Рішення № 99451048, 06.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 280/5338/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до інспектора СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султанової Амалії Гадіріни, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області,

третя особа - ОСОБА_2

про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до інспектора СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султанової Амалії Гадіріни (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №185616, винесений 30.05.2021 інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султановою Амалією Гадірівною.

Ухвалою суду від 30.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірний заборонний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його прийнято без встановлення фактичних обставин. Позивач зазначає, що до вчинення заборонного припису відповідачем не було вчинено передбачених законом дій щодо перевірки обставин на які вказувала постраждала особа. Також, відповідачем не було зібрано жодних належних та допустимих доказів існування ризиків, передбачених статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області проти задоволення позовних вимог заперечили з аналогічних підстав, а саме зазначили, що близько 11 год. 00 хв. 30 травня 2021 року отримано виклик з первиною кваліфікацією «Домашнє насильство». Подія відбулася за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прибувши на місце пригоди до поліцейських звернулась ОСОБА_2 з заявою щодо виникнення конфліктної ситуації з її сином ОСОБА_1 , 1974 р.н., який під час конфлікту виражався в адресу заявниці нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічних страждань. Під час опитування ОСОБА_2 пояснила, що мешкає з сином ОСОБА_1 , який 30 травня 2021 року повернувся додому у стані алкогольного сп`яніння та почав сварку з нею через розподіл майна та вирішення питання щодо звернення до відповідного приватного чи державного нотаріуса. Під час сварки ОСОБА_1 виражався в бік матері грубою нецензурно лексикою, ображав, плювався, погрожував відправити до психіатричного лікувального закладу. Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 виявила бажання скласти заяву про вчинення правопорушення (адміністративного), на що співробітниками поліції було відібрано заяву та пояснення у учасників подій та проведено оцінку ризиків. Відповідно до зібраних матеріалів поліцейськими було встановлено факт домашнього насильства. Відповідачі вважають заборонний припис правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Від третьої особи - ОСОБА_2 пояснення по суті заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.05.2021 інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султановою А.Г. за результатами виклику працівників поліції за адресою: АДРЕСА_1 , складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №185616 стосовно ОСОБА_1 .

Підставою для складання спірного припису стало те, що позивач у стані алкогольного сп`яніння вчинив насильство психологічного характеру відносно матері - ОСОБА_2 , а саме виражався в бік матері грубою нецензурно лексикою, ображав, плювався, погрожував відправити до психіатричного лікувального закладу.

Позивач, не погодившись з винесеним приписом, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства (далі - Закон №2229).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону №2229, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону №2229, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону №2229 передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до статті 24 Закону №2229, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно ч.1 ст.25 Закону №2229, терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2229, терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Отже, підставою для винесення термінового заборонного припису є встановлення працівниками поліції факту вчинення домашнього насильства у будь-якій його формі.

В свою чергу, лише у разі виявлення факту домашнього насильства, залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Судом в ухвалі про відкриття провадження у справі витребував від відповідачів усі документи, на підставі яких інспектором було складено спірний припис.

Із наданих до суду документів встановлено, що фактично факт домашнього психологічного насильства було встановлено виключно на підставі заяви третьої особи - ОСОБА_2 , в якій остання вказала на те, що ОСОБА_1 під час конфлікту виражався в адресу заявниці нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічних страждань.

При цьому, належним чином не було надано оцінки поясненням ОСОБА_1 , який у наданих поясненнях вказував на те, що дійсно між ним та матір`ю виникла конфліктна ситуація, проте вказував на те, що він не ображав матір та не бив її.

Такі пояснення не було спростовано, як на момент винесення спірного припису так і на момент розгляду адміністративної справи.

Суд зазначає, що встановлення факту домашнього насильства лише за заявою особи, яка начебто піддавалась домашньому насильству, у випадку коли інша особа (кривдник) заперечує вчинення домашнього насильства, не може бути визнана об`єктивним.

В даному випадку відповідач повинен був вжити заходів щодо з`ясування об`єктивної істини - опитати сусідів, інших мешканців домоволодіння, встановити чи перебуває особа кривдника у стані сп`яніння, оглянути постраждалу особу на факт тілесних ушкоджень, залучити свідків, переглянути відео події чи аудіо запис за наявності, тощо, для з`ясування того чи дійсно позивач вчиняв дії, які можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство.

І лише після того, як факт домашнього насильства підтверджено об`єктивними доказами, відповідач мав право переходити до оцінки ступенів ризиків та вирішення питання про винесення заборонного припису.

Разом з тим, як встановлено судом та не спростовано відповідачами, належним чином підтверджено факт домашнього насильства з боку позивача встановлено та зафіксовано не було, а відповідно і не було підстав для вирішення питань для винесення заборонного припису.

В свою чергу, те що особа раніше вчиняла домашнє насильство та/або те, що відносно такої особи виносились заборонні приписи не свідчить та не може свідчити про вчинення особою домашнього насильства, оскільки питання вчинення домашнього насильства та ступінь його небезпеки розглядається у кожному випадку окремо.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до інспектора СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султанової Амалії Гадіріни (69027, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 191), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №185616, винесений 30.05.2021 інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Султановою Амалією Гадірівною.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова