Рішення № 99384577, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Справа № 160/12650/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 переплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 03.11.2015 по 02.05.2016, з 20.05.2016 по 19.11.2016, з 21.11.2016 по 20.05.2017, з 22.05.2017 по 21.11.2017 в сумі 21 216,00 грн.;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок переплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, без врахування суми переплати 21 216,00 грн. за період з 03.11.2015 по 02.05.2016, з 20.05.2016 по 19.11.2016, з 21.11.2016 по 20.05.2017, з 22.05.2017 по 21.11.2017.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що їй було незаконно нараховано переплату в результаті проведеного перерахунку призначеної з 03.11.2015 щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, через виявлення в особи, з якою вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 , квартири на території України. Водночас, як зазначила позивач у позові, ОСОБА_2 не може вважатися членом її сім`ї, оскільки вони не проживають разом, сімейні стосунки не підтримують. Таким чином, у членів сім`ї позивача немає житла не території України, а отже вона із сином мала право на отримання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 відкрито провадження у справі № 160/12650/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.03.2021 ухвалою суду залучено Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради як другого відповідача до участі у справі № 160/12650/20.

15.05.2021 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач у всіх заявах про призначення їй допомоги власноруч зазначала про відсутність у членів сім`ї житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Однак, така інформація не була достовірною, що було виявлено за наслідком проведення відповідачем перевірки, під час якої виявлено факт наявності у власності члена сім`ї позивача, її чоловіка, частини житла, розташованого у м. Дніпрі.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою № 1201680677 від 03.11.2014 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем її проживання визначено: АДРЕСА_2 .

У позивача є син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого згідно довідки від 03.11.2014 № 1201680676 та від 05.07.2018 № 0000572886, також взято на облік як внутрішньо переміщену особу, адреса проживання: АДРЕСА_2 .

На підставі заяв позивача від 03.11.2015, 20.05.2016, 21.11.2016, 22.05.2017, 22.11.2017, 20.01.2018, 22.11.2018 про призначення їй та її родині (до складу родини входить її син та чоловік) щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам відповідачем призначено позивачу на сім`ю вказану допомогу.

З метою достовірності та повноти інформації, наданої заявником для призначення державної соціальної допомоги, відповідачем було проведено перевірку за наслідком проведення якої встановлено, що чоловіку позивача ОСОБА_2 з 15.10.2004 належить на праві власності частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

24.01.2019 відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам. Крім того, було повідомлено про те, що управлінням проведено перерахунок раніше призначеної щомісячної адресної допомоги за період з 03.11.2015 по 21.11.2018 в розмірі 33 011,22 грн.

03.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою, в якій просила здійснити перерахунок раніше призначеної щомісячної адресної допомоги за період з 03.11.2015 по 21.11.2018 в розмірі 33 011,00 грн.

Однак, відповідач листом № 8/2-343 від 16.06.2020 відмовив ОСОБА_1 у такому перерахунку.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з відмовою відповідача у проведенні перерахунку щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття знезалежних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (тут далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин Порядок № 505).

Відповідно до п. 2 цього Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї.

За п. 5 цього Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Згідно з п. 10 цього Порядку уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі, зокрема, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Пунктом 11 вказаного Порядку визначено, що суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу.

У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями Порядку № 505 передбачено права внутрішньо-переміщеної особи на отримання адресної допомоги. При цьому, положеннями цього порядку передбачено, що у зазначена допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідачем у відзиві вказано, що позивач у всіх заявах про призначення їй допомоги власноруч зазначала про відсутність у членів сім`ї житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно з абз. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї». Так, ст. 64 Житлового кодексу Української РСР (ЖК УРСР) до членів сім`ї наймача відносить дружину наймача, їхніх дітей і батьків; також членами сім`ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 27 СК України, якою визначено значення державна реєстрація шлюбу, така реєстрація встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Частиною 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Момент припинення шлюбу у разі його розірвання визначений ст. 114 цього Кодексу.

Так, відповідно до її ч. 2 у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Тобто, не проживання позивача з чоловіком в жодному разі не свідчить про те, що він припинив бути членом її сім`ї. Наданим ст. 56 СК України правом припинити шлюбні відносини позивач не скористалась.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність припинення позивачу виплати допомоги та визначення в рішенні відповідачем отриманих позивачем виплат в період з 03.11.2015 по 21.11.2018 як таких, що отримані за відсутності на те підстав.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 21.05.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко