Рішення № 9941874, 27.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2010Справа №2-32/1842-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (96200, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

За участю третьої особи на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Остап» ( 96200, АР Крим, смт. Роздольне, вул.. Аеродромна, 65).

Про розірвання договору

За участю представників:

Від позивача Мельникова Т.В., довіреність № 010-Д від 05.01.2010р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2

Від третьої особи не зявився.

Сторонам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору «Про поставку електричної енергії» № 337 від 03.07.2006року.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.04.2010 року до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Остап» у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 19.04.2010р., розгляд справи відкладено на 06.05.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 06.05.2010р., розгляд справи відкладено на 17.05.2010р., про що сторони у справі аналогічно були повідомлені. 17.05.2010р. у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача права на користування приміщеннями майстерень розташованих в с.м.т.Роздольне, відносно яких укладений спірний договір «про постачання електричної енергії» від 03.07.2006р., у в звязку із визнанням недійсним рішенням Господарського суду АР Крим від 15.10.2009р., залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009р., договору оренди будівель майстерень від 03.01.2006р укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Остап» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

В ході розгляду спору позивач заявив клопотання про залучення у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ Остап який є власником обєкту нерухомості, на який позивач постачає електричну енергію за спірним договором. Клопотання розглянуто та задоволено судом.

Третя особа явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечила, пояснень на позов не надала.

Відповідач, у судовому засіданні та відзиві, позов не визнав, мотивуючи свої заперечення фактом продовження користування обєктом нерухомості якій був предметом договору оренди, що визнаний Рішенням господарського суду недійсним, та вважає, що у позивача відсутні підстави для розірвання договору, передбачені пунктом 2.5 Договору на поставку електричної енергії. Посилається на статті 216, 399 Цивільного кодексу України, згідно яких, на його думку, суд при прийнятті рішення про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна не повернув сторони у первісне положення та не витребував спірне майно у відповідача.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Статтею 277 Господарського кодексу України покладено обовязок на абонентів користуватися енергією з дотриманням правил користування енергією відповідного виду.

Пунктом 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

03.07.2006 р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальником за договором) та відповідачем - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Споживачем за договором) був укладений Договір № 337 про поставку електричної енергії. (а.с. 9-12).

Згідно з розділом 1 Договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невідємними частинами.

Строк дії договору визначено пунктом 9.7 спірного Договору, згідно якого він вступає в силу з дня підписання та діє до 31.12.2006 року. Договір вважається щорічно подовженим на рік якщо за місяць до закінчення строку дії жодною з сторін не буде заявлено про його розірвання або перегляд.

Згідно з частиною 1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпункту 8 пункту 5.4 ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації, зокрема, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для укладення з відповідачем спірного договору на поставку електричної енергії, було надання відповідачем укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Остап» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 договору оренди будівель майстерень від 03.01.2006р.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 15.10.2009р. у справі № 2-2/3698-2009, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009р. був визнаний недійсним договір оренди будівель майстерень від 03.01.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Остап» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. ( а.с. 16-20).

Пунктом 2 Договору передбачено, що під час виконання договору сторони зобовязані керуватись діючим законодавством України, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією.

Згідно з пунктом 9.7 спірного договору, договір може бути розірвано в інший строк з ініціативи любої з сторін в порядку, визначеному діючим законодавством.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (пункт 4 вказаної статті).

На виконання вказаної норми закону 11.01.2010 року позивачем було спрямоване на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору № 337 у в звязку із відсутністю у відповідача права користування обєктом нерухомості на якій постачається електрична енергія за Договором. ( а.с.22).

Вказана пропозиція була отримана відповідачем, про що свідчить його підпис у картці поштового повідомлення. ( а.с. 23).

Відповідно до частині 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Беручи до уваги той факт, що відповідач на теперішній час займає приміщення майстерень без достатніх правових підстав, що протиріче пункту 5.4 ПКЕЕ, обовязки виконання яких прийняли на себе сторони за спірним договором, в частині легітимного володіння обєктом нерухомості, на який здійснюється поставка електричної енергії за спірним договором, наявність листа від власника будівель ТОВ «Остап» скерованого на адресу позивача про відключення відповідача від електропостачання з причин відсутності у останнього права користування обєктом нерухомості, що належить ТОВ «Остап» (а.с.61), суд вважає, що визнання недійсним договору оренди будівель майстерень від 03.01.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Остап» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, істотною зміною обставин, та підставою до розірвання спірного договору у судовому порядку.

Доводи відповідача, стосовно незаконності заявлених позовних вимог, з причин відсутності в пункті 2.5 спірного Договору такої підстави для його розірвання як володіння обєктом нерухомості без достатнього правового обґрунтування, а також незастосування Господарським судом двосторонньої реституції при ухваленні рішення про визнання договору оренди недійсним, що на думку відповідача є підставою для продовження правомірного володіння і користування обєктом нерухомості до його витребування, являються неспроможними, та такими що не засновані на законі.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 216 Цивільного кодексу України чітко визначено обовязок кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.

Такім чином, повернення відповідачем нерухомого майна за визнаним судом недійсним договором оренди, являється не правом відповідача, а обовязком, і неповернення такого майна з мотивів відсутності в резолютивній частині рішення про визнання недійсним договору, пункту про його витребування, не може бути прийнято судом в якості обґрунтованих на законі доводів проти заявленого позову а, навпаки, розтлумачено судом як порушення пункту 2.5 Договору в частині обовязку відповідача сповіщати Постачальника про зміну власника. Визнання договору оренди недійсним, по суті змінює перед постачальником електроенергії особу споживача, яким може бути лише власник обєкту нерухомості на який здійснюється постачання електроенергії, або легітимний користувач цього нерухомого майна.

Таким чином, вимоги Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» щодо розірвання укладеного між сторонами договору № 337 від 03.04.2006р. про поставку електричної енергії підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно вимог статті 49 господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір № 337 Про поставку електричної енергії від 03.07.2006р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (96200, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (96200, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою сторін у судовому засіданні 27.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського кодексу України та підписана 27.05.2010р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України, та набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.