Рішення № 99477697, 08.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м.Київ №320/14015/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 220065 від 08.09.2020, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у акті проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не було зафіксовано будь-якого порушення, яке передбачено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, позивач хоча й є власником транспортного засобу, щодо якого було зафіксовано перевищення вагових параметрів, проте перевізником є ПП "Олімп". Відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи саме до перевізників. В подальшому позивача не було своєчасно повідомлено про час розгляду справи про вищевказане порушення. Наявність вказаних обставин, на думку позивача, дають підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування. Також, позивач наголошував на відсутності методики зважування сипучого вантажу, що унеможливлює встановлення точного показника навантаження на кожну вісь. Тому, результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними.

Ухвалою суду від 04.01.2021 було відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що навантаження на одиничну вісь склало 12,55 т при нормативно допустимому 11 т. Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю і надаються всім водіям для ознайомлення. Крім того, позивача було своєчасно повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак він не скористався можливістю надати будь-які пояснення з приводу правопорушення, викладеного у акті. Відтак, на думку позивача, доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а спірна постанова є правомірною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований в якості фізичної особи – підприємця 15.05.2006 за номером запису 23470000000000618, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами економічної діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході рейдової перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 з полупричепом SРІЕR, модель SGL390, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с. 31, 34).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 та полупричеп марки SРІЕR, модель SGL390, номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с.49).

18 липня 2020 року посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Паштепою Ю.М. та оператором вагового контролю на пункті габаритно–вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, Уманський район (210 км + 450 м) здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, модель MAGHUM 460, номерний знак НОМЕР_2 , напівпричіп SPIER, модель SGL 390, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 31).

За результатами здійснення габаритно–вагового контролю автомобіля марки RENAULT, модель MAGHUM 460, номерний знак НОМЕР_2 , напівпричіп SPIER, модель SGL 390, реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідачем складено довідку №043948 про результати габаритно–вагового контролю від 27.07.2020, у пункті 6 якого зазначено результати вагового контролю, зокрема навантаження на осі, тонн складає: 1) 6,50; 2) 12,55; 3)7,70; 4)7,80; 5) 7,80, повна маса транспортного засобу складає 42,25 тонн (а.с. 35).

27 липня 2020 року відповідачем також було складено акт №044567 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зі змісту якого вбачається, що позивач здійснював перевезення вантажу (пшениця), нормативна допустима маса в тоннах складає 44, при фактичній 42,25 т (а.с. 34).

Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки а транспорті було направлено позивачу повідомлення, про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №236531, розгляд якої був призначений на 08 вересня 2020 року з 09:30 до 16:00 в приміщені Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки за адресою м. Київ, проспект Науки 57 (а.с. 39).

Вказане повідомлення зі штриховим ідентифікатором №0308300587032 було направлено позивачу, згідно чеку АТ Укрпошта", 03.09.2020 на адресу Київська область, с. Ставище, вул.Генерала Кравченка, 35 (а.с. 40-41, 42).

Згідно витягу з офіційного сайту «Укрпошта» статус листа зі штриховим ідентифікатором №0308300587032 – отримано особисто позивачем 05 вересня 2020 року 19:59 (а.с. 38).

08 вересня 2020 року заступник начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінський С.А. прийняв постанову №220065 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яким допущено перевищення встановлених законодавством габаритно – вагових норм від 10% до 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановив стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 30).

Вказана постанова була направлена позивачу 10 вересня 2020 року та отримана ним особисто 15 вересня 2020 року (а.с. 42).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1-2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктами 2 та 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно з пунктами 1, 3, та 4, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки, на час виникнення спірних правовідносин, мало повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено вище, за результатами проведення контролюючим органом габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, було встановлено таке навантаження на осі, зокрема: 1 ось - 6,50 тон; 2 ось - 12,55 тон (11 тон – нормативно допустиме навантаження); 3 ось - 7,70 тон; 4 ось - 7,80 тон; 5 ось - 7,80 тон , повна маса транспортного засобу складає 42,25 тонн (44 тон - нормативне допустиме навантаження).

У розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18.07.2020 №044507 відповідач зазначив, що позивачем було перевищено навантаження на строєну ось на 14,09% (а.с. 33).

З матеріалів справи вбачається, що спірною постановою позивачу нарахований штраф у розмірі 17000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20%, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону №2344.

Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на одиночну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344, у зв`язку з чим суд визнає непереконливими твердження позивача про можливість застосування такого штрафу виключно у разі перевищення загальної маси транспортного засобу над допустимою.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), у відповідності до пункту 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Як убачається з матеріалів справи, 27.07.2020 відбулася рейдова перевірка транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не є перевізником, а перевізником виступало ПП "Олімп", та звертає увагу, що водієм з цього приводу не було надано жодного заперечення, про що свідчить його підпис в акті №236531 від 27.07.2020.

Також відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності позивача являється наступні кведи: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

Крім того, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП "ОЛІМП" (код ЄДРПОУ - 31542537), видами діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний);

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 56.29 Постачання інших готових страв. Засновником та директром даного приватного підприємства є позивач.

Враховуючи вищевикладене твердження позивача про те, що він не може бути перевізником є необгрунтованим.

Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.07.2020 №043948, повна маса транспортного засобу позивача становила 42,25 т, втім осьове навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становила 12,55 т, при допустимій масі 11,00 т, що свідчить про перевезення вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження.

За наслідками зважування, відповідачем був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.07.2020 №236531 та акт №044567 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, що є порушенням передбаченим ст. 60 закону України "Про автомобільний транспорт", а тому суд відхиляє доводи позивача з приводу незазначення у акті перевірки порушення, викладеного у ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошував, що навантаження на вісь могло статись через той факт, що під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, так як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил, а тому товар міг переміститися, перед з`їздом з платформи водію доводиться пригальмовувати, що в залежності від інтенсивності натискання на педаль гальм може привести до переміщення вантажу до попереднього борту причепу, а також про те, що нормативно-допустиму масу автомобіля перевищено не було.

Такі доводи позивача суд оцінює критично, оскільки перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одиночну вісь більше 11 т.

Також, переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16.

Суд також не бере до уваги твердження позивача про те, що законодавством не встановлена Методика зважування, яка б надавала можливість достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням, оскільки пункт 19 Порядку №879, яким було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Щодо твердження позивача про те, що зсув вантажу з центру ваги міг статися під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, так як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил, що в свою чергу спотворює результати вимірювання, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 12.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху.

Відповідно до п. 8.15 Наказу № 363 Міністерства транспорту України вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Суд погоджується з твердження відповідача, що зважування проводилося на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству у сфері стандартизації, метрології та сертифікації з огляду на наступне.

Пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

З матеріалів справи вбачається, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснювався за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у статистці типу CHEKLODE FREEWEIGH, №008208, повіреного у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27.04.2021 №34-00/0844, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ". За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования".

За таких обставин суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).

Повідомленням від 26.08.2020 (трек-номер відправлення 0308300587032) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.09.2020 (а.с. 37, 39).

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення було вручено позивачеві особисто 05.09.2020 о 19.59 год. (а.с. 38).

Вказане свідчить, що позивач завчасно був повідомлений про розгляд справи, однак не скористався можливістю бути присутнім на її розгляді.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що ним були здійснені усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.

При цьому відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення.

Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо його інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Відтак, відповідач у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, якщо б він з`явився на розгляд актів.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.

З урахуванням встановлених в ході рейдової перевірки порушень позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, що знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду, винесена 08.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки постанова №220065 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.