Рішення № 99385376, 03.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/6463/21

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установа "Житомирської виправної колонії (№4)" про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)", в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» № 65/ОД-21 від 16.03.2021 року.

- Стягнути з державної установи «Житомирська виправна колонія (№4) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.03.2021 року начальник державної установи "Житомирська виправна колонія №4" полковник внутрішньої служби Бочковський Олександр Йосипович, підписав незаконний наказ про проведення службового розслідування та відсторонення його від виконання службових обов`язків №65/0Д-2,1 призначивши склад комісії (одну особу) - провідного фахівця секретності групи режимно-секретної роботи ОСОБА_2 , що прямо і грубо суперечить Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій України №365/5 від 12.03.2015 року Розділ III п.8, 9, 11. Вказує, що про хід розслідування йому не відомо, з висновком службового розслідування його ніхто не ознайомлював. На думку позивача, своїм наказом ОСОБА_3 фактично позбавив його права виконувати в повному обсязі свою роботу. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушує норми законодавства, зокрема Порядку №365/5.

Ухвалою судді Токаревої М.С. від 21.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

14.05.2021 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних наказів. Вказує, що оскаржуваним наказом було створено комісію з проведення службового розслідування у складі провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи ОСОБА_2 та відсторонено від виконання службових обов`язків за займаною посадою начальника оперативного відділу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 . Стосується п. 8 Розділу III Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затвердженого Наказом Міністерства юстиції 12.03.2015 № 356/5 передбачено, що проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дія або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування. Водночас, безпосереднім начальником ОСОБА_1 , який є начальником оперативного відділу, являється перший заступник начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи полковник внутрішньої служби ОСОБА_4 , який мав би бути призначеним до складу комісії. Про те враховуючи, що відповідно до наказу від 04.03.2021 № 15/в-21 виданого на підставі рапорту ОСОБА_5 останній з 06.03.2021року по 26.03.2021 року перебував у відпустці. 26.03.2021 року було видано наказ № 67/ОД-21 «Про доповнення складу комісії та продовження терміну проведення службового розслідування», яким доповнено склад комісії, а саме її головою призначено полковника внутрішньої служби Терехова Сергія Миколайовича, першого заступника начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи державної установи «Житомирська виправна колонія (№4), п. 2 даного наказу зазначено, що у зв`язку із неможливістю отримання письмових пояснень від підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналу оперативного відділу через тимчасову непрацездатність та перебування у щорічних відпустках, продовжити термін проведення службового розслідування на один місяць.

Відповідач зазначає, що 29.03.2021 року, після виходу позивача з лікарняного, в службовому кабінеті начальника установи та у його присутності головою комісії по проведенню службового розслідування полковником внутрішньої служби ОСОБА_5 підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення по суті проведення службового розслідування, про те останній від дачі письмових пояснень відмовився (акт від 29.03.2021 року), про що у складі тієї ж комісії було складено акт про відмову ОСОБА_1 ставити свій підпис на акті про відмову надавати письмові пояснення.

07.04.2021 року було завершено проведення службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання начальником оперативного відділу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналом оперативного відділу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на -.станет; завдань та складено відповідний висновок, який затверджено начальником установи полковником внутрішньої служби ОСОБА_3 . Даний висновок містить гриф «ДСК». Відповідач додатково повідомив, що 07.05.2021 року видано наказ №8/с-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників установи. В даного наказу зазначено, що «за невиконання положень посадової інструкції, наказів, щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності в установі, самоусунення від організації роботи оперативного відділу установи підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальник оперативного відділу, але враховуючи, що він перебуває на лікарняному, притягнути до дисциплінарної відповідальності після виходу на службу».

Розпорядженням № 74 від 29.06.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл справи 240/6463/21, оскільки суддя Токарева М.С. допуску до державної таємниці не має, тому подальший розгляд справи нею є неможливим.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 29.06.2021 року здійснено повторний розподіл справи 240/6463/21, справу передано до провадження судді Поповій О.Г.

Ухвалою судді від 30.06.2021 року прийнято до провадження адміністративну справу № 240/6463/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20.07.2021 12:30.

Протокольною ухвалою від 20.07.2021 суд, заслухавши думку сторін, закрив підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 29.07.2021 о 11:00.

29.07.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.08.2021 о 14:00.

Ухвалою судді від 29.07.2021 витребувано у Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" додаткові докази по справі, а саме: належним чином засвідченні документи на підставі яких ОСОБА_2 - провідний фахівець у режимі секретності групи режимно-секретної роботи має право проводити службові розслідування; належним чином завірену копію посадової інструкції ОСОБА_2 - провідного фахівця у режимі секретності групи режимно-секретної роботи.

04.08.2021 від Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" до суду подано висновок про службове розслідування від 09.04.2021 року.

Протокольною ухвалою від 17.08.2021 суд, заслухавши пояснення сторін, перейшов до розгляду справи по суті.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.03.2021 на адресу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» надійшов лист Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 01.03.2021 №4/2-87т. Згідно наданої довідки від провідного фахівця з режиму секретності групи режимно-секретної роботи ОСОБА_2 даний лист містив пряму вказівку щодо визнання винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

16.03.2021 в державній установі «Житомирська виправна колонія (№4)» було видано наказ № 65/0Д-21 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов`язків», а саме: проведення службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання начальником оперативного відділу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналом оперативного відділу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань. Підставою для видачі якого став вищевказаний лист Департаменту від 01.03.2021 №4/2-87т.

26.03.2021 року видано наказ № 67/ОД-21 «Про доповнення складу комісії та продовження терміну проведення службового розслідування», яким доповнено склад комісії, а саме її головою призначено полковника внутрішньої служби Терехова Сергія Миколайовича, першого заступника начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи державної установи «Житомирська виправна колонія (№4), п. 2 даного наказу зазначено, що у зв`язку із неможливістю отримання письмових пояснень від підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналу оперативного відділу через тимчасову непрацездатність та перебування у щорічних відпустках, продовжити термін проведення службового розслідування на один місяць.

Вважаючи наказ державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» № 65/ОД-21 від 16.03.2021 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, є Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (тут і надалі - Дисциплінарний статут у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до преамбули Дисциплінарного статуту, дія останнього поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

У силу ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

У свою чергу, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Приписами ст. 14 Дисциплінарного статусу передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 17 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов`язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (надалі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Мін`юсту, його міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів та закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи і установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Відповідно до розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника зокрема у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Розділом III Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування, пунктом 3 якого передбачено, що начальники мають право призначати службові розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу, якщо заступником Міністра юстиції за погодженням з Міністром юстиції або особою, яка виконує його обов`язки, їм надано право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб, дії або бездіяльність яких стали підставою для проведення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №№356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Проведення службових розслідувань за фактами порушень особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов`язків чи втрати ними службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного реагування щодо цих осіб здійснюються керівниками усіх рівнів щодо безпосередньо підпорядкованої особи рядового чи начальницького складу, яка вчинила правопорушення. (пункт 1 розділу IV Порядку №356/5)

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку №356/5 рішенням уповноважених посадових осіб персонал відповідного структурного підрозділу Департаменту персоналу Міністерства юстиції України, підрозділів по роботі з персоналом відповідних органів і установ залучається до проведення службових розслідувань у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення або повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Пунктами 1, 2, 3 розділу V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.

Права та обов`язки учасників службового розслідування визначені у розділі VI Порядку №356/5.

Згідно з пунктом 1 розділі VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

В даній справі позивачем оскаржується наказ начальника державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» від 16.03.2021 № 65/0Д-21 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов`язків», а саме: проведення службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання начальником оперативного відділу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналом оперативного відділу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань. Призначивши склад комісії: провідного фахівця секретності групи режимно-секретної роботи ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що відповідачем видано наказ № 67/ОД-21 «Про доповнення складу комісії та продовження терміну проведення службового розслідування», яким доповнено склад комісії, а саме: її головою призначено полковника внутрішньої служби Терехова Сергія Миколайовича, першого заступника начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи державної установи «Житомирська виправна колонія (№4). Також, п. 2 даного наказу зазначено, що у зв`язку із неможливістю отримання письмових пояснень від підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 та персоналу оперативного відділу через тимчасову непрацездатність та перебування у щорічних відпустках, продовжити термін проведення службового розслідування на один місяць.

Суд зазначає, що належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є зацікавленим у наслідках спірного службового розслідування, позивачем та його представником суду не надано, а з матеріалів справи не слідує.

Серед іншого, з аналізу наведених законодавчих положень слідує, що недотримання державним службовцем службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого його притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку можуть встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням.

Разом з тим, відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У вказаному рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Водночас, обов`язок суду під час вирішення спору, пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом з тим, винесення наказів про порушення дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.

За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Так, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Натомість, на переконання суду, розгляд питання правомірності винесення наказів про порушення дисциплінарного провадження в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 12.02.2020 у справі №160/7402/18.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» № 65/ОД-21 від 16.03.2021 року "Про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов"язків", з огляду на неможливість забезпечення ефективного виконання завдань адміністративного судочинства у даній судовій справі, виходячи із заявлених предмету та підстав позову.

Суд звертає увагу позивача на те, що кожна особа, має право в порядку, встановленому КАС України звернутись до суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ст. 5 КАС України) та відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, учасники по справі надають суду з дотриманням ст.ст. 72-76 та 77 КАС України усі можливі належні, достовірні та достатні докази в обґрунтування своїх правових позицій, які можуть бути досліджені судом під час вирішення публічно-правового спору, за виключенням ненадання таких доказів з підстав визначених ст. 78 КАС України.

В ході розгляду справи позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, не доведено неправомірність та незаконність прийнятого державною установою «Житомирська виправна колонія (№4)» наказу № 65/ОД-21 від 16.03.2021 року. Відповідач, в свою чергу, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування правомірності своїх дій та законності прийняття спірного наказу № 65/ОД-21 від 16.03.2021 року, державна установа «Житомирська виправна колонія (№4)» діяла в межах повноважень, з дотримання Конституції України та норм чинного законодавства під час призначення службового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним в задоволенні адміністративного позову відмовити. Судові витрати по справі не підлягають стягненню на користь позивача відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" (пр-т Незалежності, 172, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 08563323) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 вересня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова