Рішення № 99478250, 08.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12891/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить:

визнати протиправними дії щодо обмеження з 01.04.2019 року перерахованої пенсії максимальним розміром врахованим при обчислені пенсії;

зобов`язати провести з 01.04.2019 року обчислення та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги аргументовані тим, що рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Протиправність дій відповідача також підтверджується правовими висновками Верховного Суду, згідно з якими після рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 року №7-рп/2016 застосування ч.7 ст.43 Закону України №2262-ХІІ є протиправним (постанови від 06.11.2018 року у справі №522/3093/17, від 03.10.2018 року у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 року у справі №522/16882/17).

Ухвалою суду від 09.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, якій отримував пенсію за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

На умовах та у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №103, здійснено перерахунок пенсії. При проведенні перерахунку основний розмір пенсії з 01.01.2018 року розрахований з грошового забезпечення, яке складено з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу. Таким чином, перерахунок пенсії позивач був здійснений зі складових грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №103, та в нього не були включені всі додаткові види грошового забезпечення. Крім того, позивачу був знижений відсотковий розмір його пенсії.

Судом встановлено, що позивач звертався до суду за захистом своїх порушених прав.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі № 380/915/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку основного розміру його пенсії з 01.04.2019 року, відповідно до поданої ним заяви від 03.12.2020 року та оновленої довідки Львівського обласного військового комісаріату №599 від 01.12.2020 року про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-Х11 від 20.12.1991 року, положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі №380/2148/20 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати з 01 квітня 2019 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного військового комісаріату № 599 від 01.12.2020 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

31.05.2021 року на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року на підставі довідки від 01.12.2020 року №599, з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області де просить здійснити перерахунок пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду без обмеження її максимальним розміром.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.07.2021 року №10023-8705/Ш-53/8-1300/21 позивача повідомлено про виконання рішення суду від 29.03.2021 року у справі №380/915/21. Здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки від 01.12.2020 року №599. Також зазначили що відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погодившись з таким рішення відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведеним перерахунком пенсії позивача з обмеження з 01.04.2019 року максимальним розміром врахованим при обчислені такої.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачу призначена пенсія за вислугу років з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12, 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).

Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.

У зв`язку з протиправною відмовою у перерахунку пенсії на підставі отриманої довідки від 01.12.2020 року №599, виданої Львівським обласним комісаріатом, позивач звернувся до суду та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року по справі №380/915/21 зобов`язано перерахувати та виплачувати з 01 квітня 2019 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного військового комісаріату № 599 від 01.12.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.

Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обмежило перераховану пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, які встановлюють обмеження виплати пенсії позивачу, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.

При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягає у наступному:

«Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .

Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.

Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для обмежило пенсії десятьма прожитковими мінімумами при здійсненні її перерахунку.»

Крім того, відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, відповідач не застосувавши наведені норми у спірних правовідносинах діяв не у відповідності та не у спосіб передбачений Законом.

Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано критерію, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, такі дії не можуть вважатись правомірними.

Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.04.2019 року перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром врахованим при її обчислені.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, провести з 01.04.2019 року обчислення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1 , пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк