Рішення № 99417053, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/525/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до1) Державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни 2) Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)треті особи1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-і» 2) ОСОБА_2 провизнання протиправними дій та скасування постанов,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни (далі по тексту - відповідач 1, Державний виконавець) про:

- визнання дій державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від 09.09.2019 року та від 24.09.2019 року у виконавчому провадженні №58363333 неправомірними;

- скасування постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від 09.09.2019 року та від 24.09.2019 року про накладення штрафу, винесені у виконавчому провадженні №58363333.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність дій відповідача щодо винесення постанов про накладення штрафу за невиконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі №753/7046/17, оскільки у нього виникли обставини, що ускладнюють його виконання, які державним виконавцем враховані не були.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСББ « 26-і».

Також, зазначеною ухвалою відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, а третій особі - письмові пояснення по суті спору.

28 лютого 2020 року представником ОСББ « 26-і» подані письмові пояснення по суті спору, у яких зазначено, що постанови державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання рішення суду винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки фактичного виконання рішення суду останнім не здійснено, що зафіксовано актами державного виконавця від 05 вересня 2019 року та від 24 вересня 2019 року.

05 березня 2020 року відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що у період з травня 2019 року по грудень 2019 року позивачем не вчинено жодних дій з метою добровільного фактичного виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі №753/7046/17. З огляду на зазначене, оскаржувані постанови про накладення штрафу за невиконання цього рішення винесені державним виконавцем у відповідності до вимог закону.

Протокольною ухвалою суду від 01 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_2 просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що державним виконавцем не прийнято до уваги той факт, що невиконання рішення суду позивачем відбулось з підстав, що не залежали від нього, а тому застосування до нього штрафів є неправомірним.

Також, протокольною ухвалою суду від 01 квітня 2021 року, з урахуванням думок сторін та відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У подальшому, ухвалою від 08 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі у справі № 640/525/20 в якості співвідповідача Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 2, Дарницький РВ ДВС у м. Києві); судовий розгляд справи розпочав спочатку; призначити справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 02 вересня 2021 року, з урахуванням думок сторін та відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі №753/7046/17 позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном, шляхом зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. №26-і , група нежитлових приміщень №114, шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і» судовий збір у розмірі 800,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26 - і» судовий збір у розмірі 800,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-і» витрати за проведення будівельно - технічної експертизи у розмірі 22 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-і» витрат за проведення будівельно - технічної експертизи у розмірі 22 000,00 грн. і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-і»: із ОСОБА_1 - 11 000,00 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи; із ОСОБА_2 - 11 000,00 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи. В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року залишено без змін.

01 лютого 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист №753/7046/17.

18 лютого 2019 року ОСББ « 26-і» звернулось до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження до якої долучило оригінал виконавчого листа від 01 лютого 2019 року №753/7046/17 та квитанцію про сплату авансового внеску.

19 лютого 2019 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Фещук Оленою Андріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58363333, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

27 лютого 2019 року ОСББ « 26-і» звернулось до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про зупинення виконавчих дій до моменту розгляду Верховним Судом касаційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі №753/7046/17.

Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Фещук Олени Андріївни від 28 лютого 2019 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №753/7046/17, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 01 лютого 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишено без змін.

За заявою ОСББ « 26-і» від 18 липня 2019 року, головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стеценко Наталією Василівною винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №58363333 від 09 серпня 2019 року.

Також, головним державним виконавцем складено вимогу, якою зобов`язано ОСОБА_1 та Голову ОСББ « 26-і» бути присутніми 05 вересня 2019 року о 14:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-і для проведення виконавчих дій.

Згідно акта державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від 05 вересня 2019 року, виходом за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-і встановлено, що боржником рішення суду добровільно не виконано. При цьому, боржник про час та місце проведення виконавчих дій був повідомлений належним чином, проте не з`явився.

09 вересня 2019 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 1 700,00 грн. та зобов`язано останнього виконати рішення суду у добровільному порядку протягом 10 робочих днів.

У подальшому, державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною складено вимогу, якою зобов`язано ОСОБА_1 та Голову ОСББ « 26-і» бути присутніми 24 вересня 2019 року о 12:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-і для проведення виконавчих дій.

24 вересня 2019 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною складено акт, згідно якого виходом за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-і боржником рішення суду не виконано в добровільному порядку. Боржник повідомлений належним чином, але не з`явився, причину своєї неявки не повідомив.

24 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання рішення суду у розмірі 3 400,00 грн.

Всі направлені на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) постанови та вимоги повернулись на адресу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за закінченням встановленого терміну зберігання.

Не погоджуючись з постановами відповідача про накладення штрафів та вважаючи протиправними дії відповідача щодо їх винесення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року по справі №0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року по справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року по справі №420/70/19 та відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

При цьому, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №821/1568/16.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем постанов від 09 вересня 2019 року та від 24 вересня 2019 року про накладення штрафів слугувала відсутність станом на 05 вересня 2019 року та 24 вересня 2019 року відповідно у державного виконавця інформації щодо виконання судового рішення.

Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачем під час винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин не було враховано наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, на що суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2019 року між ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» (виконавець) укладено договір про виконання робіт №23099/5, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» зобов`язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені пунктом 2.1 договору, а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

За приписами пунктів 2.1, 3.1 договору виконавець виконує наступні роботи (демонтаж надбудови), а саме:

- бетонні опорні колонки;

- бетонний дах;

- перегородки;

- зовнішні стіни з піноблоку.

Виконавець зобов`язується виконувати роботи у строк 30 днів з дати отримання дозвільних документів на демонтаж, проведення експертизи та отримання проекту на демонтаж.

У зв`язку з письмовим зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням, на підставі наказу від 16 жовтня 2019 року №5104 «Про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік», направлення на перевірку від 16 жовтня 2019 року №5.3/424 у період з 17 жовтня 2019 року по 18 жовтня 2019 року посадові особи Головного управління Держпраці у Київській області в присутності посадової та/або уповноваженої особи суб`єкта господарювання провели перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік», за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2019 року №5.3.367.379-А.

За результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки позивач зафіксував такі порушення:

1) статті 21 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме роботодавцем не подано в ГУ Держпраці декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на види робіт підвищеної небезпеки, а саме: роботи, що виконуються на висоті 1,3 м, зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємкостей із стисненим, зрідженим, отруйним газом, зварювальні роботи та ін., чим порушено пункт 21 додаток 6, пункти 6, 18, 19 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107;

2) статті 21 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме роботодавцем не отримано дозвіл Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, газополум`яні роботи, чим порушено пункти 6, 7 додаток 2, пункти 14, 17 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107;

3) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме роботодавцем не призначено посадову особу, яка забезпечує вирішення питань охорони праці на будівельному майданчику, а також під час експлуатації машин і механізмів, виконанні конкретних видів робіт на робочих місяцях, чим порушено пункт 5.2 НПАОП 45.2-7.02-12 «ССБП. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення ДБН А.3.2-2-2009», затверджений наказами Мінрегіонбуду України від 27 січня 2009 року №45; від 04 червня 2010 року №20; від 25 травня 2011 року №53 та наказом Мінрегіонбуду 30 грудня 2011 року №147 (далі - 2 НПАОП 45.2-7.02-12);

4) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме до початку виконання робіт по знесенню (демонтажу) будівлі, не передбачені заходи із запобігання впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторах, чим порушено пункт 21.1.1 НПАОП 45.2-7.02-12;

5) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме до початку виконання робіт по знесенню (демонтажу) будівлі, не складно акт обстеження, чим порушено пункт 21.1.1 НПАОП 45.2-7.02-12;

6) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме на будівельному майданчику відсутня проектно-технологічна документація - проект організації будівництва - ПОБ, проект виконання робіт - ПВР (додаток В), чим порушено пункт 4.2 НПАОП 45.2-7.02-12;

7) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме до початку виконання робіт по знесенню (демонтажу) будівлі, не виконані підготовчі заходи по переміщенню розміщених там організацій, чим порушено пункт 21.1.2 НПАОП 45.2-7.02-12;

8) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме відсутнє захисне огородження будівельного майданчика, чим порушено пункт 6.2.1 НПАОП 45.2-7.02-12;

9) статті 18 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме працівники, які допущені до виконання робіт з підвищеною небезпекою ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), не пройшли щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці та інструктаж з питань охорони праці, чим порушено пункти 3.1, 3.16, 4.1 НПАОП 45.2-7.02-12;

10) статті 18 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме директор ОСОБА_10 , не пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до його функціональних обов`язків, чим порушено пункти 5.1, 5.5, 3.16 НПАОП 45.2-7.02-12;

11) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме відсутній журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, чим порушено пункти 6.4, 6.10 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затверджене 26 січня 2015 року наказ №15, (зміни 16 листопада 2007 року наказ №273)»;

12) статті 13 Закону України «Про охорону праці» - не дотримуються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме на будівельному майданчику роботодавець не забезпечив працівників санітарно-побутовими приміщеннями, чим порушено пункт 6.1.2 НПАОП 45.2-7.02-12.

У зв`язку з виявленням порушень позивач виніс у відношенні відповідача припис від 24 жовтня 2019 року №5.3367.379-П з вимогою усунути порушення.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 20 листопада 2019 року Головне управління Держпраці у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» про застосування до останнього заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, а саме: заборони допуску працівників до виконання робіт з підвищеною небезпекою ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), які не пройшли щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці та інструктаж з питань охорони праці, та заборони виконання будівельно - монтажних робіт по знесенню (демонтажу) надбудови за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-і.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі №640/22821/19 адміністративний позов Головного управління Держпраці у Київській області задоволено частково. Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення виконання будівельно - монтажних робіт по знесенню (демонтажу) надбудови за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-і. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Крім того, за приписами Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо повідомлення державного виконавця про наявність поважних причин про неможливість виконання рішення суду, а також повідомлення про факт виконання такого рішення покладено саме на боржника виконавчого провадження.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім, станом на час прийняття державним виконавцем постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду, судове рішення виконано не було, як і не було вчинено дій щодо повідомлення державного виконавця про наявність обставин, які перешкоджають добровільному виконанню рішення суду.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь - які докази оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Аква Технік» припису про усунення порушень від 24 жовтня 2019 року №5.3367.379-П або вчинення дій щодо усунення виявлених Головним управлінням Держпраці у Київській області порушень.

Поряд із цим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо укладення між ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 договору про виконання робіт по демонтажу надбудови з іншою компанією, що, на думку суду, не може свідчити про наявність у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсного наміру у найкоротші терміни виконати рішення суду.

Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням боржником обов`язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», державним виконавцем були правомірно прийняті постанови від 09 вересня 2019 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1 700,00 грн. та від 24 вересня 2019 року про накладення штрафу за повторне невиконання судового рішення без поважних причин у розмірі 3 400,00 грн.

Крім того, доводи позивача стосовно того, що державним виконавцем вчиняються виконавчі дії стосовно зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва, проте не того приміщення, яке визначено у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі №753/7046/17, суд відхиляє, оскільки жодних належних та допустимих, у розумінні статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів на підтвердження своїх тверджень позивач у ході розгляду справи суду не надав.

Також, суд відхиляє посилання позивача на його необізнаність про відкриття виконавчого провадження №58363333, з огляду на таке.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З матеріалів справи вбачається, що усі виконавчі документи направлялись державним виконавцем на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 . Вказана адреса також зазначена позивачем у позовній заяві при зверненні до суду з даним позовом.

Водночас, усі виконавчі документи повертались на адресу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за закінченням встановленого терміну зберігання, що, за відсутності обґрунтованих причин, свідчить про відмову позивача від отримання поштової кореспонденції, яка направлялась на його адресу.

Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваних постанов та наявність підстав для їх скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії державного виконавця та прийняті за наслідками їх вчинення постанови про накладення штрафів на ОСОБА_1 відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача, судові витрати (судовий збір) розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко