
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2021 року м. Київ № 640/16043/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької
районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-г, код ЄДРПОУ 37447984), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і даний факт підтверджується посвідченням ліквідатора ЧАЕС серії НОМЕР_2 від 25.09.2019; є інвалідом 2 групи і його захворювання (інвалідність) пов`язані з виконанням ним обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії MCE № 152979 від 16.05.1996, Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відстотках (80%) серії 2181124 № 152979 від 16.05.1996 і Експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної Ради для засвідчення осіб, які постраждали в результаті авараії на ЧАЕС на засіданні № 32/93 від 28.12.1993р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у даному випадку на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову щодо залучення особи до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, проте, у даному випадку, до заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів його залучення до безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, у той же час, в межах спірних правовідносин, має бути підтверджено належними та допустимими доказами саме факт залучення позивача до ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив на правомірності своїх позовних вимог та підкреслив обґрунтованість доводів, зазначених в тексті позовної заяви.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1-ої категорії, 2-ї групи інвалідності, що підтверджується посвідченням від 25.09.2019 Серії НОМЕР_2 , виданим Київською міською державною адміністрацією.
28.02.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації і просив встановити йому статус інваліда війни 2 групи та видати посвідчення встановленого зразку інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», у якому передбачено статус інваліда війни особам, котрі приймали участь при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань цивільної оборони та які стали інвалідами в результаті захворювань пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві
державної адміністрації листом від 02.03.2020 № 3851/35-01/17 повідомило позивача, що йогт заява направлена за належністю до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.
Листом від 11.03.2020 № 01-08/1173 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 , що підстави для встановлення йому статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни відсутні, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт участі заявника в роботах по ліквідації наслідків на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Суд звертає увагу, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.
Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зі змісту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Матеріалами справи та відповідним посвідченням позивача встановлений факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») окрім факту настання у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Водночас, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, та які додані до матеріалів справи на обґрунтування позовних вимог, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Суд зазначає, що жоден із додатків до позовної заяви не містить документально підтверджених відомостей щодо особи позивача в контексті його залучення саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зокрема, інформаційний лист Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 28.02.2020 № 01.1-14/376 не містить інформації щодо залучення ОСОБА_1 до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі формувань Цивільної оборони.
За інформацією Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦЛАВО України) від 30.03.2020 № 121-зв документи «Київзеленбуд» Управління механізації ремонтно-будівельних робіт та Цивільної оборони УРСР на зберігання до ЦДАВО України не надходили, а тому інформація щодо залучення працівників «Київзеленбуд» Управління механізації ремонтно- будівельних робіт та Цивільної оборони УРСР, у тому числі ОСОБА_1 для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році відсутня.
За інформацією Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (надалі - архів) від 11.03.2020 № 179/1/3706 документи «Київзеленбуд» Управління механізації ремонтно-будівельних робіт та Цивільної оборони УРСР на зберігання до архіву не надходили, а тому надати інформацію щодо залучення працівників «Київзеленбуд» Управління механізації ремонтно-будівельних робіт та Цивільної оборони УРСР, у тому числі ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони, для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи не має можливості.
Крім того, у документах архівного фонду «Київська обласна державна адміністрація» (лист від 22.06.2020 № 01-43/532) (до 1992 р. - Виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів) відомості про залучення ОСОБА_1 до ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відсутні.
Листом Державного архіву м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.03.2020 № 068-068/ОП/К-288-442 позивача ОСОБА_1 проінформовано про те, що документи Управління механізації ремонтно-будівельних робіт Київзеленбуду, ПО Чорнобильської АЕС, ЦО м. Києва, ЦО Київської області на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили.
Отже, інформацію щодо залучення позивача ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи жодна з державних архівних установ України не надала.
При цьому, суд зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.
Таким документом має бути розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та розпорядчий документ підприємства про залучення особи до такого формування із зазначенням відомостей про роботу, яку така особа виконувала під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі №806/5085/15, від 11 жовтня 2018 року у справі № 674/1239/17, від 31 січня 2019 року у справі №368/1131/17, від 20 лютого 2019 року у справі №817/237/18, від 10 липня 2019 року у справі №360/2690/17, від 18 вересня 2019 року у справі №674/450/17, від 18.08.2020 у справі №620/3108/19.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).
Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Згідно з п. 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
З огляду на те, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Судове рішення № 99416712, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 30.08.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/16043/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: