Рішення № 9944659, 21.10.2009, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, МСП, вул. Соломянська , 2-А

Справа № 22- 6593 Головуючий у 1-й інстанції: Лісовська О.В.

Доповідач :Прокопчук Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м .Києва в складі: Головуючого: Прокопчук Н.О.

Суддів: Карпенко CO., Слободянюк С.В.

При секретарі: Ярошенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр», 3-я особа : Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр» до ОСОБА_2, 3-я особа : Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації об'єкту нерухомості, -

Встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Альтаїр» з позовом про стягнення боргу , який в подальшому доповнила вимогами про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 в м. Києві у вигляді нежилих приміщень.

При цьому "зазначала , що вона у 2007 році надала у борг відповідачу 9000 грн. , строком на 2 роки, які необхідні були Товариству для проведення будівництва, закупівлі будівельних матеріалів, про що директор товариства ОСОБА_2 видала письмову розписку.

Посилаючись на те, що відповідач гроші їй не повернув до тепер, чим спричинив їй також моральну шкоду , яку вона оцінює в 1000 грн., просила , в порядку відшкодування суми боргу та моральної шкоди, визнати за нею право власності на збудовані Товариством нежитлові приміщення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаїр» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 у м. Києві і складається з нежилих приміщень загальною площею, 2666 кв.м та зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» провести реєстрацію права власності товариства на ці приміщення.

Посилаючись на те, що зазначені у позові споруди побудовані товариством на земельній ділянці , яка надана в оренду ТОВ «Альтаїр» строком на 10 років для розташування на ній торгівельного комплексу, просило ухвалити рішення яким задовольнити вимоги товариства у повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін позови своїх довірителів підтримали у повному обсязі.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з»явився. Пославшись на те , що КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» повідомлено належним чином про час і місце судового розгляду , суд ухвалив про розгляд справи у відсутності 3-ї особи.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано за ТОВ «Альтаїр» право власності на : нерухоме майно, що знаходиться за адресо. : АДРЕСА_2 та складається з нежилих приміщень, а саме : літера М, загальна площа 254.5 кв. м ; літера Н , загальна площа 55.0 кв.м ; літера О , загальна площа1018.1 кв.м; літера П, загальна площа 601.5 кв.м; літера Р, загальна площа 736.9 кв.м. Зобов»язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на зазначені приміщення за ТОВ «Альтаїр».

Не погоджуючись із таким рішенням суду в частині задоволених вимог КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не з"ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права , безпідставність зроблених висновків, відсутність підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на те, що не підлягають державній реєстрації тимчасові споруди та споруди, не пов'язані фундаментом із землею, відсутність даних про прийняття в експлуатацію та державного акту на право власності на земельну ділянку, інших необхідних документів , просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Заслухавши доповідь судді Прокопчук И.О., пояснення осіб , що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтовним.

Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ;яка правова норма підлягає застосуванню до даних правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові

відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольнивши позовні вимоги, суд виходив з того , що ТОВ «Альтаїр» є користувачем земельної ділянки, цільове призначення якої є будівництво торгівельного комплексу, побудувало на ній об'єкти нерухомості , відповідно до наданого йому дозволу, а отже, з моменту завершення будівництва набуло право власності на збудоване нерухоме майно.

Проте погодитися із такими висновками суду не можна , оскільки їх зроблено без з»ясування обставин, що мають значення для справи , без перевірки їх доказами та з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ТОВ «Альтаїр» є орендарем земельних ділянок : № 1 площею , 2089 кв.м ; № 2, площею 7669 кв.м за кадастровими номерами : 8000 000 000:62:022:0027, 8000 000 000 : 62:022:0028 по вул. Крайній , 1 в м. Києві на підставі договору оренди укладеному 01.04.2004 року строком на 10 років згідно рішення Київської міської ради № 122-1\995 від 23.10.2003 року ( а.с.26-38) і права власності або постійного користування земельними ділянками не набуло.

Саме виділення цих земельних ділянок в оренду даному товариству , а не проведення на них будівельних робіт, було погоджено ТОВ «Альтаїр» з: Головним управлінням охорони культурної спадщини та реєстраційно-відновлювальних робіт ( а.с.41-42 ), Державним управлінням екології та природних ресурсів ( а.с.46-48), Управлінням охорони пам»яток історії, культури та історичного середовища ( а.с.49).

15.04.2005 року ТОВ «Альтаїр» подало лист-заяву на розроблення архітектурно-планувального завдання (АПЗ) , який зареєстрований за № 4428 (а.с.20).

АПЗ № 05-0466 було затверджено 31.05.05 року і в цей же день отримано директором ТОВ «Альтаїр» Фурсенко О.С. ( а.с. 19-23).

Даних про виконання архітектурно-планувального завдання , наявність проекту та відповідної документації до нього, погоджених в установленому законом порядку, ордеру на виконання будівельних робіт , акту прийняття державною комісією об'єктів до експлуатації , матеріали справи не містять.

На отриманих в оренду земельних ділянках позивачем здійснено будівництво нових споруд: літера М, загальна площа 254.5 кв. м ; літера Н , загальна площа 55.0 кв. м ; літера О , загальна площа1018.1 кв. м; літера П, загальна площа 601.5 кв. м ; літера Р, загальна площа 736.9 кв. м . Таке зазначено у наданих позивачем поверхових планах без вказівки на особу , яка їх складала та ніяким чином не посвідчених (а. с. 59-64).

При цьому технічна інвентаризація об'єктів будівництва не проводилася, техпаспорт, або інший документ , що містить опис об'єктів також відсутній .

Суд першої інстанції визнав спірні будівлі об'єктами нерухомості хоча матеріалами справи таке не доведено.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Постановою КМУ від 22 вересня 2004 року № 1243 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Згідно із цим Порядком для пред'явлення закінченого будівництвом державній приймальній комісії передує утворення робочої групи, яка визначає готовність закінченого будівництвом об'єкту для пред'явлення державній приймальній комісії. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта , форма якого затверджується Міністерством регіонального розвитку та будівництва. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Зробивши висновок про завершення будівництва приміщень як об'єктів нерухомості , суд не взяв до уваги , що в матеріалах справи відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цих приміщень.

Згідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника ( користувача ) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно , яке самочинно збудоване на ній , якщо : це відповідає цільовому призначенню земельної ділянки;якщо будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків і господарських споруд ( ч.3 ст.375 ЦК) ; і це не порушує права третіх осіб.

Усупереч вимогам закону суд не встановив факту відповідності самочинної забудови зазначеним нормам і правилам за висновками відповідних органів, до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків, не врахував відсутності : проектно-кошторисної документації та її погодження в установленому законом порядку , ордеру на виконання робіт, акту державної приймальної комісії про прийняття приміщень в експлуатацію.

З огляду на зазначене колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те , що ТОВ «Альтаїр» набуло право власності на ці самочинні будівлі і вважає його безпідставним.

Зобов"язавши КП " Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити реєстрацію права власності товариства на самочинні будівлі, суд першої інстанції не врахував вимог п.7 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в м. Києві , затвердженого Рішенням Київської міської ради № 74\74 від 20.06.2002 року і п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 7\5 від 07.02.02 року відповідно до яких реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна підлягають об'єкти нерухомого майна , незалежно від форм власності , будівництво яких закінчено і вони прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію.

Ураховуючи , що самочинно збудовані ТОВ «Альтаїр» будівлі не прийняті державною приймальною комісією до експлуатації в установленому чинним законодавством порядку , суд безпідставно зобов'язав БТІ провести реєстрацію права власності на них за позивачкою.

Крім того , КП " Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" залучено до участі у справі в якості третьої особи і зобов'язувати його вчиняти будь-які дії , виходячи з його процесуального положення у даному випадку неможливо, такий обов'язок може бути покладено лише на відповідача.

До того ж, у разі , якщо збудовані ТОВ «Альтаїр» об'єкти є тимчасовими будівлями, то вони взагалі не підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 15 ЦК України , ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи в судовому порядку позов про визнання права власності на самочинне будівництво, суд не дав оцінки тій обставині, що ТОВ «Альтаїр» з питання проведення забудови та прийняття її в експлуатацію до повноважних на це органів не зверталося , не зазначало у своїй заяві цих обставин та такого не доводило.

З урахуванням викладеного , рішення суду в частині задоволених вимог підлягає скасуванню з підстав ч.1ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення .

За вимогами ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

З огляду на зазначене у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр» до ОСОБА_2, 3-я особа : Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації об'єкту нерухомості слід відмовити.

Оскільки спір носить майновий характер і в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України ціна позову не визначена в позовній заяві та не встановлена судом при прийнятті позовної заяви, судовий збір та витрати на ІТЗ також не сплачені ТОВ «Альтаїр» при поданні позову і суд не вирішив це питання при ухваленні рішення, колегія суддів застосовуючи ч.2 ст.80 ЦПК України , визначає ціну позову, з урахуванням площі в 2666 кв.м , майна право власності на яке просив визнати позивач, в розмірі 200000 грн. і стягує з ТОВ «Альтаір» на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та 30 грн. витрат на ІТЗ відповідно до вимог ст.ст.79- 81, 88 ЦПК України.

В інший частині рішення суду не оскаржувалося тому колегія суддів , у відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України , перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313 -314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року в частині задоволення вимог про визнання права власності та зобов'язання здійснити державну реєстрацію скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту : В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр» до ОСОБА_2, 3-я особа : Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації об'єкту нерухомості - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Альтаїр», юридична адреса : м. Київ , вул. Бальзака, 24 кв.96, свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 № 063610, видане Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією , код ЄДРПОУ № 31310784 від 27.08.2003 року на користь держави 1700грн.судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ, а всього 1730 грн.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.