Рішення № 9943014, 12.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10                                                                                 Справа № 8/88

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, м. Ясинувата Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВС», м. Луганськ, -

про стягнення 11330 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Федорова О.А. –юрисконсульт комерційного відділу Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця», - довіреність №Н-01/3308 від 28.09.09 року;

від відповідача –Варакута О.О. –представник, - довіреність №б/н від 21.04.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 11330,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №51640242 від 19.09.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 15.04.10 року до 29.04.10 року та з 29.04.10 року до 12.05.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 12.05.10 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його документальну недоведеність на невідповідність чинному законодавству (відзив на позовну заяву від 29.04.10 року за вих. №б/н). Крім того, він стверджує, що вагон, у супровідних документах до якого було виявлено розбіжності у зазначенні маси вантажу, був зважений на вагонних вагах, які належать станції відправлення Вальяновський Донецької залізниці, а відповідач ними користується відповідно до договору №512/857 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між ним та названою станцією 11.06.08 року, - що, на його думку, свідчить про те, що це не відповідач, а Донецька залізниця припустилася невірного визначення маси вантажу у спірному вагоні.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

19.09.09 року відповідачем у супроводі накладної за №51640242 від 19.09.09 року, у вагоні №68819820, з залізничної станції Вальяновський Донецької залізниці, вантажною швидкістю, навалом, у вологому стані, з завантаженням нижче бортів, з маркуванням вантажу вапном, після зважування на 150-тонних вагонних вагах, - до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу отримувача –ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат» відправлено вантаж вугільної продукції (антрацит АС), - при цьому у вищезгаданій накладній вантажовідправник вказав, що у вагон завантажено 70900 кг названої продукції (нетто); вага тари з брусу –22900 кг, вага брутто –93800 кг.

Згідно накладній 21.09.09 року вагон прибув на залізничну станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці (а.с.18).

21.09.09 року на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, на вимогу вантажоотримувача (а.с.19), за участю представників станції Маріуполь-Сортувальний: начальника станції Акімова С.А, прийомоздавальника станції Гвоздьової Т. та представника вантажоодержувача Приходько І, - здійснено комісійне переважування на 150-тонних електронних вагах та видача йому вантажу вугільної продукції.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні №68819820 на 3000 кг менше, ніж заявлено, а саме: вага брутто замість 93800 кг –становить 90800 кг, тара з брусу –22900 кг, вага нетто замість 70900 кг становить 67900 кг, - у зв’язку з чим позивачем, за участю представника вантажоотримувача, складено комерційний акт №БН №699015/268 (а.с.19).

В акті зазначено, що переважування здійснено на 150-тонних електронних вагонних вагах; вагон прибув у технічному та комерційному відношенні справним; люки у вагоні справні та закриті; під час переважування виявлено, що завантаження здійснено по всьому периметру вагону нижче бортів на 30 см, рівномірно; виїмок та поглиблень немає; маркування вапном не порушено.

Згідно п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, - згідно наявним у справі доказам. у даному випадку ця вимога позивачем дотримана.

          Відповідач не оскаржив та не оспорив вищезгаданий комерційний акт.

          Позивач не надав документальних доказів. що у зв’язку з виявленими розбіжностями між даними залізничної накладної та фактичною масою вантажу у вагоні він звертався до відповідача з претензією.

          Заперечуючи проти доводів відповідача щодо того, що позивач сам винен у невірному визначенні маси вантажу у вищезгаданому вагоні, позивач на їх спростування надав до справи документальні докази того, що зважування вагону дійсно було зроблено на вагах станції Вальяновський Донецької залізниці, але самим ванатжовідправником, без участі працівників станції, що підтверджується наданими відповідачем до справи:

відомістю №19090107 від 19.09.09 року, яка підтверджує факт зважування вагону №68819820 19.09.09 року на залізничній станції Нововальяновський;

          накопичувальною карткою цієї станції за №19090493, згідно якій з відповідача було стягнуто плату за тарифом 75,20 грн.;

          витягом з Тарифного керівництва №1 (нова редакція), наданим до справи позивачем, яким підтверджується, що у разі зважування вагону вантажовідправника на вагонних вагах станції без участі працівника станції, стягується плата у розмірі 75,20 грн. (п.4.1), а у разі зважування такого ж вагону за участю працівника станції плата стягується у розмірі 66,20 грн. за перші півгодини зважування і 14,70 грн. за кожні наступні півгодини (п.4.2).

          З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача, що зважування вагону у даному спірному випадку мало місце без участі працівника станції відправлення, а тому не приймає доводи відповідача у цій частині.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

У даному спірному випадку різниця у вагоні №68819820 становить 3,2%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Після прибуття вантажу на станцію вантажоотримувача перевізник та вантажоотримувач повинні керуватися приписами Правил видачі вантажу, затвердженими наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.200 року за №862/5083 (далі - Правила видачі вантажу).

          Пунктом 23 цих Правил передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевий вантажоотримувач скористався правилом п. 23.

Цими ж Правилами (п. 27) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів, у т.ч. вугілля.

          З огляду на викладене позивач та вантажоотримувач правомірно скористалися Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855 (далі –Правила №334).

          Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

          Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

          Комерційні акти складаються:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

          Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.           Згідно п. 10 Правил №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.           З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено чинне законодавство.

          Законодавство –стаття 118 Статуту залізниць України - передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Аналогічна позиція викладена у п.6.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.08 року №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії ВГСУ від 29.05.02 року №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(далі –Рекомендації №601).

Згідно вищезгаданій накладній №51640242 від 19.09.09 року провізна плата за вагон №68819820 становить 2266,00 грн., звідси, позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 11330,00 грн. (2266,00 грн. х 5).

Термін позовної давності для його стягнення станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

          Відповідач їх не спростував.          

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІВС», ідентифікаційний код 32585753, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 101-д, - на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, ідентифікаційний код 25905191, яке знаходиться за адресою: місто Ясинувата, вул. Скрипника, 97 Донецької області - штраф у сумі 11330 (одинадцять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 113 (сто тринадцять) грн. 30 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.05.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –14 травня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа