Рішення № 9942600, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/3319.04.10

За позовомФізичної особи –підприємця Глізнуци Григорія Миколайовича

До Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона”

Простягнення 15295,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГлізнуца Г.М.

Від відповідача Гапон В.В. —представник за довіреністю від 12.10.2009 р. № 265/523 19.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача та представника відповідача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15471,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, нарахованих за час прострочення грошового зобов’язання за договором про надання правової допомоги від 19.06.2006 р. за період з 01.03.2008 р. по 26.11.2009 р. та 2853,00 грн. 3 % річних. Відповідно до уточненого розрахунку ціни позову розмір заявлених до стягнення з відповідача сум складає 15295,00 грн., з них —12695,00 грн. збитків від інфляції та 2600,00 грн. 3 % річних. Також позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати в сумі 406,00 грн.

Заявлені вимоги мотивовані порушення відповідачем строків погашення заборгованості за договором про надання правової допомоги від 19.06.2006 р. та виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. у справі № 28/213, що було винесено за наслідками розгляду спору про стягнення боргу за вказаним договором.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що борг за рішенням суду від 09.12.2009 р. № 28/213 був погашений ним раніше, ніж вказує позивач шляхом перерахування коштів на рахунок виконавчої служби, яка проводила виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення. Також, відповідач вказує на неправильність проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум.

В ході розгляду спору по суті позивач підтримав уточнені позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року позивачем було заявлено до суду вимоги про стягнення з відповідача боргу з врахуванням індексу інфляції за надану правову допомогу за договором від 19.06.2006 р. та нараховані на суму заборгованості пеню і 3 % річних.

Відповідач, в свою чергу, заявив зустрічні вимоги про визнання за фізичною особою - підприємцем Глізнуцею Г.М. невиконання договору та визнання недійсними актів від 29.06.2006 р. та від 07.09.2006 р.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. первісний позов було задоволено частково, у задоволенні зустрічного —відмовлено повністю. Так, судом було стягнуто з відповідача на користь позивача 34170,00 грн. заборгованості з оплати послуг за договором від 19.06.2006 р., 15770,00 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 1987,74 грн. за період прострочення з 10.09.2006 р. по 01.04.2008 р. та 2730,00 грн. пені, а також 546,85 грн. державного мита та 48,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 р. вказане рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 р. було залишено без змін, у зв’язку з чим 14.05.2009 р. судом першої інстанції було видано наказ про його примусове виконання.

За твердженнями позивача, рішення від 09.12.2008 р. № 28/213 було виконано відповідним територіальним органом Державної виконавчої служби лише 15.10.2009 р.

Дані твердження позивача відповідають фактичним обставинам, оскільки в матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку позивача, з якої вбачається, що кошти в сумі 33481,51 грн. надійшли до нього 15.10.2009 р. від ВДВС Голосіївського РУЮ по стягненню за наказом № 28/213 від 14.05.2009 р.

Позивач вважає, що відповідач тривалий час ухилявся від виконання зобов’язань за договором від 19.06.2006 р. та рішенням від 09.12.2008 р. № 28/213, а тому, посилаючись на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. № 01-8/685, просить стягнути з відповідача 2600,00 грн. 3 % річних та 12695,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з 01.04.2008 р. по 15.10.2009 р. та з 16.10.2009 р. по 26.11.2009 р.

Аналіз ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку, що винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З викладеного слідує, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Дана позиція випливає з практики Верховного Суду України (див. напр., постанову від 30.09.2008 р. № 1/384-07).

На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України є такими, що заявлені правомірно та підлягають частковому задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом виходячи з суми боргу, що не була сплачена відповідачем за договором від 19.06.2006 р. та присуджена до стягнення рішенням від 09.12.2008 р. № 28/213 (34170,00 грн.), дати набрання рішення законної сили (12.03.2009 р.) та дати перерахування на користь позивача сум за наказом Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р., (15.10.2009 р.) а саме: розмір належних до стягнення 3 % становить 611,82 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції —1545,22 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що суми за наказом від 14.04.2009 р. № 28/213 в процесі виконавчого провадження були перераховані ним не 15.10.2009 р., а раніше відхиляються судом, оскільки доказів таких тверджень суду надано не було, зворотнього не доведено.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона” (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, ідентифікаційний код 05417733) на користь фізичної особи –підприємця Глізнуци Григорія Миколайовича 611 (шістсот одинадцять) грн. 82 коп. 3 % річних, 1 545 (одну тисячу п’ятсот сорок п’ять) грн. 22 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 23 (двадцять три) грн. 35 коп. державного мита та 32 (тридцять дві) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 13.05.2010 р.