Рішення № 99422026, 07.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/96/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2021 Справа № 908/1981/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Маказан Станіслава Олександровича, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 154390,44 грн. заборгованості

08.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшли матеріали позовної заяви вих. № б/н від 10.06.2021 (вх. № 2123/08-07/20 від 08.07.2021) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Маказан Станіслава Олександровича, м. Запоріжжя про стягнення 154390,44 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 07.02.2019, що складається з 93904,39 грн. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 54674,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5634,24 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 177,50 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 справу № 908/1981/21 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 відкрито провадження у справі № 908/1981/21 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/96/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги викладені у позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 07.02.2019 ФОП Маказан Станіславом Олександровичем підписано заяву про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві. Підписанням цієї заяви відповідач приєднався до Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом № б/н від 07.02.2019. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 100000,00 грн. З боку відповідача мало місце порушення зобов`язання. Так, станом на 07.06.2021 відповідач має заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 93904,39 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 54674,31 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 5634,24 грн., а всього - 154212,94 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019. У зв`язку із порушення відповідачем умов кредитного договору № б/н від 07.02.2019 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем на підставі умов кредитного договору та норм чинного законодавства нарахована відповідачу пеня в розмірі 177,50 грн. З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 в загальному розмірі 154390,44 грн., що включає в себе заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пеню. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2315,86 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 про відкриття провадження у справі № 908/1981/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 30.07.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем) фізичної особи-підприємця.

В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз`яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який роздрукований судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, зареєстрованим місцем проживання Фізичної особи-підприємця Маказан Станіслава Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) є: АДРЕСА_1 ), що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.07.2021 про відкриття провадження у справі № 908/1981/21, яка направлялася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1981/21.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.07.2021 у справі № 908/1981/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 12.08.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.09.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

07.02.2019 Фізичною особою-підприємцем Маказан Станіславом Олександровичем, (Клієнт, відповідач у справі) через системи інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписано Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку 26004050302359 на умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту: 10000 UAH; максимальний розмір ліміту: 100000 UAH; розмір відсоткової ставки: 30 %; розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період): 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період: 55 днів; термін користування кредитом: 12 місяців.

Із змісту даної заявки також слідує, що підписанням цієї заявки Клієнт на підставі ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені на офіційному сайті Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (позивача у справі) у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку, анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як зазначено в Заявці на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», відповідач погоджується, що ця заявка, заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

Таким чином, відповідачем та позивачем укладено кредитний договір № б/н від 07.02.2019.

Відповідно до п. 3.2.6.1.1 Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Умови) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення проточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.

За умовами пункту 3.2.6.2.2.3 Умов Клієнт зобов`язаний повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.6.5.1, 3.2.6.2.3.10, 3.2.6.3.5 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.6.5.1 Умов строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що Банк має право пролонговувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування Ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.

Пунктом 3.2.6.1.5 Умов передбачено, що ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Ліміт може бути зменшений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6 цього Договору. (п. 3.2.6.1.7 Умов)

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов за користування кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта.

Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Згідно з п. 3.2.6.3.5 Умов розрахунок процентів за користування кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що не сплачені у строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Погашення кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України. (п. 3.2.6.3.8 Умов)

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч., ч. 1, 2 ст. 1054 параграфу 2 глави 71 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч., ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч., ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З наданої позивачем до матеріалів справи Довідки про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. № 90207DNFZS0X7 від 10.06.2021 ФОП Маказан С.О. на поточному рахунку № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт: 13.02.2019 - 85000,00 грн., 23.03.2019 - 90000,00 грн., 17.04.2019 - 100000,00 грн., 02.08.2019 - 10000,00 грн.

Позивачем також надано до матеріалів справи виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 за період 07.02.2019 по 07.06.2021, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів у межах встановленого ліміту.

Згідно з наданими позивачем виписками по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1 за період з 07.02.2019 по 07.06.2021 та розрахунком заборгованості за договором б/н від 07.02.2019, суму 93904,39 грн. кредитного ліміту 01.02.2020 винесено на прострочку.

Враховуючи викладене, за період з 01.02.2020 по 26.02.2020 за відсотковою ставкою 45 % річних, за період з 01.03.2020 по 01.08.2020 за процентною ставкою 30 % річних та за період з 01.09.2020 по 07.06.2021 за процентною ставкою 45 % річних на прострочену суму заборгованості відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом, за якими простроченими є 54674,31 грн.

Крім того, на підставі вище наведеного пункту 3.2.6.3.1 Умов та умов Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» за період з 03.01.2020 по 01.12.2020 позивачем відповідачу нарахована комісія за користування кредитом, за якою на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 5634,24 грн.

Отже, станом на 07.06.2021 заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 93904,39 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 54674,31 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5634,24 грн.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та статтею 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п. 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 75 від 04.07.2018, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Цим же Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене, банківські виписки з рахунків відповідача в банківській установі позивача є належними, допустимими і достатніми доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, а тому приймаються судом як докази, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між Банком та відповідачем у цій справі, виконання позивачем у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 07.02.2019, надання відповідачу кредитного ліміту у відповідному розмірі та не виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

В пункті 3.2.6.4.6 Умов зазначено, що термін позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, стягнення процентів за користування кредитом, неустойки-пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 10 років.

Не сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом):

- «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький»;

- «Об`єкт перевірки: Заявка на отримання послуг Кредитний ліміт на поточний рахунок Підприємницький.pdf», який свідчить про накладення на документ Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» ФОП Маказан Станіславом Олександровичем 07.02.2019 електронного цифрового підпису, а також ЕЦП ПАТ КБ Приватбанк. Вірність вказаних підписів підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК», діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії А № 45, атестату відповідності № 9885 від 28.02.2014 та експертного висновку № 05/02/02-3000 від 15.08.2014 (які є загальнодоступними на сайті https://acsk.privatbank.ua/acskdoc).

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 07.02.2019 за допомогою ЕЦП Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача, а також факту встановлення позивачем на поточному рахунку від подача № 26004050302359 кредитного ліміту в максимальному розмірі 100000,00 грн. та наявності боргу за кредитним договором № б/н від 07.02.2019.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах цієї господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Маказан Станіславом Олександровичем шляхом накладення 07.02.2019 позивачем та відповідачем їх ЕЦП на документ «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» укладено в письмовій формі кредитний договір № б/н від 07.02.2019.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 в повному обсязі суду не надав.

Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки, судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом позивачем здійснено правильно, розрахунки відповідачем не спростовані.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 в розмірі 154212,94 грн., що складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 93904,39 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 54674,31 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 5634,24 грн., станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 93904,39грн. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 54674,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом і 5634,24 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 177,50 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 07.02.2019, стосовно якої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги в частині стягнення 177,50 грн. пені, надав суду лише розрахунок кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019.

Проте, в обґрунтування нарахування пені позивачем не наведено жодного пункту кредитного договору № б/н від 07.02.2019 або Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (Умови) саме за порушення яких нарахована заявлена до стягнення пеня, так само і не доведено за яке саме зобов`язання, що виконано неналежним чином, нарахована пеня.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 177.50 грн. є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020 на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.

Наразі відповідною постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, дія карантину продовжена до 01.10.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

04.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» № 691-20 від 16.06.2020, яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 15.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем за період з 26.03.2020 по 01.05.2020.

Враховуючи імперативні вимоги чинного законодавства, якими встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні заявлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позовних вимог про стягнення пені в розмірі 177,50 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 93904,39 грн. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 54674,31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом і 5634,24 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Маказан Станіслава Олександровича, м. Запоріжжя про стягнення 154390,44 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.02.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маказан Станіслава Олександровича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 93904 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 39 коп. заборгованості за кредитом, 54674 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5634 (п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 24 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 2313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 07» вересня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.