Рішення № 99449574, 08.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року Справа № 160/10784/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, що оформлені листом № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021року, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме, призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 09.06.2020 року, виходячи з вислуги років -30 років 01 місяць 28 днів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за період з 16.06.2004 року по 09.07.2018 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, на посаді начальника відділення спеціалізованої туберкульозної лікарні Державної установи «Дніпровська виправна колонія № 89» та вважає, що набув пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років. У квітні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугою років виходячи з загального стажу – 30 років 01 місяць 28 днів. Проте, листом від 29.06.2021 року № 0400-010311-8/86039 ОСОБА_1 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за вислугою років, оскільки особам, що звільнені зі служби в період з 01.10.2017 року по 30.09.2018 року необхідно мати вислугу 23 роки 6 місяців та більше. Вважаючи протиправною таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків адміністративного позову.

Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали на подання відзиву на позов до суду.

17.08.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Пунктом «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особи, які звільнені зі служби за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018 року повинні мати вислугу не менше ніж 23 календарних роки 6 місяців для призначення пенсії за віком. При цьому, законом не передбачено врахування пільгового стажу для обчислення пенсії за вислугою років, а лише календарні роки. Посилання позивача про необхідність застосування норм постанови Кабінету Міністрів України № 393 є безпідставними, оскільки норми закону мають вищу юридичну силу. За таких обставин вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства України.

13.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає доводи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.2 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 16.06.2004 року по 09.07.2018 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.

Наказом від 09.07.2018р. № 168/ОС-18 ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штатів звільнено з посади начальника відділення спеціалізованої туберкульозної лікарні при установі для чоловіків позбавлених волі на певний строк, які хворі на туберкульоз.

Наказом № 168/ОС-18 від 09.07.2018 року визначено, що вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні становить 16 років 3 місяці 29 днів та у пільговому обчисленні 30 років 01 місяць 28 днів.

На звернення позивача про призначення пенсії за вислугою років Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відмову, що оформлена листом № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021 року, та зазначено, що при призначенні пенсії за вислугу років обчислюється саме календарні роки без урахування пільгового стажу.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразились у відмові в призначенні пенсії за вислугою років, протиправними позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови і порядок призначення пенсії за вислугу років визначені статею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до підпункту "а" статті 12 вказаного Закону України пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 вказаного Закону України (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 вказаного Закону України), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2017р. по 30.09.2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Статею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7.07.1992 №393 затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей (далі - Порядок №393).

Абзацом 18 підпункту «В» пункту 3 Порядку № 393 встановлено, що проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених дають право на обчислення стажу у розрахунку один місяць стажу службу зараховуються до пільгового стажу як півтора місяця служби.

Суд зазначає, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Можливість пільгового обчислення періоду проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком № 393.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження служби в поліції для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.06.2018 №750/9775/16-а, від 03.03.2021 №805/3923/18-а.

При вирішенні справи судом досліджено послужний список ОСОБА_1 № М-101692.

Послужний список № М-101692 має наступні записи щодо проходження служби ОСОБА_1 :

-01.09.1991-01.03.1995р. учень у Дніпропетровському медичному училищі № 1;

-03.04.1995-04.01.2000р. фельдшер у Дніпропетровський центральній районній лікарні;

-01.09.1995р. – 25.06.2001р. студент у Дніпропетровському медичному інституті;

-01.08.2001р. – 01.07.2003р. лікар-інтерн в обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова м. Дніпропетровськ;

-15.06.2004р.- 10.09.2004р. лікар –бронхолог Міжобласної туберкульозної лікарні для засуджених ( по вільному найму) у Дніпропетровській виправній колонії УДДУПВП у Дніпропетровській області ( № 89);

-10.09.2004р.- 01.09.2012р. лікар- бронхолог Міжобласної туберкульозної лікарні для засуджених лікувального закладу при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз у Дніпропетровській виправній колонії УДДУПВП у Дніпропетровській області № 89;

-01.09.2012р. – 01.07.2013р. лікар-бронхолог спеціалізованої туберкульозної лікарні у Дніпропетровській виправній колонії управління ДПТС України у Дніпропетровській області № 89. Наказ начальника управління ДПТС України у Дніпропетровській області № 81/с від 31.08.2012р.;

-01.07.2013р.-01.07.2017р. начальник відділення лікар-фклизіатр спеціалізованої туберкульозної лікарні у Дніпропетровській виправній колонії УДПТС України у Дніпропетровській області. Наказ управління ДПТСУ у Дніпропетровській області № 724 від 01.07.2013р.;

-01.07.2017р. – 09.07.2018р. начальник відділення лікар–фклизіатр спеціалізованої туберкульозної лікарні при установі для чоловіків засуджених до позбавлення волі на певний строк, які захворіли на туберкульоз у державній установі «Дніпровська виправна колонія № 89».

Крім наявного послужного списку стаж роботи визначений у наказі № 168/ОС-18 від 09.07.2018р., про що відсутній спір між сторонами.

Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у позивача наявний необхідний вік, стаж для призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", викладена у рішенні від 29.06.2021 №0400-010311-8/86039, є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 з 09.06.2020р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи викладене, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, так як призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Отже, для повного та ефективного захисту прав позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням висновків суду, що викладені у рішенні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, за таких обставин суд вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 протиправною, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлені листом № 0400-010311-8/86039 від 29.06.2021року, та полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням висновків, що викладені у рішенні суду.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук