Ухвала суду № 99433643, 06.09.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

06 вересня 2021 року справа № 542/1426/21

провадження № 2/542/556/21

Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Кашуба М.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця», про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку, –

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця», про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку, в якій просили:

-відстрочити сплату ОСОБА_2 і ОСОБА_1 судового збору у сумі 908, 00 грн. (по 454, 00 грн. кожним) за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі;

-відкрити провадження за цим цивільним позовом, розглянути справу в порядку загального позовного провадження;

-залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Полтавську районну державну адміністрацію (як правонаступника Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області), Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (як суб`єкта державної реєстрації прав), товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» (як орендаря спірної земельної ділянки);

-розглянути і задовольнити клопотання про витребування доказів;

-розглянути справу за відсутності позивачів;

-припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5323484200:00:001:0982, площею 4, 6325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська область, Новосанжарський район, Нехворощанська сільська рада (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 25191570 від 05.03.2018 р.) та визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_4 право власності (по 1/2 частці за кожним) на земельну ділянку кадастровий номер 5323484200:00:001:0982, площею 4, 6325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська область, Полтавський (Новосанжарський) район, Нехворощанська сільська рада.

Однак, дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Підпунктом «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Водночас, позивачами вказана ціна позову – 90 800,00 гривень.

При цьому, всупереч вимогам п. 5 ст. 175 ЦПК України, не зазначено обставин на обгрунтування саме такої ціни позову та не додано відповідних доказів. Водночас, всупереч п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позові не зазначено доказів, які не можуть бути надані разом із позовною заявою.

Частиною 4 статті 177 ЦПК визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предмет позову фактично містить 3 позовні вимоги:

1) одна немайнового характеру, а саме:- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5323484200:00:001:0982, площею 4, 6325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська область, Новосанжарський район, Нехворощанська сільська рада (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 25191570 від 05.03.2018 р.);

-2) дві майнового характеру, а саме:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, кадастровий номер 5323484200:00:001:0982, площею 4, 6325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська область, Полтавський (Новосанжарський) район, Нехворощанська сільська рада

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянк, кадастровий номер 5323484200:00:001:0982, площею 4, 6325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Полтавська область, Полтавський (Новосанжарський) район, Нехворощанська сільська рада.

Позивачі прохають відстрочити сплату судового збору в розмірі 908, 00 гривень (по 454, 00 грн кожному), тобто за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Водночас, позивачі, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень за 1 вимогу немайнового характеру посилались на положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та просили врахувати їх майновий стан.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

24) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

При цьому, вирішуючи такі заяви, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).

Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не наведено мотивів та доводів на обгрунтування заявленого клопотання та не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.

Долучені до матеріалів справи довідки про доходи, містять лише відомості про розмір пенсії. Жодних відомостей про те, що позивачі не мають будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.

Надані позивачами довідки не можуть свідчити про те, що вони не мають інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачами не надано й документів на підтвердження того, що вони мають статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище.

Крім того, відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не охоплюють інформацію про отримані доходи позивача ОСОБА_2 за перше півріччя 2020 року в той час, як підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є отримання річного доходу позивача за попередній календарний рік у розмірі, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", на який посилаються позивачі у своєму клопотанні.

Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 року по справі №215/3329/19 за касаційною скаргою особа-1 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження заявленого клопотання скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019 року. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.

Верховний Суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2019 року по справі №215/5288/18 відмовив особа-1 у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду, а не його обов`язком. При цьому постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору в певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.

Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 Верховний Суд в своїй ухвалі від 17 жовтня 2019 року по справі №215/3786/18 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги надано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 01 жовтня 2019 року № 9042 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статтею Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, надані до суду докази не можуть бути розцінені як належні докази на підтвердження скрутного матеріального становища позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, за 2 вимоги майнового характеру позивачами судовий збір не сплачено та не надано доказів звільнення їх від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, позивачами всупереч п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позові не зазначено доказів, які не можуть бути надані разом із позовною заявою.

Так, відповідно до вказаної ціни позову, з огляду на положення ст.6 Закону України "Про судовий збір", до сплати підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн – за 1 вимогу немайнового характеру та 1 816, 00 грн (908,00 грн + 908,00 грн) за 2 вимоги майнового характеру, що разом становить 2 724,00 грн (908,00 грн +1816,00 грн).

За даних обставин, вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано, а тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків, а саме: обгрунтування ціни позову та сплати судового збору у розмірі 2724,00 грн на рахунок :

Отримувач коштівГУК у Полт. обл/тг смт Н.Санж/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37959255Банк отримувачаКазначейство України (ел. адм. подат.)Рахунок отримувачаUA788999980313141206000016620 Код банку отримувача (МФО)899998Код класифікації доходів бюджету22030101Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

Судом при постановленні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Керуючись статтями175, 177, 185, 187 ЦПК України, –

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Криниця», про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку – залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення вищевказаних недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня отримання копії ухвали суду.

Роз`яснити, що в разі невиконання ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважаться неподаною і повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М. І.