Рішення № 99383767, 06.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Херсон Справа № 923/1007/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "ФЕНІКС ТРАНС СЕРВІС"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ"

про стягнення 468500 грн

Приватне підприємство "ФЕНІКС ТРАНС СЕРВІС" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" 468500грн заборгованості за разовими договорами-заявками про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні. Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Ухвалою від 27.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала про відкриття провадження у справі, яка надіслана на адресу позивача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch): м.Київ вул. Дяченка Івана 12, офіс 19, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 99-2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, позивач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач отримав ухвалу суду11.08.2021 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

У встановлений судом строк, 11.08.2021 відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 8 разових договорів-заявок термін оплати узгоджено - 14 б/днів після отримання оригіналів, але позивач не надав відповідачу оригіналів документів (п. 20), тому строк оплати не настав. Крім того, відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 500 грн.

Також відповідач подав заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження, посилаючись на складність справи, її значення для учасників справи, ціну позову та особливості предмету доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, дійсно ціна позову в даній справі перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 1 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву (227000грн).

Однак, ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в свою чергу не вимагає обов"язкового розгляду справи в порядку загального позовного провадження (ч. 4 ст. 247 ГПК України).

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 247 ГПК України, суд в ухвалі від 27.07.2021 про відкриття провадження у справі, дійшов висновку про доцільність розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки розгляд позовних вимог про стягнення боргу за договором перевезення не можна вважати складною справою.

Відповідач у своїх запереченнях проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не обґрунтував, в чому полягає складність справи, її значення для учасників справи та особливості предмету доказування.

З огляду на викладене, суд залишає заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.

Позивач 22.08.2021 поштою надіслав до суду відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами складно акти надання послуг, якими сторони зафіксували відсутність претензій стосовно перевезень. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не направляв до нього як перевізника претензій, а також відповідачем не обґрунтовано жодним чином його клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу. Також позивач посилається на те, що позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу від 25.05.2021 № 25/05, яка отримана відповідачем 31.05.2021 відповідно до поштового повідомлення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України мав оплати заборгованість протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто до 07.06.2021, що ним виконано не було. До відповіді на відзив додано докази надсилання її копії відповідачу 22.08.2021.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством "ФЕНІКС ТРАНС СЕРВІС" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" (відповідач, замовник) у період липень - жовтень 2020 року було укладено 48 разових договорів-заявок про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні, у яких сторонами узгоджено: маршрут; дата, час та адреса завантаження; який вантаж, його вага; одержувач; дата і місце вивантаження; вартість перевезення; термін оплати - 14 банківських днів після отримання оригіналів; марка авто; водій:

1) Разовий договір - заявка № 13/07 від 13.07.2020 вартістю 5000 грн,

2) Разовий договір - заявка № 15/07 від 15.07.2020 вартістю 13000 грн,

3) Разовий договір - заявка № 03/08 від 03.08.2020 вартістю 13000 грн,

4) Разовий договір - заявка № 03/08 від 03.08.2020 вартістю 20000 грн,

5) Разовий договір - заявка № 20/08 від 20.08.2020 вартістю 8000 грн,

6) Разовий договір - заявка № 25/08 від 25.08.2020 вартістю 8500 грн,

7) Разовий договір - заявка № 25/08 від 25.08.2020 вартістю 5000 грн,

8) Разовий договір - заявка № 26/08 від 26.08.2020 вартістю 15500 грн,

9) Разовий договір - заявка № 27/08 від 27.08.2020 вартістю 22000 грн,

10) Разовий договір - заявка № 28/08 від 28.08.2020 вартістю 15000 грн,

11) Разовий договір - заявка № 30/08 від 30.08.2020 вартістю 20000 грн,

12) Разовий договір - заявка № 01/09 від 01.09.2020 вартістю 14000 грн,

13) Разовий договір - заявка № 02/09 від 02.09.2020 вартістю 9000 грн,

14) Разовий договір - заявка № 03/09 від 03.09.2020 вартістю 14000 грн,

15) Разовий договір - заявка № 05/09 від 05.09.2020 вартістю 15000 грн,

16) Разовий договір - заявка № 08/09 від 08.09.2020 вартістю 9000 грн (маршрут Красилівка Київської області - Нова Каховка Херсонської області),

17) Разовий договір - заявка № 08/09 від 08.09.2020 вартістю 9000 грн (Копилов Київської області - Софіївка Херсонської області),

18) Разовий договір - заявка № 09/09 від 09.09.2020 вартістю 12000 грн,

19) Разовий договір - заявка № 09/09 від 09.09.2020 вартістю 14000 грн (Нова Каховка - Копилов, водій ОСОБА_2, авто НОМЕР_4/ НОМЕР_1 ),

20) Разовий договір - заявка № 09/09 від 09.09.2020 вартістю 14000 грн (Нова Каховка - Копилов, водій ОСОБА_1, авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 )

21) Разовий договір - заявка № 11/09 від 11.09.2020 вартістю 14000 грн,

22) Разовий договір - заявка № 11/09 від 11.09.2020 вартістю 8500 грн,

23) Разовий договір - заявка № 12/09 від 12.09.2020 вартістю 16500 грн,

24) Разовий договір - заявка № 13/09 від 13.09.2020 вартістю 14000 грн,

25) Разовий договір - заявка № 14/09 від 14.09.2020 вартістю 11000 грн,

26) Разовий договір - заявка № 17/09 від 17.09.2020 вартістю 17000 грн,

27) Разовий договір - заявка № 18/09 від 18.09.2020 вартістю 7500 грн,

28) Разовий договір - заявка № 18/09 від 18.09.2020 вартістю 14500 грн,

29) Разовий договір - заявка № 19/09 від 19.09.2020 вартістю 14000 грн Нова Каховка - Красилівка),

30) Разовий договір - заявка № 19/09 від 19.09.2020 вартістю 14000 грн (Нова Каховка - Копилов),

31) Разовий договір - заявка № 20/09 від 20.09.2020 вартістю 11000 грн,

32) Разовий договір - заявка № 21/09 від 21.09.2020 вартістю 8500 грн (Копилов - Берислав),

33) Разовий договір - заявка № 21/09 від 21.09.2020 вартістю 8500 грн (Красилівка - Каховка),

34) Разовий договір - заявка № 22/09 від 22.09.2020 вартістю 8500 грн,

35) Разовий договір - заявка № 22/09 від 22.09.2020 вартістю 14000 грн,

36) Разовий договір - заявка № 22/09 від 22.09.2020 вартістю 18000 грн,

37) Разовий договір - заявка № 23/09 від 23.09.2020 вартістю 11000 грн,

38) Разовий договір - заявка № 24/09 від 24.09.2020 вартістю 14500 грн,

39) Разовий договір - заявка № 28/09 від 28.09.2020 вартістю 12000 грн,

40) Разовий договір - заявка № 30/09 від 30.09.2020 вартістю 20000 грн,

41) Разовий договір - заявка №07/10 від 07.10.2020 вартістю 22000 грн,

42) Разовий договір - заявка №09/10 від 09.10.2020 вартістю 9500 грн,

43) Разовий договір - заявка №11/10 від 11.10.2020 вартістю 10500 грн,

44) Разовий договір - заявка №11/10 від 11.10.2020 вартістю 13500 грн,

45) Разовий договір - заявка №12/10 від 12.10.2020 вартістю 9000 грн,

46) Разовий договір - заявка №12/10 від 12.10.2020 вартістю 9500 грн,

47) Разовий договір - заявка №13/10 від 13.10.2020 вартістю 13500 грн,

48) Разовий договір - заявка №15/10 від 15.10.2020 вартістю 13500 грн маршрут Каховка - Копилов, водій ОСОБА_1 .

Всього сума зазначених договорів-заявок становить 613000 грн.

В п. 20 цих договорів-заявок зазначено, що для здійснення оплати послуг з ПДВ, прохання надсилати копії установчих документів, договір-заяву, завірені мокрою печаткою. Повертати оригінали 2 ТТН, а також документи, які супроводжували послугу. Оплата здійснюється після виконання усіх цих прохань.

Позивач на підтвердження виконання своїх зобов"язань за договорами-заявками надав суду копії актів надання послуг, які підписано директорами сторін та скріплено печатками:

1) Акт надання послуг № 735 від 14.07.2020 на суму 5000 грн,

2) Акт надання послуг № 743 від 16.07.2020 на суму 13000 грн,

3) Акт надання послуг № 802 від 04.08.2020 на суму 13000 грн,

4) Акт надання послуг № 803 від 04.08.2020 на суму 20000 грн,

5) Акт надання послуг № 858 від 21.08.2020 на суму 8000 грн,

6) Акт надання послуг № 89101 від 26.08.2020 на суму 8500 грн,

7) Акт надання послуг № 876 від 26.08.2020 на суму 5000 грн,

8) Акт надання послуг № 877 від 27.08.2020 на суму 15500 грн,

9) Акт надання послуг № 881 від 29.08.2020 на суму 22000 грн,

10) Акт надання послуг № 882 від 29.08.2020 на суму 15000 грн,

11) Акт надання послуг № 885 від 31.08.2020 на суму 20000 грн,

12) Акт надання послуг №904 від 02.09.2020 на суму 14000 грн,

13) Акт надання послуг № 908 від 03.09.2020 на суму 9000 грн,

14) Акт надання послуг № 909 від 04.09.2020 на суму 14000 грн,

15) Акт надання послуг № 910 від 06.09.2020 на суму 15000 грн,

16) Акт надання послуг № 919 від 09.09.2020 на суму 9000грн,

17)Акт надання послуг № 920 від 09.09.2020 на суму 9000грн,

18) Акт надання послуг № 925 від 10.09.2020 на суму 12000 грн,

19) Акт надання послуг № 926 від 10.09.2020 на суму 14000грн,

20) Акт надання послуг № 927 від 10.09.2020 на суму 14000 грн,

21) Акт надання послуг № 931 від 12.09.2020 на суму 14000 грн,

22) Акт надання послуг № 933 від 12.09.2020 на суму 8500 грн,

23) Акт надання послуг № 935 від 13.09.2020 на суму 16500 грн,

24) Акт надання послуг № 937 від 14.09.2020 на суму 14000 грн,

25) Акт надання послуг № 941 від 15.09.2020 на суму 11000 грн,

26) Акт надання послуг № 949 від 18.09.2020 на суму 17000 грн,

27) Акт надання послуг № 954 від 19.09.2020 на суму 7500 грн,

28) Акт надання послуг № 955 від 19.09.2020 на суму 14500 грн,

29) Акт надання послуг № 957 від 20.09.2020 на суму 14000грн,

30) Акт надання послуг № 958 від 20.09.2020 на суму 14000грн,

31) Акт надання послуг № 960 від 21.09.2020 на суму 11000 грн,

32) Акт надання послуг № 964 від 22.09.2020 на суму 8500грн,

33) Акт надання послуг № 965 від 22.09.2020 на суму 8500грн,

34) Акт надання послуг № 970 від 23.09.2020 на суму 8500 грн,

35) Акт надання послуг № 971 від 23.09.2020 на суму 14000 грн,

36) Акт надання послуг № 972 від 23.09.2020 на суму 18000 грн,

37) Акт надання послуг № 974 від 24.09.2020 на суму 11000 грн,

38) Акт надання послуг № 977 від 26.09.2020 на суму 14500 грн,

39) Акт надання послуг № 981 від 29.09.2020 на суму 12000 грн,

40) Акт надання послуг № 993 від 01.10.2020 на суму 20000 грн,

41) Акт надання послуг № 1012 від 09.10.2020 на суму 22000 грн,

42) Акт надання послуг № 1017 від 10.10.2020 на суму 9500 грн,

43) Акт надання послуг № 1023 від 12.10.2020 на суму 10500 грн,

44) Акт надання послуг № 1024 від 12.10.2020 на суму 13500 грн,

45) Акт надання послуг № 1029 від 13.10.2020 на суму 9000 грн,

46) Акт надання послуг № 1031 від 14.10.2020 на суму 9500 грн,

47) Акт надання послуг № 1032 від 14.10.2020 на суму 13500 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Надані позивачем копії надання послуг підписані директорами сторін та засвідчені печатками, відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів. До того ж, в кожному акті зазначено маршрут і авто, які відповідають маршруту і авто, зазначеним у відповідному договорі-заявці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що копії актів надання послуг свідчить про здіснення сторонами у справі господарської операції.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за надані позивачем послуги перевезення.

За разовим договором - заявкою №15/10 від 15.10.2020 вартістю 13500 грн позивачем не надано копії акту надання послуг, а надано лише копію товарно-транспортної накладної № 2100 від 15.10.2020 за маршрутом Нова Каховка - Копилів, водій ОСОБА_1 .

За деякими договорами - заявками позивачем також надано копії товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Зокрема, правовідносини сторін при перевезеннях автомобільним транспортом регулюються Законами від 10.11.94 р. № 232/94-ВР "Про транспорт" та від 05.04.01 р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363

Так, за змістом статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" під внутрішніми перевезеннями розуміються перевезення вантажів територією України без перетину державного кордону України, а послугою з перевезення вантажів є перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

У відповідності до статті 50 названого Закону договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо); істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3. Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (пункт 3.1.); договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (пункт 3.2.); ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній замовник (пункт 3.3.).

З огляду на викладене, між сторонами склалися господарські відносини щодо надання позивачем відповідачу послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом без перетину державного кордону країни, а відповідач зобов"язався оплати вартість цих послуг.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 65000 грн, а саме:

- платіжним дорученням № 1509 від 07.09.2020 сплатив 10000грн,

- платіжним дорученням № 1541 від 14.09.2020 сплатив 10000грн

- платіжним дорученням № 1560 від 21.09.2020 сплатив 20000грн

- платіжним дорученням № 1657 від 12.10.2020 сплатив 15000грн

- платіжним дорученням № 1708 від 26.10.2020 сплатив 10000грн

Після зазначеного заборгованість відповідача перед позивачем становила 613000-65000= 548000грн.

На зазначену суму заборгованості відповідача 548000 грн сторонами підписано акт звірки розрахунків за період липень 2020 - жовтень 2020 року (а.с. 157-158), який скріплено печатками сторін.

Пізніше відповідач ще сплатив позивачу 99500грн, а саме:

- платіжним дорученням № 1734 від 03.11.2020 сплатив 16500грн

- платіжним дорученням № 1841 від 14.12.2020 сплатив 13000грн

- платіжним дорученням № 1919 від 18.01.2021 сплатив 50000грн

- платіжним дорученням № 2156 від 28.05.2021 сплатив 20000грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 548000-99500=448500 грн, а не 468500 як зазначає позивач в позовній заяві.

Підписані сторонами акти надання послуг свідчать, що відповідач прийняв без зауважень послуги перевезення, надані позивачем за разовими договорами-заявками. Відповідач у відзиві не заперечував факту надання позивачем послуг перевезення.

Позивачем додано до позовної заяви копію листа-претензії на суму 468500 грн вих. № 7 від 22.02.2021 (а.с. 159-160), в якій позивач просить сплатити заборгованість, посилаючись, що ним було надано послуги за 48 вищезазначеними актами.

Однак, до матеріалів справи не надано доказів надіслання зазначеної претензії на адресу відповідача.

Крім того, позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 25/05 від 25.05.2021 про необхідність сплати 468500грн, до якої додано оригінали рахунків-фактур в кількості 37 шт.

Відповідно до опису вкладення (а.с. 199) позивач надіслав відповідачу зазначене поштове відправлення 26.05.2021, а відповідач отримав його 31.05.2021 відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с. 201).

З огляду на викладене, відповідач був обізнаний з вимогою позивача сплатити заборгованість, однак не звертався до позивача з вимогою надати оригінали документів або з претензією щодо невиконання послуг перевезення позивачем.

Отже, у відповідача виник обов"язок сплатити позивачу 448500 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 8, 20 вищезазначених разових договорах-заявках термін оплати - 14 б/днів, після отримання оригіналів; для здійснення оплати послуг з ПДВ, прохання надсилати копії установчих документів, договір-заяву, завірені мокрою печаткою. Повертати оригінали 2 ТТН, а також документи, які супроводжували послугу. Оплата здійснюється після виконання усіх цих прохань.

Відповідач вважає, що строк оплати ще не настав, оскільки позивач не надіслав оригіналів документів відповідно до вимог п. 8 договорів-заявок.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки часткова оплата заборгованості свідчить про те, що відповідач отримав від позивача оригінали документів (відповідно до умов п. 8 договорів-заявок), тобто строк оплати настав, у зв"язку з чим він сплатив частину заборгованості.

За пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед інших, справедливість та добросовісність.

Ці принципи втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, вона виражає право, відповідає праву і випливає з духу права, а добросовісність означає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, стверджуючи про необхідність направлення йому оригіналів документів як умови для виникнення зобов`язання з оплати вартості послуг перевезення, а також не здійснюючи тривалий час оплату отриманих послуг, та не звертаючись до позивача з вимогою надати оригінали документів, проявив недобросовісність по відношенню до наявних зобов`язань за договорами перевезення, що з позиції справедливості повинно оцінюватися як дії, які не відповідають праву, а тому підлягають судовому примусу до виконання.

Поряд з цим, справедливість при вирішенні спору та прийнятті рішення полягає у тому, що позивач навів більш переконливі докази виконання зобов`язання за договорами, ніж ті, які надані відповідачем, а їх наявність (у тому числі факти підписання актів наданих послуг із вказівкою про відсутність претензій одне до одного) вказує на необхідність сприйняття обставин відсутності претензій щодо виконання договорів, як таких, що дійсно мали місце.

Доказів перерахування решти боргу в сумі 448500 грн відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню - в сумі 448500грн.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7027,5/468500*448500=6727,5 грн).

Позивач в позовній заяві просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн. Відповідач просить зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 500грн.

До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 4482 від 06.07.2021 (а.с. 6) про сплату 15000 грн адвокату Конюхову С.А. код 3069301952, за договором №24/05-1 від 24.05.2021.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Конюховим Є.А., на підтвердження повноважень якого надано ордер від 20.07.2021 (а.с. 8) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 209).

24.05.2021 між позивачем та адвокатом Конюховим Євгеном Андрійовичем код 3069301952, укладено договір про надання правової допомоги № 24/05-1 від 24.05.2021 (а.с. 210-212), за умовами якого адвокат зобов"язався надати позивачу правову допомогу щодо підготовки та подання до суду позову до ТОВ "АТІКА ПІВДЕНЬ" про стягнення 468500 грн заборгованості за договорами заявками про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу транспортним засобом в міжміському сполученні (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору, послуги надаються позивачу шляхом усного та письмового консультування, підготовки та подачі до суду необхідних процесуальних документів, безпосередньої участі адвоката в засіданнях (в разі необхідності).

Гонорар адвоката становить 15000 грн (п. 4.1), який позивач сплачує в трок не пізніше 3 днів з моменту підписання договору (п. 4.2).

Здавання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 4.3).

30.06.2021 адвокатом та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 (а.с. 213) на суму 15000 грн - підготовка та подання до суду позовної заяви до ТОВ "АТІКА ПІВДЕНЬ" про стягнення 468500 грн .

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Як зазначалось вище, 30.06.2021 адвокатом та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 (а.с. 213) на суму 15000 грн про надані послуги за договором про надання правової допомоги № 24/05-1 від 24.05.2021, а саме - підготовка та подання до суду позовної заяви до ТОВ "АТІКА ПІВДЕНЬ" про стягнення 468500 грн.

На думку суду, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, вартість підготовки та подання даної позовної заяви адвокатом завищена, оскільки незважаючи на те, що позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача за 48 разовими договорами-заявками, адвокат навіть не навів переліку зазначених договорів-заявок, а також актів надання послуг, товарно-транспортних накладних ні в самій позовній заяві, ні в додатку. До того ж, до позовної заяви не додано акту надання послуг за договором-заявкою № 15/10 від 15.10.2020 на суму 13500грн. Крім того, не до всіх разових договорів-заявок додано товарно-транспортні накладні, наприклад, не додано до договорів № 03/08 від 03.08.2020, № 25/08 від 25.08.2020.

До того ж, суд враховує, що сторонами був підписаний акт звірки розрахунків на суму 468500 грн, після чого відповідачем було ще сплачено 99500 грн, у зв"язку з чим борг становить 448500грн, а не 468500 грн як просив стягнути позивач, у зв"язку з чим позовні вимоги задоволено частково.

З огляду на викладене, застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціною позову та вирішив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку має бути зменшений до 5000 грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" (код 42286576, м. Херсон вул. Пилипа Орлика 27А) на користь Приватного підприємства "ФЕНІКС ТРАНС СЕРВІС" (м. Київ вул. Дяченка Івана 12, офіс 19, код 32424433) 448500грн заборгованості, 6727,50 грн витрат зі сплати судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.09.2021

Суддя В.В.Литвинова