Рішення № 9942985, 11.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                 Справа № 8/76

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс», м. Луганськ, -

про стягнення 15000 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Сімонов О.Д. - директор, - паспорт серії ЕК №855501, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській обл. 29.06.1998 року; (протокол №б/н від 27.10.2008 року, наказ № 117-к від 27.10.2008 року);

від відповідача –Алімова Ю.І. - представник за довіреністю № б/н від 15.04.2010 року,-

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з автоперевезення у сумі 15000,00 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.04.10 року до 19.04.10 року та з 19.04.10 року до 11.05.10 року –з метою надання сторонам можливості виконати вимоги суду, викладені у його ухвалах, та подати додаткові докази, у т.ч. здійснити взаємозвірку стану розрахунків.

До початку судового засідання 11.05.10 року представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи їх неналежним виконанням з боку відповідача умов договорів (заявок) на здійснення автоперевезень.

Представник відповідача проти позову не заперечив, однак, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, належним чином не мотивуючи своє ставлення до виконання вимог суду.

Представник позивача просить вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів, оскільки термін судового розгляду справи добігає кінця (16.05.10 року).

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст. 4-3, ч. 3 ст. 22, ст.ст.32-34, 43, ч.1 ст. 69 ГПК України, суд не має реальної можливості та потреби у подальшому відкладенні вирішення цього спору та вважає за можливе вирішити його по суті на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          18.01.10 року сторони у спрощений спосіб –шляхом спрямування відповідачем (замовник) на адресу позивача (перевізник) двох заявок №б/н - уклали договір про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом «м.Світлогорськ Гомельської області, Білорусь, - Нові Яриловичи –м. Луганськ» (обидві заявки), згідно яким перевізник зобов’язався на автомашині «Вольво», державний номерний знак (далі –д.н..з.) 14234АР, з причепом д.н.з. 16851АМ, а також «Вольво», д.н.з. ВВ6518АВ, причіп д.н.з. 16853АМ, у період з 20 по 21.01.10 року доставити папір у рулонах вагою 20-21 тонна (у кожній з автомашин), від вантажовідправника –ВАТ «Світлогорський ЦКК»- вантажоотримувачу, який знаходиться у місті Луганську, Україна.

          Замовник за надання цих послуг зобов’язався сплатити перевізнику по 7500,00 грн. (з ПДВ) по кожній з автомашин впродовж 7-ми банківських днів після надання оригіналу документа: копії ліцензії та перевезення вантажів, свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва про сплату єдиного податку, свідоцтва платника ПДВ, платіжку про сплату єдиного податку, рахунку, акту виконаних робіт, СМR, податкової накладної (якщо машина експедирується –договір між перевізником та експедитором); копії повинні будти засвідчені мокрою печаткою. (а.с.7-8).

Позивач документально підтвердив факт здійснення перевезення вищезгаданого вантажу та його отримання вантажоотримувачем, надавши до справи:

2 міжнародні товарно-транспортні накладні СМR ТГ №0009178 від 20.01.10 року (а.с.8-9);

акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №46 від 25.01.10 року та №58 від 29.01.10 року, підписані обома сторонами (а.с.11-12).

Відповідач отримав ці пакети документів (а.с.10) та не оспорив їх, підтвердивши наявність боргу за надання йому позивачем послуг з автоперевезення на суму 15000,00 грн. шляхом підписання акту звірення взаєморозрахунків станом на 19.02.10 року (а.с.13).

Позивач, з огляду на факт несплати замовником (відповідачем) вартості наданих послуг, просить стягнути з відповідача їх вартість.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.           Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

          Сторони дотрималися вищенаведених вимог закону.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.           Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоодержувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з автоперевезень.          

Статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов’язань. Відповідальність за порушення зобов’язань).

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс», ідентифікаційний код 34942097, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Ровеньківська, 82-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр», ідентифікаційний код 30464940, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Краснодонська, 7-в, - основний борг за надані автопослуги з перевезення вантажу у сумі 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 150 (сто п’ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.05.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14 травня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа