Рішення № 99386586, 06.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. № 400/3672/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, про:визнання дій протиправними; скасування наказу від 25.08.2020 № 10508-СГ; надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просила:

„Визнати протиправними дії відповідача Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області щодо порушення строків розгляду моєї заяви та виготовлення наказу за № 10508-СГ від 25 серпня 2020 року.

Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області за № 10508-СГ від 25 серпня 2020 року.

Надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу мені у власність земельної ділянки розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області, за кадастровим № 4823681100:10:000:0063 орієнтованим розміром земельної ділянки площею 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Судові витрати покласти на відповідача."

Ухвалою від 31.05.2021 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

Суд зазначив, серед іншого, що, висуваючи позовну вимогу щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, позивач оскаржує наказ відповідача, яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Суд вказав, що у позовній заяві не зазначено фактичних обставин, у зв`язку з якими позивач висуває позовну вимогу відносно технічної документації із землеустрою, тоді як зверталася до відповідача з питання розроблення іншого виду документації із землеустрою.

Суд також зазначив, що враховуючи спосіб формулювання позовної вимоги у третьому абзаці прохальної частини позову, суд не має підстав вважати, що ця вимога є похідною від зазначеної у другому абзаці. Зокрема, проект землеустрою та технічна документація із землеустрою є різними видами документації із землеустрою. Отже, спосіб викладення позовних вимог свідчить про те, що позивач заявила три позовні вимоги немайнового характеру.

У зв`язку з цим, способом усунення недоліків позовної заяви суд визначив, серед іншого, подання позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху; документа (-ів) про сплату судового збору в сумі 1 816 грн.

У порядку виконання ухвали від 31.05.2021 про залишення позовної заяви без руху позивач подала до суду документи, які включають, серед іншого, позовну заяву в уточненій редакції, в якій позивач просить:

«Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області за № 10508-СГ від 25 серпня 2020 року.

Зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу мені у власність земельної ділянки розташованої в межах території Казанківської селищної ради села Весела Балка Баштанського району Миколаївської області, за кадастровим № 4823681100:10:000:0063 орієнтовним розміром земельної ділянки площею 2га., із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Судові витрати покласти на відповідача».

Аргументи, викладені в уточненій позовній заяві, свідчать про те, що позивач заявила позовну вимогу про зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою поновлення її прав, порушених протиправним, на думку ОСОБА_1 , наказом відповідача від 25.08.2020 № 10508-СГ.

Незважаючи на наведення відповідних мотивів у позові, позивач сплатила додатково судовий збір у сумі 908 грн за позовну вимогу про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві в уточненій редакції, позивач посилається на те, що 19.06.2020 вона звернулася до відповідача із письмовою заявою та зазначила про бажання отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2 га, яка перебуває у комунальній власності земель запасу Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області та розташована за межами населеного пункту села Весела Балка за кадастровим № 4823681100:10:000:0063. 11.05.2021 позивач отримала від відповідача копію наказу від 25.08.2020 № 10508-СГ, який, на переконання позивача, виданий заднім числом, з надуманих підстав, формально та без перевірки наданих позивачем документів.

Ухвалою від 22.06.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив сторонам строки для подання заяв по суті справи та доказів. У пункті 9 ухвали від 22.06.2021 суд попередив учасників справи, що у разі ненадання суду доказів направлення відзиву, відповіді на відзив, заперечень іншим учасникам справи, вони не будуть братися судом до уваги та справу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Відповідач електронною поштою подав до суду відзив на позовну заяву, до якого, у порушення пункту 2 частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не додав документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

У електронному листі від 06.07.2021, вкладення до якого містило відзив на позовну заяву, відповідач зазначив: «Направляємо відзив на позовну заяву з додатками по справі № 400/3672/21 за позовом ОСОБА_1 . Лише для суду, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відсутні кошти на відправлення поштовим зв`язком доказів направлення відзиву сторонам».

Одночасно у пункті 1 додатку до відзиву відповідач зазначив, що до відзиву додається доказ направлення відзиву позивачу. Фактично такий доказ відсутній, про що працівники суду склали відповідний акт.

Суд вказує, що стаття 163 Кодексу адміністративного судочинства України надає позивачу право подати відповідь на відзив. Строк для подання відповіді на відзив установлений ухвалою від 22.06.2021. За умови ненаправлення відзиву позивачу позивач позбавлена можливості реалізувати право на подання відповіді на відзив та тим самим заперечити, спростувати тощо викладені у відзиві аргументи. Отже, за таких умов прийняття до розгляду відзиву призведе до порушення принципу рівності учасників справи.

На підставі вищенаведеного суд не приймає відзив на позовну заяву до розгляду.

У зв`язку з відсутність заяв учасників справи про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

19.06.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель державної власності, не наданих у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої в межах території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту).

До заяви позивач додала копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, викопіювання з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та її площі.

Дата подання заяви та дата прийняття ї відповідачем (19.06.2020) підтверджується штрихкодовим ідентифікатором про вхідну реєстрацію зазначеної заяви.

Заява зареєстрована відповідачем за вхідним номером П-8092/0/19-20 від 19.06.2020.

25.08.2020 відповідач видав наказ № 10508-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: клопотання, з яким звернулася особа, не відповідає статті 5 Закону України «Про звернення громадян» (не зазначено дату складання заяви).

Ані в заяві позивача від 19.06.2020, ані в наказі відповідача від 25.08.2020 № 10508-СГ не зазначений кадастровий номер земельної ділянки. На доданих до заяви позивача графічних матеріалах (викопіювання із Публічної кадастрової карти) також не зазначений такий номер.

Шляхом огляду Публічної кадастрової карти в мережі Інтернет (https://map.land.gov.ua/?cc=3643886.69337939,6087039.56403052&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3643938.995448655,6087039.564030521) в частині бажаної позивачем земельної ділянки, зазначеної у позовній заяві (за кадастровим номером 4823681100:10:000:0063), суд установив, що земельна ділянка з таким кадастровим номером має площу 23,3196 га та належить до земель запасу.

Отже, зазначена в позові бажана позивачем земельна ділянка площею 2 га розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4823681100:10:000:0063 площею 23,3196 га.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавець передбачив вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17, від 12.03.2020 у справі №815/4257/16.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто згідно із Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

Надаючи оцінку спірному наказу відповідача, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд погоджується з аргументом позивача про те, що оскаржуваний нею наказ має формальний характер та виданий без перевірки наданих позивачем документів.

Формальність розгляду заяви підтверджується формулюванням підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке свідчить про те, що аналіз поданих позивачем документів відповідач припинив на стадії ознайомлення із змістом заяви.

Зокрема, наказ відповідача від 25.08.2020 № 10508-СГ мотивований тим, що клопотання позивача не відповідає статті 5 Закону України «Про звернення громадян».

Порядок звернення із клопотанням (заявою) про розроблення проекту землеустрою та порядок його розгляду регулюється Земельним кодексом України, а не Законом України «Про звернення громадян». Крім того, на заяві позивача проставлена дата її вхідної реєстрації. Заява вважається поданою у день її надходження відповідачу, тому відсутність у її тексті окремо зазначеної дати її складання не перешкоджає її розгляду по суті.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що заява позивача від 19.06.2020 не розглянута відповідачем по суті зазначеного у ній питання, а наказ від 25.08.2020 № 10508-СГ прийнятий відповідачем не на підставі закону та необґрунтовано.

Оскільки позивач у позові стверджує, що вперше їй наказ від 25.08.2020 № 10508-СГ надійшов у травні 2021 року у відповідь на її запит, а відповідач не заперечив та не спростував цю обставину доказами, суд вважає, що відповідач порушив також вимогу про своєчасність розгляду заяви позивача.

Отже, позовну вимогу про скасування наказу відповідача від 25.08.2020 № 10508-СГ належить задовольнити.

Оскільки заява позивача від 19.06.2020 не розглянута відповідачем по суті, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У зв`язку з тим, що відповідач не розглянув заяву позивача по суті, позовна вимога про зобов`язання надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою є передчасною та у її задоволенні належить відмовити.

На підставі вищенаведеного позов належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 1 816 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду.

З тексту уточненої позовної заяви, поданої в порядку виконання ухвали від 31.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, суд установив, що позивач заявила позовну вимогу про зобов`язання відповідача вчинити певні дії як наслідок протиправності оскаржуваного нею наказу відповідача від 25.08.2020 № 10508-СГ.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Разом з тим, системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач сплатила судовий збір у більшому розмірі, ніж установлено законом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з цим суд роз`яснює позивачу її право звернутися до суду із заявою (клопотанням) про повернення судового збору в сумі 908 грн, сплаченого за квитанцією від 14.06.2021 № 0.0.2160320525.1.

Судовий збір у сумі 908 грн, сплачений за квитанцією від 18.05.2021 № 0.0.2128536395.1, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не подала, так само, як і заяв про їх відшкодування.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікцаійний код за ЄДРПОУ: 39825404) задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.08.2020 № 10508-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, 34, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) повторно розглянути подану до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 19.06.2020 та зареєстровану за вхідним номером П-8092/0/19-20 заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна