Рішення № 99417330, 07.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Київ № 640/32298/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області пропро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач-2) та просить суд:

1. стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 019 974, 93 грн.;

2. визнати протиправною відмову Києво-Святошинського районного суду Київської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області у наданні ОСОБА_1 :

- щорічної оплачувальної відпустки тривалістю 30 робочих днів з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу з 12.12.2019 по 11.02.2020;

- грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки починаючи з 12.02.2019 року;

3. стягнути з Києво-Святошинського районного суду Київської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки, а також упущену вигоду у формі неотриманої допомоги на оздоровлення у розмірі 395 076,01 грн.;

4. визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області та Києво-Святошинського районного суду Київської області врахувати період вимушеного прогулу з 12.02.2019 до стажу, який дає право ОСОБА_1 на щорічну відпустку;

5. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області та Києво-Святошинський районний суд Київської області врахувати період вимушеного прогулу з 12.02.2019 до стажу, який надає право ОСОБА_1 на щорічну відпуску;

6. допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі за один місяць.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами порушеного його права та охоронювані законом інтереси, що полягає у невиплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не надання щорічної оплачувальної відпустки, компенсації за невикористані дні відпустки, неотримання ним матеріальної допомоги на оздоровлення.

Представником Києво-Святошинського районного суду Київської області відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.

Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, зокрема, представник відповідача-2 вказує, що рішенням Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №9901/77/19 не вирішувалось питання про поновлення на посаді судді ОСОБА_1 , відсутнє посилання на це і у розпорядчих документах відповідача-1, а тому відсутні підстави для виплати середнього заробітку за час вимішеного прогулу позивача. Представник відповідача-2 також зазначив, що рішення про поновлення позивача на посаді судді не приймалось, а рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу може прийматися одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі, з огляду на що ТУ ДСА України в Київській області не визначає розрахунки надані ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними. При цьому, представник відповідача-2 вказує, що чинним законодавством не передбачено правових підстав для виплати судді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окрім цього, представником відповідача-2 зазначено, що він не є суб`єктом прийняття рішень про надання суддям щорічних відпусток та виплати компенсації за невикористані відпустки, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині заявлені до ТУ ДСА України в Київській області задоволенню не підлягають. Крім цього, на думку відповідача-2, у позивача відсутнє право на отримання відповідних відпусток та компенсації у період з 12.02.2019 до 11.02.2020, оскільки він не перебував у трудових відносинах з відповідачем-1.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Указом Президента України від 04.10.2005 №1412/2005 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України від 21.10.2020 №2637-VI ОСОБА_1 обрано суддею безстроково.

11.07.2018 рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №2247/3дп/15-18 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

10.01.2019 рішенням Вищої ради правосуддя №58/0/15-19 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

12.02.2019 Головою Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято наказ №4-К «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» на підставі рішення Вищої ради правосуддя №58/0/15-19 від 10.01.2019 (далі - Наказ №4-К).

Рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №9901/77/19 позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 року № 58/0/15-19 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 №58/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768, 40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (м. Київ, вул. Студентська 12-а, ідентифікаційний код 00013698).

22.09.2020 Головою Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято наказ №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 та зарахування судді до штату суду», відповідно до якого наказ Голови суду від 12.02.2019 №4 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» вирішено вважати таким, що втратив чинність.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя обіймає посаду безстроково.

Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

У відповідності до положень статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Згідно із статтею 115 Закону № 1402-VIII відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

Відповідно до частини 1 статті 111 Закону № 1402-VIII суддя може оскаржити рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав та в порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Позивача відраховано зі штату Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя №58/0/15-19 від 10.01.2019, яке, в подальшому, визнано протиправним та скасовано в межах адміністративної справи №9901/77/19.

Наказом Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 , та зарахування судді до штату суду» наказ голови суду №4-К від 12.02.2019 «Про відрахування судді ОСОБА_1 » зі штату суду визнано таким, що втратив чинність та наказано зарахувати суддю ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 22 вересня 2020 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Аналіз наведених обставин дає суду підстави дійти до висновку, що позивача звільнено з посади на підставі рішення Вищої ради правосуддя, виключено зі штату відповідного суду на підставі наказу голови суду, який, в подальшому, визнано нечинним, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням рішення Вищої ради правосуддя в судовому порядку, яке і було покладено в основу прийнятого наказу відповілдачем-1 про відрахування зі штату.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку про наявність у особи права на оскарження індивідуального акту шляхом визнання його протиправним та скасування.

Як вже було неодноразова вказано судом вище, рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №9901/77/19 визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 10.01.2019 №58/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Тобто, наведеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який був застосований до позивача, а саме - рішення Вищої ради правосуддя від 10.01.2019 №58/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Києво-Святошинського суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення» вказано, що судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов`язковим до виконання на всій території України.

Водночас, в пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 зазначено про те, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Визнаючи протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними.

Аналізуючи наведене у своїй сукупності суд констатує, що рішенням Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №9901/77/19 визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 10.01.2019 №58/0/15-19, тобто застосовано захист порушеного права ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення, що, в свою чергу, свідчать про відсутність будь-яких правових наслідків такого рішення для ОСОБА_1 .

Між тим, як вже було вказано судом вище, наказом Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області на виконання вищевказаного судового рішення прийнято наказ від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 , та зарахування судді до штату суду», згідно пункту 1 та 2 якого наказано наказ голови суду №4-К від 12.02.2019 «Про відрахування судді ОСОБА_1 » зі штату суду вважати таким, що втратив чинність та наказано зарахувати суддю ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 22 вересня 2020 року з посадовим окладом відповідного до штатного розпису (далі - наказ №8-К).

Тобто, наказом №8-К фактично визнано нечинним наказ №4-К від 12.02.2019 «Про відрахування судді ОСОБА_1 », у зв`язку із скасування рішення Вищої ради правосуддя від 10.01.2019 №58/0/15-19, яке, в свою чергу, не створює жодних правових наслідків для позивача, з огляду на визнання його протиправним в судовому порядку.

Разом з цим, у наказі №8-К відповідач-1 вказав дату зарахування ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 22.09.2020, тобто з дати його прийняття.

Натомість, зміст правового регулювання спірних правовідносин та наслідків, які останні зумовлюють для ОСОБА_1 , дають суду підстави дійти до висновку, що у наказі №8-К відповідачем-1 невірно визначено дату зарахування ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області, а саме - вказано дату видачі наказу №8-К, а не дату з якої фактично ОСОБА_1 , без правомірної підстави на те (скасування відповідного рішення Вищої ради правосуддя) відраховано зі штату, тобто - 12.02.2019.

Таким чином, на переконання суду, позивач мав (-є) бути зарахований до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області датою його відрахування, тобто з 12.02.2019.

Суд зазначає, що саме наведені обставини фактично порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , у тому числі, на отримання суддівської винагороди у період безпідставного відрахування його зі штату Києво-Святошинського районного суду Київської області, права на отримання щорічної основної та додаткових відпусток, право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Приймаючи до уваги наведене в своїй сукупності суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є задоволення позовних вимог шляхом виходу за межі позовних вимог, зокрема, виклад резолютивної частини рішення в межах даної адміністративної справи наступним чином: «Змінити дату зарахування ОСОБА_1 до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області згідно наказу Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді ОСОБА_1 та зарахування судді до штату суду» та вважати ОСОБА_1 зарахованим до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 12 лютого 2019 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Таким чином, суд вважає за доцільне, забезпечуючи ефективний захист порушеного права ОСОБА_1 , зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплати ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12 лютого 2019 року по 22 вересня 2020 року.

Що ж стосується позовних вимог позивача в частині надання щорічної оплачувальної відпустки, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, врахування періоду з 12.02.2019 до стажу, який надає право ОСОБА_1 на щорічну відпустку починаючи з 12.12.2019 та визнання протиправною відмову відповідача-2 у наданні таких відпусток, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до відповідних суб`єктів з метою реалізації своїх прав в цій частині з урахуванням висновків суду щодо зміни дати зарахування позивача до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області.

При цьому, суд наголошує, що задоволення позовних вимог позивача в цій частині у спосіб, який наведений ним у позовній заяві не можливий, з огляду на помилковість дати зарахування останнього до штату суду зазначеної у наказі №8-К.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги наведене суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із виходом за межі позовних вимог у спосіб, які зазначено судом в резолютивній частині судового рішення.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення в частині за яку позивачем сплачено судовий збір, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, б. 1, код ЄДРПОУ 38010937), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (01601, м. Київ, вул. Жилянська, б. 58-Б, код ЄДРПОУ 26268119) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Змінити дату зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області згідно наказу Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2020 №8-К «Про скасування наказу про відрахування судді Усатова Д.Д. та зарахування судді до штату суду» та вважати ОСОБА_1 зарахованим до штату Києво-Святошинського районного суду Київської області з 12 лютого 2019 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

3. Зобов`язати Києво-Святошинський районний суд Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 12 лютого 2019 року по 22 вересня 2020 року.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева