Рішення № 99446638, 11.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2021Справа № 910/5229/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу №910/5229/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс» (код 01291360; 04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ЛТД» (код 21492026; 04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 1-А)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР "КРОК" (ІКЮО 21550905, 04107, місто Київ, ВУЛ.ЛУК`ЯНІВСЬКА, будинок 1, ЛІТ.А).

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

за участю представників:

позивача, Каляєв В.В., довіреність № ордер серії КС №673564 від 18.05.21 ;

відповідача, Краковний І.В., довіреність № ордер серії АА №1103597 від 11.05.21;

третьої особи, не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ЛТД» (далі - відповідач) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015 виданого Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер 39488413.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, ТОВ «ЮТА ЛТД» здійснило незаконну триповерхову добудову до будинку № 1 по вулиці Лук`янівській в місті Києві, які згодом продало ТОВ «ВІКЦ «КРОК». Прибудова зведена на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; оспорюваний об`єкт нерухомості збудовано у 2004 році без належного документа чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з позовом Позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд витребувати ряд доказів, а саме: Декларацію про початок виконання будівельних робіт по спірному об`єкту; проектну документацію на реконструкцію нежилих приміщень надбудови; Проект «Легка споруда складського, підсобного та допоміжного призначення та вхідна група біля будинку №1-А на вул. Лук`янівській у Шевченківському районі м. Києва»; Інформацію щодо робіт з реконструкції нежилих приміщень надбудови; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015р. (Спірне свідоцтво.)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.05.21р. Також, даною ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР "КРОК".

13.05.2021 Відповідачем до суду подано Заяву про застосування позовної давності до позовних вимог.

Також, 13.05.2021 Відповідачем до суду подано відзив на позов разом з клопотанням про поновлення строків для надання відзиву.

Згідно поданого відзиву, Відповідач в повному обсязі заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що позов базується на припущеннях Позивача. Оскаржуване свідоцтво втратило свою юридичну силу 11.12.2018 р. внаслідок відчуження нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «ЮТА ЛТД» та ТОВ «ВІКЦ «КРОК». Позивачем не наведено в чому саме полягає порушення його прав, які він намагається захистити або поновити даним позовом.

17.05.2021 Третьою особою до суду подано Пояснення на позовну заяву, згідно яких третя особа заперечує проти задоволення позову. Зокрема, з підстав відсутності порушеного права позивача; недоведеності протиправних дій Відповідача; оскаржуване свідоцтво втратило свою юридичну силу.

18.05.2021 представником Позивача до суду подано Клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 18.05.2021 за участю представників сторін судом розглянуто й задоволено клопотання про поновлення строків на подання відзиву. Підготовче засідання відкладено на 01.06.2021р.

У підготовчому засіданні 01.06.2021 судом поставлено на обговорення клопотання Позивача про витребування доказів, подане разом зі позовом. За наслідками вирішення даного клопотання суд, протокольною ухвалою, відмовив в задоволенні останнього, оскільки клопотання необґрунтоване та не стосується предмету доказування. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.06.2021р.

16.06.2021р. Позивачем до суду повторно подано клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 17.06.2021 судом відхилено клопотання про витребування доказів. За наслідками підготовчого засідання суд, протокольною ухвалою, ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021.

20.07.2021 Позивачем через відділ діловодства подано Клопотання про призначення експертизи. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки, клопотання подано за межами строків на вчинення даної процесуальної дії, згідно статті 118 ГПК України.

У судовому засіданні 20.07.2021 оголошено перерву до 11.08.2021р.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2021 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2021 оголосив вступне слово та у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 11.08.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 07.09.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатінстю та відпусткою судді.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТА ЛТД» на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації (зареєстровано 10.02.2015 за №КВ 083150150531), проведено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості площею 196 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 1А.

Право власності зареєстровано Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер 39488413 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015 (Далі - спірне свідоцтво).

Поданий суду позов про визнання недійсним Спірного свідоцтва позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний об`єкт нерухомості зведено на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт збудовано у 2004 році без належного документа чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, визнати недійсним в судовому порядку можна або акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкту, або правочин, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (наприклад господарську угоду, договір).

За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 917/927/17).

У той же час, у вищевказаній постанові від 03.04.2018 по справі № 917/927/17 Верховний Суд вказав, що правильними є висновки судів про скасування свідоцтв на право власності, оскільки рішення про оформлення права власності (рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видані відповідні свідоцтва, яке є правовстановлюючим документом) правомірно визнано недійсним, то й документи, якими оформлюється відповідне право (свідоцтва) мають бути визнані недійсними також.

Таким чином, у вищевказаній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою свідоцтво, яке хоч і не є правочином (документом який породжує право), проте також може бути скасоване у випадку скасування документу на підставі, якого виникло відповідне право.

Суд вказує, що ні Позивачем ТОВ «ТМО-Сервіс» ні Відповідачем та Третьої особою не надано доказів щодо визнання незаконними та скасування документів на підставі яких у Відповідача виникло відповідне право.

Документи, на підставі яких було видане спірне свідоцтво, є чинними та не скасованими.

Крім того, згідно договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018. що укладено між ТОВ «ЮТА ЛТД» (продавець) та ТОВ «ВІКЦ «КРОК» (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2871 вказаний об`єкт нерухомості перейшов у власність до ТОВ «ВІКЦ «КРОК».

Таким чином, станом на час розгляду справи власником об`єкта нерухомості є ТОВ «ВІКЦ «КРОК» на підставі чинного цивільно-правового договору.

Судом була взята до уваги правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 910/1389/19, згідно з якою оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що фактично такі вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту прав, а також, з урахуванням того, що документи, на підставі яких було видане спірне свідоцтво, є чинним та не скасованим, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява Відповідача про застосування строків позовної давності не застосовується.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74 - 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ЛТД» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР "КРОК" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.09.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук