Рішення № 99449209, 07.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 160/4942/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4942/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та у зарахуванні періодів роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду У країни в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, враховуючи зараховані до загального страхового стажу періоди роботи.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою щодо призначення йому пенсії за віком, однак листом за вих. №0400-010303-8/124230 від 23.12.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Позиція пенсійного органу мотивована тим, що при прийомі документів від ОСОБА_1 , його повідомили про те, що періоди роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987 неможливо зарахувати до його загального страхового стажу, з огляду на наявність недоліків в оформленні записів трудової книжки позивача. ОСОБА_1 вважає таку відмову пенсійного органу безпідставною та протиправною, оскільки вважає, що стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім для призначення йому пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/4942/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.04.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №33204/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Так, відповідач зазначив, що необхідними умовами для призначення позивачу пенсії за віком є досягнення особою 60-річного віку та наявність у неї страхового стажу не менше 26 років. Разом з тим, як зауважив відповідач, при розрахунку стажу ОСОБА_1 не були зараховані наступні періоди роботи з таких підстав, а саме: з 11.10.1983 по 05.01.1985 - печатка підприємства нечитабельна, з 26.02.1986 по 26.04.1986 - відсутня печатка підприємства при звільненні, з 08.12.1986 по 18.02.1987 - виправлення в даті та номері наказу при звільненні, в той час як позивач не надав разом із його заявою уточнюючих довідок. З урахуванням наведеного, страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком склав 23 роки 11 місяців 6 днів, при необхідному - 26 років, у зв`язку з чим пенсійним органом правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

11.05.2021 до суду надійшла від представника ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх. №37752/21), в якій останній повторно виклав обґрунтування позовних вимог та додатково повідомив суд, що підприємства на яких працював ОСОБА_1 ліквідовані, тому, як наслідок, він позбавлений можливості отримати будь-які уточнюючі довідки, однак страховий стаж позивача підтверджений записами в його трудовій книжці.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 16.12.2020 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

За результатами розгляду означеної заяви із доданими до неї документами відповідачем направлено позивачу лист за вих. №0400-01303-8/124230 від 23.12.2020, згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на недостатність його страхового стажу, а саме: 23 роки 11 місяців 6 днів, при необхідному стажі - 26 років.

При цьому, позиція пенсійного органу також мотивована тим, що при розрахунку стажу ОСОБА_1 не були зараховані наступні періоди роботи з таких підстав, а саме: з 11.10.1983 по 05.01.1985 - печатка підприємства нечитабельна, з 26.02.1986 по 26.04.1986 - відсутня печатка підприємства при звільненні, з 08.12.1986 по 18.02.1987 - виправлення в даті та номері наказу при звільненні.

Не погодившись із позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

У відповідності до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія є щомісячною пенсійною виплатою в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, судом встановлено, що відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком мотивована тим, що загальний розмір страхового стажу становить 23 роки 11 місяців 6 днів, що недостатньо для призначення пенсії, оскільки необхідним є 26 років страхового стажу для призначення пенсії.

Зокрема, відповідач зазначає, що ним не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, оскільки печатка підприємства нечитабельна, з 26.02.1986 по 26.04.1986 - відсутня печатка підприємства при звільненні, з 08.12.1986 по 18.02.1987 - виправлення в даті та номері наказу при звільненні.

Як слідує зі змісту копії наданої позивачем до суду трудової книжки серія та номер НОМЕР_2 записи здійснені на російській мові, виданої на ім`я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що:

- 11.10.1983 позивача прийнято на роботу у кафе « Вечернее » на посаду експедитора, наказ №172-к от 10.10.1983;

- 05.01.1985 позивача звільнено з роботи за ст.38 КЗОТ УССР, наказ №5-к от 08.01.1985;

- 26.02.1986 позивача прийнято на роботу за посадою «кровельщик 4 разряда» до Ремонтно-будівельного управління Красногвардійского району Днепропетровского «Горемстройтреста», наказ №9ж от 26.02.1986;

- 26.04.1986 позивач був звільнений з роботи на Ремонтно-будівельному управлінні Красногвардійского району Днепропетровского «Горемстройтреста» за закінченням строку договору - ст. 36, п.2, КЗОТ УССР, наказ №17 к от 25.04.1986;

- 08.12.1986 позивача прийнято на роботу за посадою «кровельщик 4 разряда» до Ремонтно-будівельного управління Красногвардійского району Днепропетровского «Горемстройтреста», наказ №61к от 08.12.1986;

- 18.02.1987 позивач був звільнений з роботи на Ремонтно-будівельному управлінні Красногвардійского району Днепропетровского «Горемстройтреста» за закінченням строку договору - ст. 36, п.2, КЗОТ УССР, наказ №14 к от 18.02.1987.

Одночасно з цим, у відповіді на відзив зазначено про відсутність у ОСОБА_1 можливості отримати уточнюючі довідки стосовно зазначених вище періодів роботи, з огляду на ліквідацію підприємств (юридичних осіб), на яких працював позивач.

Отже, трудовий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії (в т.ч. й періоди роботи позивача з 11.10.1983 по 05.01.1985; з 26.02.1986 по 26.04.1986; з 08.12.1986 по 18.02.1987) підтверджений виключно трудовою книжкою.

Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.

З аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У трудовій книжці позивача записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу (п. 2.2 Інструкції №162).

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".

З приписів "Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974 та Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою неврахування відомостей трудової книжки ОСОБА_1 при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд також бере до уваги, що позивач зазначає про відсутність у нього можливості отримати будь-які уточнюючі довідки у його колишніх роботодавців, з огляду на ліквідацію цих підприємств (юридичних осіб).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про підтвердження права позивача на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлено в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Згідно із приписами ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій у вигляді не зарахування позивачу під час призначення останньому пенсії до його загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987, і у подальшому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у такому зарахуванні.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та у зарахуванні періодів роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 11.10.1983 по 05.01.1985, з 26.02.1986 по 26.04.1986, з 08.12.1986 по 18.02.1987 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, враховуючи зараховані до загального страхового стажу періоди роботи.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення складений 07.06.2021.

Суддя О.В. Царікова