Рішення № 9942796, 30.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/49630.04.10 За позовом Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Схили Дніпра"

про стягнення 1 002 930,71 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача          Горденок Я.В., за дов. № 1-4д від 27.03.2006 р.

від відповідача           Гартенко І.Г., за дов. б/н від 21.01.2010 р.

У судовому засіданні 30.04.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне видавництво "Преса України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Схили Дніпра" про стягнення 884 097,56 грн. пені, 85 990,60 грн. штрафу, 17 949,01 грн. інфляційних втрат та 14893,54 процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті поліграфічних робіт на періодичні видання згідно з договором № 171-05 від 22.04.2005 р.

Ухвалою суду від 17.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/496, розгляд справи призначено на 22.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 03.02.2010 р. розгляд справи призначено на 12.02.2010 р.

Представником позивача у судовому засіданні 12.02.2010 р. заявлено клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2010 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив. У поданому відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Ухвалою суду від 12.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2010 р.

У судовому засіданні 03.03.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 28.04.2010 р.

21.04.2010 р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної із нею справи № 9/76, що розглядається Господарським судом м. Києва. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання та вважає за можливе продовжити розгляд справи № 54/496, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Зі змісту поданого клопотання вбачається, що предметом спору у справі № 9/76 є визнання недійсним договору № 171-05 від 22.04.2005 р., укладеного між Державним видавництвом "Преса України" та ТОВ "Видавничий дім "Схили Дніпра", за невиконання зобов’язань за яким позивач просить стягнути штрафні санкції та суми відповідно до ст. 625 ЦК України у справі № 54/496.

Пунктом 2 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, обставини стосовно дійсності (чи недійсності) договору, пов’язаного із предметом спору у справі № 54/496, можуть бути встановлені господарським судом, який розглядає зазначену справу. За таких обставин, відсутні передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України умови, які б зумовлювали необхідність зупинення провадження у справі.

Представником позивача у судовому засіданні 28.04.2010 р. подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, майнові права, у тому числі на майнові права на видання газети "Бульвар Гордона", грошові суми, кошти та інші належні відповідачу цінності. Вирішення заявленого клопотання по суті відкладено судом до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 28.04.2010 р. оголошувалася перерва до 30.04.2010 р. для надання представнику відповідача можливості подати пояснення та докази на підтвердження недійсності договору № 171-05 від 22.04.2005 р.

У судовому засіданні 30.04.2010 р. представником позивача подано уточнене клопотання про забезпечення позову, яким позивач просить суд накласти арешт на грошові суми, кошти та інші цінності, у тому числі на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, рухоме та нерухоме майно, які належать відповідачу; заборонити відповідачу уступати та/або у будь-який спосіб передавати іншим особам належні йому майнові права, зокрема, майнові права на видання газети "Бульвар Гордона". Розглянувши заявлене клопотання по суті, суд відмовив у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2005 р. між Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Схили Дніпра" був укладений договір № 171-05 на виконання поліграфічних робіт на періодичні видання, за умовами якого позивач зобов’язався протягом строку дії договору за завданням відповідача виконувати поліграфічні та інші роботи з виготовлення тиражів номерів (випусків) друкованого засобу масової інформації газети "Бульвар Гордона", а відповідач зобов’язався приймати і оплачувати виконані поліграфічні та інші роботи, надані послуги (п. 1.1. договору).

Відповідач, не зважаючи на надану судом можливість зазначити у даному процесі підстави для визнання договору недійсним (у зв’язку із заявленим відповідачем клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи про визнання договору недійсним), не надав суду жодних пояснень чи заперечень з даного питання. Натомість, суд, проаналізувавши умови договору, не вбачає підстав для визнання його недійсним.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані поліграфічні роботи, передбачені договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи щомісячними актами здачі-приймання виконаних робіт, підписаними сторонами.

Згідно з п. 3.2. договору оплата виконаних за договором поліграфічних робіт і наданих послуг здійснюється відповідачем щомісячно в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача та/або внесення готівкових грошових коштів в касу виконавця. Оплата здійснюється в два етапи: передоплата вартості поліграфічних робіт та остаточна оплата вартості фактично виконаних робіт (п. 3.2.1. договору).

Відповідно до абз. 2 п. 3.5. договору остаточна оплата вартості фактично виконаних протягом звітного місяця поліграфічних та інших робіт з виготовлення тиражів номерів (випусків) замовлення повинна бути здійснена відповідачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Між тим, як зазначає позивач та свідчать матеріали справи, відповідач несвоєчасно здійснював оплату виконаних позивачем поліграфічних та інших робіт протягом періоду з травня 2005 р. по серпень 2007 р.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як передбачено п. 4.2. договору, за кожен день перевищення строків оплати, встановлених розділом 3 договору, замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості, а також відшкодовує у повній сумі понад неустойку збитки, спричинені несвоєчасним виконанням замовником своїх зобов’язань за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Як передбачено ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Таким чином, підписавши договір, відповідач визнав для себе обов’язковим застосування санкцій у встановленому договором розмірі.

Як вбачається із статуту позивача та наданої ним довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач є державним підприємством, заснованим на державній власності і відноситься до сфери управління (підпорядковане) Державному управлінню справами. Таким чином, позивач є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а тому особливості відповідальності у господарських відносинах за участю таких суб’єктів визначаються за правилами ст. 231 ГК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати робіт в розмірі 884 097,56 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За своєю правовою природою встановлена ст. 231 ГК України неустойка за порушення зобов’язань за участю суб’єктів господарювання, що відносяться до державного сектору економіки, є мірою цивільно-правової відповідальності, у зв’язку з чим має на меті, насамперед, відновлення порушених прав кредитора, а не його збагачення.

Як свідчать матеріали справи, основне зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт за договором за період з квітня 2005 р. по серпень 2007 р. було повністю виконане відповідачем. При цьому, найбільший строк прострочення в оплаті становив 56 календарних днів, однак в цілому розрахунок за виконані роботи здійснювався відповідачем протягом наступного за звітнім місяця і жодних доказів, які б свідчили, що позивачем були понесені збитки в результаті порушення відповідачем зобов’язання, матеріали справи не містять. А отже, порушення зобов’язання не є значним.

Суд також враховує ту обставину, що крім неустойки позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 10% річних за прострочення виконання, що компенсує понесені позивачем втрати від знецінення коштів за вказаний період, а також штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов’язання.

За таких обставин, з урахуванням передбачених ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки і стягнути з відповідача неустойку у розмірі 442 048,78 грн.

Задоволенню підлягають також позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів відповідно до ст. 231 ГК України у розмірі 85 990,60 грн., розрахунок якого перевірений судом.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 14 893,54 грн. процентів річних та 17 949,01 грн. інфляційних втрат.

Згідно з рекомендаціями щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати розраховуються ним не в середньому за місяць, а на кожну конкретну дату, а отже, наданий розрахунок не є обґрунтованим. За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 14 893,54 грн. за розрахунком позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 542 932,92 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому на відповідача покладаються витрати із всієї заявленої позивачем суми пені, оскільки вона обґрунтовано заявлена та вірно розрахована позивачем, але зменшена за рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Схили Дніпра" (01042, м. Київ, Саперне поле, 26 А, ідентифікаційний код 33403310) на користь Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 05905668) 442048 (чотириста сорок дві тисячі сорок вісім) гривень 78 коп. пені, 85990 (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто) гривень 60 коп. штрафу, 14893 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев’яносто три) гривні 54 коп. процентів річних, 9849 (дев’ять тисяч вісімсот сорок дев’ять) гривень 81 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) гривню 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 17.05.2010 р.