Рішення № 99480083, 08.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Київ № 640/22395/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач), в якому просить суд:

«Визнати рішення Відповідача - Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Код ЄДРПОУ: 34984488) у вигляді Постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2021 року № 63334023 прийнятої головним державним виконавцем Тичинською Оленою Олександрівною-протиправним та незаконним.

Визнати бездіяльність Відповідача - Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Код ЄДРПОУ: 34984488) при примусовому виконанні Виконавчого листа № 826/11851/18 виданого 07.10.2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва та Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 826/11851/18 в частині зобов`язання Військової частини А1314 (код СДРПОУ 08314614, адреса: вул. Надії Алексєєнко, 42, м. Дніпро, 49006) «оформити наказом вимушену затримку ОСОБА_2 у службовому відрядженні в період з 27.04.2018 по 17.05.2018 включно понад строки, указані в посвідченні про відрядження від 25.04.2018№714» у виконавчому провадженні № 63334023 розпочатому 07.10.2020 року - протиправною та незаконною.

Скасувати рішення Відповідача - Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Код СДРПОУ: 34984488) у вигляді Постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2021 року № 63334023 прийнятої головним державним виконавцем Тичинською Оленою Олександрівною».

Позовні вимоги мотивовані посиланням на невиконання з боку боржника у виконавчому провадженні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №826/11851/18 та протиправним прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/22395/21, призначено справу до судового розгляду, зобов`язано відповідача подати до суду: всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов; засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП 63334023.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105107003017, відповідачем копія ухвали про відкриття провадження та матеріали позовної заяви отримані 20.08.2021. Проте, у встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позов не подано.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідачем витребовуваних судом матеріалів виконавчого провадження не надано.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №826/11851/18:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1314 щодо не здійснення оформлення наказом вимушеної затримки ОСОБА_2 у службовому відрядженні в період з 27.04.2018 по 17.05.2018 включно понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження від 25.04.2018 № 714, та не відшкодування ОСОБА_2 витрат, понесених ним у відрядженні;

- зобов`язано Військову частину А1314 оформити наказом вимушену затримку ОСОБА_2 у службовому відрядженні в період з 27.04.2018 по 17.05.2018 включно понад строки, указані в посвідченні про відрядження від 25.04.2018 № 714.

- зобов`язано Військову частину А1314 нарахувати та виплатити позивачу відшкодування витрат на відрядження за період з 27.04.2018 по 17.05.2018 включно. 07 жовтня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва виданий виконавчий лист на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №826/11851/18.

Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кутовою І.О. від 21.10.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63334023 з примусового виконання виконавчого листа №826/11851/18, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва щодо зобов`язання ВЧ А1314 оформити наказом вимушену затримку ОСОБА_2 у службовому відрядженні в період з 27.04.2018 по 17.05.2018 включно понад строки, указані в посвідченні про відрядження від 25.04.2018 № 714.

Постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинською О.О. від 28.07.2021 ВП №63334023 закінчено виконавче провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктами 4,5 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктами 4, 5, 6 ч.1 ст.4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначені принципи діяльності органів державної виконавчої служби і засади виконавчого провадження, а саме диспозитивності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та обов`язковості виконання рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом положень п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є підтвердження фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконано, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, нагадав, що п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов`язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п.1 ст.6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави.

Позивач, що є стягувачем у виконавчому провадженні №63334023, стверджував про невиконання рішення суду згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваних рішень, зокрема, наявності факту виконання рішення за виконавчим документом.

Судом, ухвалою від 13.08.2020 від відповідача було витребувано засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №63334023.

Як вбачається з матеріалів справи зазначену ухвалу було отримано відповідачем 20 серпня 2021 року.

Відповідачем вимог ухвали суду не виконано, станом на 08 вересня 2021 року матеріалів виконавчого провадження не надано, а з огляду на закінчення строку, встановленого статтею 287 КАС України, суд позбавлений можливості подальшого витребовування матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, в матеріалах справи не міститься підтвердження повного виконання виконавчого листа, виданого у справі №826/11851/18, посилання позивача про невиконання судового рішення відповідачем жодним чином не спростовані, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про невиконання рішення за виконавчим документом, у зв`язку з чим постанова державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинською О.О. від 28.07.2021 ВП №63334023 про закінчення виконавчого провадження є передчасною.

Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Інші ж заявлені позовні вимоги наразі є передчасними, оскільки виконання тих чи інших виконавчих дій можливо лише після відновлення виконавчого провадження, яке як вже було зазначено вище відбувається після одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином задоволення позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця не призведе до поновлення порушених прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, натомість належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною та скасування оскарженої постанови, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2021 ВП №63334023.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян