Рішення № 99429699, 01.09.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.09.2021

ЄУН 337/3623/21

Провадження № 2/337/1884/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 вересня 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

представника позивача Шокарєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року до суду надійшов вказаний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шокарєва А.В., який позивач обґрунтовує тим, що між сторонами 02.06.2015р. було укладено кредитний договір №630275444 та № 630445995 від 19.07.2016р. шляхом заповнення анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», після чого позивач отримав платіжну карту «Максимум-готівка» з лімітом відновлювальної кредитної лінії на споживчі потреби у розмірі 200000 гривень зі ставкою 7 процентів у місяць від суми заборгованості, з терміном дії до 19.07.2018 року.

26.10.2017р., 22.12.2017р., 02.04.2020р., 18.06.2020р. позивач звертався до відділення відповідача з повідомленням про шахрайські дії за його картковими рахунками. Доказом списання коштів на іншу картку шахрайськими діями 26.10.2017р. є роздруківка інформації про заявку та переліку всіх операцій за період з 02.10.2017р. по 26.10.2017р. На теперішній час відкрито кримінальне провадження № 1207200440004692 та тривають слідчі дії.

Позивач свої кредитні зобов`язання виконав у повному обсязі та сплатив всю заборгованість, про що свідчить останній платіж вчинений ним 02.04.2020р. квитанція № 706743.

Проте, 05.08.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. винесено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором № 630445995 від 19.07.2016р. в сумі 72550,49 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. відкрито виконавче провадження № 63049854 та постановою від 21.09.2020р. було звернуто стягнення на заробітну плату позивача за місцем роботи у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», де проводилось відрахування у розмірі 20% з доходу.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11.03.2021р. у справі №337/4671/20 виконавчий напис №25751 від 05.08.2020р., вчинений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. визнано таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, при примусовому виконанні виконавчого напису №25751 від 05.08.2020р. з позивача на користь відповідача з заробітної плати було стягнуто 4125,02 грн.

Посилаючись на ст.1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані за виконавчим написом №25751, вчиненим 05.08.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., під час примусового виконання у виконавчому провадженні №63049854 від 16.09.2020р., грошові кошти в сумі 4125,02грн., а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була завдана позивачу безпідставним утриманням коштів з його заробітної плати, яку він оцінює у 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2021р. за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Шокарєва А.В. позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзив на позов або зустрічний позов до суду не подав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача відповідно до ст.280 ЦПК України в заочному порядку.

Відповідно до ст. 4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд встановив, що 19.07.2016р., шляхом заповнення анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 630445995.

З роздруківки інформації про перелік всіх операцій по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка надана позивачем, вбачається, що за період з 02.10.2017р. по 26.10.2017р. по його картковому рахунку були здійснені операції платежів, поповнення та переказу грошових коштів.

27.10.2017р., 22.12.2017р., 02.04.2020р., 18.06.2020р. ОСОБА_1 звертався до АТ «Альфа-Банк» з повідомленням про шахрайські дії за його картковими рахунками.

На теперішній час відкрито кримінальне провадження № 1207200440004692 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами громадян шляхом обману, в тому числі за фактом незаконного заволодіння 26.10.2017р. грошовими коштами з банківського рахунку позивача, відкритому у АТ «Альфа-Банк», де позивач ОСОБА_1 є потерпілим, та тривають слідчі дії.

Згідно з квитанцією № 706743 від 02.04.2020р. ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Альфа-Банк» грошові кошти в сумі 7666,30грн.

05.08.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, реєстровий номер №25751, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 630445995 від 19.07.2016р. в сумі 72550,49 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00грн., а всього 73200,49 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження № 63049854 та постановою від 21.09.2020р. було звернуто стягнення на заробітну плату позивача ОСОБА_1 за місцем роботи у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», де проводилось відрахування у розмірі 20% з доходу.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11.03.2021р. у справі №337/4671/20, виконавчий напис №25751 від 05.08.2020р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 20.04.2021р.

Згідно з довідкою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. №5824 від 13.05.2021р., при примусовому виконанні виконавчого напису №25751 від 05.08.2020р., вчиненого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» фактично стягнуто 4125,02 грн.

Предметом даного позову є вирішення питання про стягнення з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно набутого майна. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 4125,02 грн., отримані АТ «Альфа-Банк»» безпідставно, а тому вказана сума коштів повинна бути повернута відповідно до вимог ст.1212 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, тобто не є унормованими.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування статті 1212 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 472/786/18.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, проаналізувавши викладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В даному випадку суд виходить з того, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» виникли договірні правовідносини на підставі кредитного договору № 630445995 від 19.07.2016р.

В межах виконавчого провадження №63049854, під час виконання виконавчого напису, вчиненого 05.08.2020р. приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 630445995 від 19.07.2016р., з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» фактично були стягнуті грошові кошти в сумі 4125,02 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Зазначені обставини виключають застосування правового механізму до стягнення коштів у розмірі 4125,02 грн. на підставі ст.1212 ЦК України.

Наявність між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 договірних зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за кредитним договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку ст.1212 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються статтею 23 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що «тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.».

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 766/21131/18 (провадження № 61-18770св19), аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У вказаній постанові у справі № 766/21131/18 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звернення до нотаріуса з заявою про видачу виконавчого напису та отримання виконавчого напису є реалізацією прав банку як кредитора отримати від боржника у кредитному зобов`язанні суми заборгованості за кредитним договором, а тому такі дії не можуть бути розцінені як протиправна поведінка банку.

З огляду на вищевикладене, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов`язання.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що неправомірними та протиправними діями відповідача АТ «Альфа-Банк», що виразились у незаконному вчиненні виконавчого напису про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, відрахування грошових коштів за виконавчим написом з заробітної плати позивача, позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн.

Відповідно до змісту виконавчого напису, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №630445995 від 19.07.2016р., укладеним з АТ «Альфа-Банк».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд виходив з того, що заборгованість боржника не є безспірною, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, вирішуючи спір в цій частині, суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено протиправність поведінки особи, яка завдала позивачу моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Сам по собі факт визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не може бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають саме протиправність поведінки АТ «Альфа-Банк» яке, в даному випадку, звернувся до нотаріуса з метою реалізації свого права, як кредитора у кредитному зобов`язанні.

Суд вважає, що позивачем не було надано суду належних доказів того, що йому було заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінив у розмірі 50000 грн., не доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідача.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки позивач відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, враховуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 23, 1167, 1212 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06.09.2021 року.

Суддя М.В.Сидорова