Рішення № 9942966, 13.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10                                                                                 Справа № 8/101

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаж-Луганськ», м. Луганськ, -

про стягнення 78234 грн. 61 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Німчук О.О. –представник за довіреністю №б/н від 24.02.10 року;

від відповідача –Приходько Е.О. –директор, - протокол загальних зборів учасників №4 від 19.04.10 року; перепустка, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 65407,07 грн. та пені у сумі 12827,54 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу товарів №3741-3, укладеного між сторонами 08.01.08 року.

Ухвалою суду від 07.04.10 року відповідно до ст.ст.66-67 ГПК України вжито заходів до забезпечення позову.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.04.10 року до 13.05.10 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До початку судового засідання 13.05.10 року від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 13.05.10 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив на ступні фактичні обставини справи.

08.01.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №374103, відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця фурнітуру виробництва фірми Winkhaus, складові та комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників, а покупець приймає цей товар та сплачує його вартість в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1).

Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару за видатковою накладною, при цьому датою переходу цього права є дата виписки цієї накладної продавцем (п.5.1).

Згідно розділу 6 договору сторони визначили порядок встановлення цін на товар.

Покупець зобов’язаний 100% передплатити вартість товару (п.7.1); в окремих випадках за згодою продавця, покупцю може бути надана відстрочка оплати отриманого товару на термін до 10-ти банківських днів (п.7.2).

За затримку покупцем оплати отриманого товару на строк більше, ніж визначено п.7.2 цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання свого зобов’язання по оплаті (п.13.1.1) (а.с.13-19).

На підтвердження виконання умов договору продавець (позивач) надав до справи:

рахунок-фактуру №D-7073 від 14.09.09 року на суму 271599,00 грн. з терміном сплати до 25.09.09 року (а.с.20-21);

видаткову накладну №D-3764 від 14.09.09 року на суму 271599,00 грн., з доказами отримання товару уповноваженою особою відповідача (а.с.22-23), довіреність на ім’я Приходька Е.А. (а.с.24-25).

Позивач стверджує, що відповідач вартість отриманого товару сплатив у розмірі 40000,00 грн. (а.с.26).

Частково - на суму 200166,01 грн. - відповідач погасив борг шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем (а.с.27-29).

Станом на 22.03.10 року сума непогашеного боргу за видатковою накладною №D-3764 від 14.09.09 року (з урахуванням розрахунків за попередніми поставками на суму 6025,92 грн.) становить 65407,07 грн.

На вказану суму боргу позивач нарахував пеню за період з 25.12.09 року по 21.03.10 року у сумі 12827,54 грн., - звідки загальна сума позову складає 782234,61 грн. (65407,07 грн. + 12827,54 грн.).

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Згідно приписам частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ), оскільки саме він породжує права та зобов’язання для сторін.

          Уклавши договір купівлі-продажу, сторони набули низку прав та обов’язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу документально підтверджену кількість товару.

          Відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Як встановлено ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Згідно нормам ст. 624 Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Як встановлено частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, вимоги позивача узгоджуються з приписами чинного законодавства та підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідач їх не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.43-1,44 та 49 ГПК України. суд судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договор, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691,692,693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаж-Луганськ», ідентифікаційний код 33472556, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радянська (Совєтська), 53, кв. 12, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна», ідентифікаційний код 32380145, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Лугова, 9, - основний борг у сумі 65407 (шістдесят п’ять тисяч чотириста сім) грн. 07 коп., пеню у сумі 12827 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 54 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 53 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Заходи забезпечення позову у вигляді заборони державному реєстратору Виконавчого комітету Луганської міської ради вчиняти будь-які дії, у тому числі вносити до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаж-Луганськ»(91055, місто Луганськ, вул. Совєтська, 53/12, ідентифікаційний код 33472556) скасувати після набрання даним рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 13.05.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14 травня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа