Рішення № 99416757, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/16120/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва

до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва (02121, м. Київ, вул. Кам`янська, 130, Ідентифікаційний код юридичної особи: 31722818) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 Ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845) про:

- визнання протиправною та скасування постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 червня 2020 року №205168 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн.;

- визнання протиправною та скасування постанов Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 червня 2020 року №205169 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ані довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, ані документів щодо нарахування плати з проїзд Відповідачем позивачеві надано не було, що ставить під сумнів об`єктивність проведеного габаритно-вагового контролю та достовірність його результатів. Транспорті засоби позивача після габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою не затримувались, а після його проходження подальший рух транспортних засобів заборонено не було. З наданих відповідачем документів не можливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використано при проведенні відповідачем габаритно-вагового контролю, акти перевищення транспортними зобами нормативних вагових параметрів позивачеві надано не було. Таким чином, висновок відповідача щодо перевищення транспортними засобами позивача нормативних габаритно-вагових параметрів є необґрунтованим та недоведеним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2020 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження) та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 23,08 т при нормативно допустимому 16 т, а за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки з номерним знаком НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 21,18 т при нормативно допустимому - 16 т. Таким чином, було встановлено факт перевищення транспортними засобами позивача нормативних вагових параметрів. При цьому, відповідач відзначив, що зважування транспортних засобів здійснювалось на повіренному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відповідно до п.11 Порядку 879. Відповідач також зауважив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

20.05.2020 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку № 000183 від 14.05.2020, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Так, співробітниками Київського управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортний засіб марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вони належить КП «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 23,08 т при нормативно допустимому 16 т та складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №0013437 від 20.05.2020.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю також свідчить талон про зважування №00570 від 20.05.2020р., час зважування 10:34 год.

На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026946 від 20.05.2020.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 21,18 т при нормативно допустимому - 16 т та складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №043234 від 20.05.2020.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування №00569 від 20.05.2020р., час зважування 09:30 год.

На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024244 від 20.05.2020.

Враховуючи встановлені обставини, відповідачем було складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2020 №216684 та №216988, якими встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм понад 20%при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі зазначених Актів, відповідачем прийнято оскаржувані постанови від 30.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу №205169 та №215168, якими застосовано д позивача штрафні санкції в розмірі 34 000, 00 грн. кожна відповідно.

Вважаючи вказані постанови протиправною та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп.пп. 15, 27 п. 5 Положення №103).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Приписами ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. ч. 1 та 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ).

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (надалі - Правила №30 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п. 3 Правил №30).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі - Правила №1306 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил №1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пп.пп. 2, 5 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку №879).

Згідно з п. 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку №879).

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Під час проведення рейдової перевірки можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку №1567).

Пункт 21 Порядку №1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, перевіряючими встановлено факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових форм понад 20%, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 23,08 т при нормативно допустимому 16 т, а за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 21,18 т при нормативно допустимому - 16 т.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020 №024244 та №026946, довідками про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020 №0013437 та №03234.

Також, на основі встановлених даних відповідачем було складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 20.05.2002 №026946 та №024244.

Суд зауважує, що вимірювання транспортного засобу здійснювалося за допомогою належним чином повірених засобів вимірювальної техніки, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки №40М54505219.

Окрім того, стосовно методики проведення габаритно-вагового контролю, суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку № 879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Таким чином, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Згідно з п.п. 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що справа про порушення розглядається не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення з повідомленням суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, повідомлення Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва про розгляд справи про порушення направлено відповідачем на адресу останнього 17.06.2020, відтак, відповідачем виконано покладений на нього обов`язок з повідомлення позивача про розгляд справи. У той же час, у силу п. 27 Порядку №1567, неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання не перешкоджає розгляд справи та винесення відповідної постанови за її результатами.

Що стосується інших доводів та зауважень сторін, то такі не спростовують наведених вище висновків суду.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи те, що у задоволенні адміністративного позову судом відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району» м. Києва (02121, м. Київ, вул. Кам`янська, 130, Ідентифікаційний код юридичної особи: 31722818) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Вєкуа Н.Г.