Рішення № 99386583, 06.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. № 400/3863/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання протиправним та скасування рішення від 01.10.2020 № 33/03.07-р; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2020 № 33/03.07-р про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком згідно із Законом України «Про державну службу» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у нього спеціального стажу достатньої тривалості, що дає йому право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2017 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Ухвалою від 07.06.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, запропонував позивачу не пізніше п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали письмово уточнити, з якої дати він просить зобов`язати відповідача перевести його з пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з направленням копії таких уточнень відповідачу та наданням суду доказів такого направлення.

Письмових уточнень відповідно до ухвали від 07.06.2021 від позивача не надходило.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що позивач не працював в органах прокуратури безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії за вислугу років.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Оскільки від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 01.04.2006 отримує пенсію за віком на умовах Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Позивач звільнений з органів прокуратури 08.12.1999 за власним бажанням, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.

22.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.

Рішенням від 01.10.2020 № 33/03.07-р відповідач відмовив позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.

Зазначені вище обставини суд установив із змісту рішення відповідача від 01.10.2020 № 33/03.07-р. Ці обставини позивач визнає у позовній заяві.

Рішення від 01.10.2020 № 33/03.07-р мотивоване посиланням на частину першу статті 86 Закону № 1697-VII.

Також у рішенні зазначено, що станом на день подання заяви про призначення пенсії за віком (28.02.2006) позивач не працював.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відмовою відповідача перевести позивача з пенсії, призначеної згідно із Законом № 3723-ХІІ, на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Станом на дату призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) пенсійне забезпечення прокурорів регулювалося статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв`язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно з частиною восьмою статті 86 Закону № 1697-VII, право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Отже, як стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що діяла станом на дату призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ (лютий 2006 року), так і стаття 86 Закону № 1697-VII, чинна станом на дату звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії, пов`язують право особи на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» з обставиною роботи на визначених у цих статтях посадах безпосередньо перед зверненням за пенсією.

Копія трудової книжки позивача свідчить про те, що ані станом на лютий 2006 року, ані станом на вересень 2020 року позивач не працював на посадах, передбачених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ та статтею 86 Закону № 1697-VII.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у переведенні з пенсії на підставі Закону № 3723-ХІІ на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.

Отже, у позовних вимогах належить відмовити.

Суд зауважує додатково, що доводи позовної заяви полягають у наявності у позивача спеціального стажу необхідної тривалості (вислуги років), достатньої для призначення йому пенсії за Законом № 1697-VII.

Оскаржуване позивачем рішення свідчить про те, що не всі періоди трудової діяльності позивача зараховуються відповідачем до його спеціального стажу.

Разом з тим, рішення відповідача не містить аргументів про недостатність у позивача стажу, натомість зміст цього рішення свідчить про те, що підставою відмови у переведенні на пенсію за Законом № 1697-VII є те, що позивач не працював станом на 28.02.2006 (день призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ).

Оскільки питання, пов`язані із тривалістю спеціального стажу позивача, не є підставою прийнятого відповідачем рішення, суд не перевіряє обґрунтованість зарахування чи незарахування до нього певних періодів роботи позивача.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, який, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою в позові, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна