Рішення № 99451597, 31.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року № 320/5999/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянув у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Двигун-Сервіс» до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Двигун-Сервіс» звернулос до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- скасувати постанову від 15.06.2020 року за виконавчим провадженням № 59666062 від 30.07.2019, винесену головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маркульчак Вікторією Володимирівною про стягнення з боржника - ТОВ «Перкінс», витрат виконавчого провадження в розмірі 369,00 грн.;

- скасувати постанову від 15.06.2020 року за виконавчим провадженням № 59666062 від 30.07.2019, винесену головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маркульчак Вікторією Володимирівною, про стягнення з ТОВ «Перкінс», виконавчого збору від 30.07.2019 у розмірі 16692,00 грн.;

- скасувати постанову №62416645 від 25.06.2020 року винесену головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маркульчак Вікторією Володимирівною, про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з TOB «Перкінс», виконавчого збору за виконавчим провадженням № 59666062 від 30.07.2019 у розмірі 16692,00 грн.;

- скасувати постанову №62416594 від 25.06.2020 року, винесену головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маркульчак Вікторією Володимирівною про стягнення з боржника - ТОВ «Перкінс», витрат виконавчого провадження в розмірі 369,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.07.2020.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при прийняті оскаржуваних постанов державний виконавець діяв відповідно до норм та у спосіб чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що не погоджується із зазначеними у відзиві аргументами державного виконавця, заперечує проти них, та просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані постанови.

Відповідачем 22.07.2020 подано до суду заяву в якій останній просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України, суд 23.07.2020 вирішив подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 по справі № 910/14234/18 позов задоволено частково. Заборонено ТОВ «Перкінс» використовувати знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №18783, №18785 та міжнародними реєстраціями №700094, №1099217, №681123, а також схожі з ними до ступеня сплутування позначення стосовно наведених у цих свідоцтвах та міжнародних реєстраціях товар і послуг, а також стосовно споріднених із наведеними у цих свідоцтвах товарів і послуг шляхом застосування їх під час пропонування та/або надання послуг, пропонування товарів до продажу та їх продажу, шляхом застосування їх в діловій документації, в мережі Інтернет, в тому числі, на веб-сайті https://perkins-service.com.ua/. Зобов`язано ТОВ «Перкінс» внести зміни до своїх установчих документів в частині зміни найменування юридичної особи, а саме видалити з назви слово «Перкінс» та провести відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 18.04.2019 року, ТОВ «Перкінс» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2019р. по справі №910/14234/18, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий був єдиним засновником ТОВ «Перкінс» з часткою у статутному капіталі товариства - 100%.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 по справі №910/14234/18 клопотання ТОВ «Перкінс» про відмову від апеляційної скарги задоволено. Прийнято відмову ТОВ «Перкінс» від апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2019 по справі №910/14234/18. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Перкінс» на рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2019 по справі №910/14234/18.

Станом на 21 червня 2019 року разом з померлим були зареєстровані та проживали: батько - ОСОБА_2 1953 року народження, мати - ОСОБА_3 1954 року народження, котрі станом на 01.07.2020 року прийняли спадщину, до складу якої увійшли 100% статутного капіталу ТОВ «Перкінс».

До відповідача надійшла заява від представника стягувача «Перкінз Холдінгз Лімітед» за довіреністю Трикур М.Ю. про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 09.07.2019 №910/14234/18 виданого Господарським судом м. Київ про зобов`язання ТОВ "Перкінс" внести зміни до своїх статутних документів в частині зміни найменування юридичної особи, а саме видалити слово "Перкінс" та провести відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів.

Державним виконавцем відділу 30.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим документом, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Державним виконавцем відділу 02.09.2019 направлено вимогу ТОВ «Перкінс» згідно якої встановлено: «Керівнику ТОВ "Перкінс", з`явитися до відділу та надати підтвердження, щодо виконанання вище зазначеного наказу № 910/14234/18 виданий 09.07.2019 виданого Господарським судом Київської області про зобов`язання ТОВ "Перкінс" внести зміни до своїх статутних документів в частині зміни найменування юридичної особи, а саме видалити слово "Перкінс" та провести відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів».

Державним виконавцем відділу зроблено 30.10.2019 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого вбачалося що ТОВ «Перкінс» з Ідентифікаційним кодом 39605515 станом на 30.10.2019 не перейменовано.

До відділу 03.12.2019 надійшов лист від ТОВ «Перкінс» згідно якого повідомлено що єдиний учасник товариства помер і збори зібрати неможливо. Термін для прийняття спадщини 21.12.2019. Після оформлення спадкових прав, учасники зможуть внести до Статуту зміни та виконати рішення суду.

11.02.2020 державним виконавцем відділу направлено виклик боржнику ТОВ «Перкінс» з`явитися до відділу 21.02.2020 о 09:30 щодо надання підтвердження щодо виконання зобов`язання.

01.04.2020 на вимогу державного виконавця від 02.09.2019 до відділу надійшла заява від боржника згідно якої повідомлено про внесення змін до установчих документів в частині найменування юридичної особи, а саме змінено назву з ТОВ «Перкінс» на ТОВ «Двигун-Сервіс», до заяви додано витяг з ЄДР від 25.03.2020.

Державним виконавцем 15.06.2020 відділу винесено постанову про стягнення виконавчого збору згідно якої встановлено: «згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Станом на дату відкриття виконавчого провадження мінімальна заробітна плата становить - 4173,00 грн. * 4= 16692,00 грн.»; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження згідно якої встановлено стягнути з боржника витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 369,00 грн.

У зв`язку з виконанням вказаних у наказі від 09.07.2019 № 910/14234/18 виданого Господарським судом м. Київ зобов`язань, 15.06.2020 державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У даній постанові зазначено про виведення в окремі виконавчі провадження постанов про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн. по ВП №62416645 від 25.06.2020 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.06.2020 в сумі 369,00 грн. по ВП №62416594 від 25.06.2020.

Не погоджуючись з прийнятими постановами позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 15.01.2021).

Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 15.01.2021) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що одним із виконавчих документів є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (із змінами внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018).

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Підпунктом 5 пункту 27 Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме: в частині другій слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінити словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Спірні правовідносини у цій справі врегульовані частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018.

Так, у цій справі оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору за ВП №59666062 у розмірі 16692,00 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за ВП №59666062 у розмірі 369,00 грн. прийняті державним виконавцем 15.06.2020, а також постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн. по ВП №62416645 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.06.2020 в сумі 369,00 грн. по ВП №62416594 прийняті державним виконавцем 25.06.2020.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин норми статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачали, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За таких обставин, частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28.08.2018, а після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом № 1404-VIII, а саме 15.06.2020, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону, з урахуванням внесених змін.

Отже, після набуття чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою нестягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а зазначив, що законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Отже, як приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

В силу наведених положень виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У постанові про відкриття виконавчого провадження № 59666062 було вказано строк на виконання рішення протягом 10 робочих днів, також пунктом 3 даної постанови встановлено «Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692 гривня (UAH)».

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 №480/1558/19, від 28.04.2020 №480/3452/19.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тому 25.06.2020 державним виконавцем відділу відкрито виконавче провадження № 62416645 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору № 59666062 від 15.06.2020, якою постановлено стягнути з ТОВ «Перкінс» виконавчого збору в сумі 16692,00 грн..

Також відкрито виконавче провадження №62416594 на підставі постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 59666062, якою постановлено стягнути з ТОВ «Перкінс» витрати в сумі 369,00 грн..

В позовній заяві позивач наголошує на неотриманні ним постанови про відкриття виконавчого провадження №59666062 від 30.07.2020, проте, матеріалами справи спростовано дане твердження, оскільки дана постанова направлялася до ТОВ «Перкінс» за адресою вказаною у виконавчому документів, зокрема рекомендованим листом постанову направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Лист з постановою про відкриття виконавчого провадження, що адресувався до ТОВ «Перкінс», повернувся до відділу з відміткою па листі «термін зберігання». Отже боржник ТОВ «Перкінс» вважався повідомленим про відкриття виконавчого провадження, так як на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Адреса позивача : АДРЕСА_1 . підтверджується також і у витязі з ЄДР.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тому у зв`язку з невиконанням ТОВ «Перкінс» свого зобов`язання до відкриття виконавчого провадження 30.07.2020, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження підлягають сплаті.

Суд не погоджується з твердження позивача, що у виконавчому провадженні № 59666062 не було вчинено дій щодо примусового виконання рішення, а отже і немає підстав для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Проте, у виконавчому провадженні здійснювалися заходи для примусового виконання рішення, було виставлено боржнику вимогу якою боржник був зобов`язаний виконати своє зобов`язання, направлявся виклик боржнику. А також позивач виконав вимогу державного виконавця від 02.09.2019 якою ТОВ «Перкінс» було зобов`язано внести зміни до назви товариства, про що зазначив у своїй заяві від 01.04.2020 яка надійшла до відділу за вх. № 18234. Тобто позивач виконав своє зобов`язання після отримання вимоги державного виконавця яка і виступає примусовою виконавчою дією.

Враховуючи зазначене, державний виконавець при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору за ВП №59666062 у розмірі 16692,00 грн. від 15.06.2020 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за ВП №59666062 у розмірі 369,00 грн. від 15.06.2020, а також постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн. по ВП №62416645 від 25.06.2020 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.06.2020 в сумі 369,00 грн. по ВП №62416594 від 25.06.2020, діяв в межах і спосіб, встановлених приписами Закону № 1404-VІІІ та Інструкції.

За таких обставин, системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.