Рішення № 99383766, 06.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Справа № 923/693/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРО Н", м. Київ, код ЄДРПОУ 43104953,

до: Фізичної особи-підприємця Сухарь Євгенія Вікторовича, м. Херсон, ІПН НОМЕР_1 ,

про стягнення 50136,15 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

20 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕРО Н" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Сухарь Євгенія Вікторовича суми заборгованості у розмірі 50136,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки NR N № 0597 від 26 серпня 2020 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар. За твердженням позивача, відповідачу згідно умов договору та додатків до договору було поставлено товар, в свою чергу ФОП Сухарь Є.В. частково здійснив оплату за поставлений товар, залишок несплаченої заборгованості за підрахунками позивача становить 35159,98 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов`язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 12605,36 грн. - пеня, 517,69 грн. - відсотки за користування грошовими коштами та 1853,12 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.21 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 24 травня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 923/693/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зазначеною ухвалою суду запропоновано у визначені строки, відповідачу надати відзив на позовну заяву. позивачу у разу надходження відповідь на відзив відповідача.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

У зв`язку тимчасовим припиненням Господарським судом Херсонської області відправки поштової кореспонденції, учасники судового процесу повідомлені про судовий розгляд шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження від 24.05.2021 на електронні адреси учасників процесу, також судом розміщено на офіційному сайті Господарського суду Херсонської області повідомлення для ФОП Сухарь Є.В. про відкриття провадження у справі №923/693/21.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року продовжено строк розгляду справи № 923/693/21 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначено здійснити розгляд справи впродовж розумного строку.

Ухвали суду від 24.05.2021 та від 30.06.2021 у даній справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою про причину повернення (досилання): «адресат не з`явився за судовою повісткою ».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ухвал суду, надісланих йому рекомендованим листом, та повернення їх до суду з відміткою: «адресат не з`явився за судовою повісткою » є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

Отже, судом вжиті усі можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд,

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 26 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕРО Н" (надалі - позивач або постачальник) і фізичною особою-підприємцем Сухарь Євгенієм Вікторовичем (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки NR N № 0597 (надалі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов`язується на умовах передбачених цим договором, поставляти в розпорядження покупця товари, в свою чергу покупець взяв на себе зобов`язання приймати та оплачувати товар. Найменування, асортимент, кількість, товару ціна за одиницю товару та загальна сума поставки , а також інші характеристики товару вказуються по кожній поставці в накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних.

Поставка товару здійснюється по цінам, вказаним у накладних на передачу товару. Ціна товару включає податок на додану вартість (п. 4.1. Договору).

Оплата товару здійснюється на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару в розпорядження Покупця (п.4.1. Договору).

Усі платежі по цьому договору здійснюються у гривнях України (п. 4.4. Договору).

За невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно з умовами передбаченими цим договором і діючим законодавством (п. 5.1. Договору).

За прострочу оплати товару, сторона, яка прострочила, зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочи (п. 5.2. Договору).

За твердженням позивача, на виконання умов Договору відповідачу поставлено товар за видатковою накладною № ХНТ#НКХ-000000028039 від 27.08.2020 року на суму 19079,99 грн. та за видатковою накладною № ХНТ#НКХ-000000028168 від 27.08.2020 року на суму 19079,99 грн., всього за вказаними видатковими накладними, поставлено товар на загальну суму 38159,98 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем лише частково здійснено оплату поставленого позивачем товару - в загальному розмірі 3000 грн., залишок заборгованості за поставлений товар становить 35159,98 грн.

Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору ТОВ "Неро Н" на адресу Сухарь Є.В. було направлено претензію від 22 грудня 2020 року про погашення заборгованості та повторно 22.04.2021 про погашення простроченої заборгованості в розмірі 35159,98 грн., які залишені відповідачем без відповіді та реагування.

У зв`язку з порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму пені розмірі 12605,36 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 517,69 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 1853,12 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "НЕРО Н" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо поставки позивачем відповідачу продукції на суму 38159,98 грн та наявність заборгованості останнього у розмірі 35159,98грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи свідчать, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, за видатковою накладною № ХНТ#НКХ-000000028039 від 27.08.2020 року на суму 19079,99 грн. та за видатковою накладною № ХНТ#НКХ-000000028168 від 27.08.2020 року на суму 19079,99 грн., всього за вказаними видатковими накладними, поставлено товар на загальну суму 38159,98 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без будь-яких претензій і зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата товару покупцем здійснюється на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару в розпорядження покупця.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, таке погашення здійснено з порушення строків, встановлених договором.

Так, як свідчать наявні матеріали справи докази, поставлений товар за видатковою накладною №ХНТ#НКХ-000000028039 від 27.08.2020 відповідачем було оплачено частково на суму 2930,40 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія прибуткового касового ордеру №476172393 від 18.11.2020 та за видатковою накладною № ХНТ#НКХ-000000028168 від 27.08.2020 відповідачем було оплачено частково на суму 69,60 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія прибуткового касового ордеру №476172394 від 18.11.2020

Відтак, здійснивши часткову оплату отриманого товару, відповідач своїми конклюдентними діями фактично підтвердив факт отримання товару від відповідача, оскільки виходячи із приписів 1 ст. 692 ЦК України та умов укладених між сторонами договорів, оплата здійснюється покупцем за фактично отриманий товар.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі №916/2403/18 від 10.09.2019, зазначено, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на виконання умов Договору, ТОВ "НЕРО Н" поставило, а відповідач прийняв товар на загальну суму 38159,98 грн.

Проте, як свідчать наявні у справі докази, ФОП Сухарь Є.В. в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, оплату за отриманий від позивача товар здійснив частково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, таке погашення здійснено з порушення строків, встановлених договором.

Вищезазначене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 35159,98 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 35159,98 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат (т.1, а.с. 14), та встановлено, що вони є вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 517,69 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 1853,12 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 5.2. Договору, відповідно до якого за прострочу оплати товару, сторона, яка прострочила, зобов`язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочи.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за період з 04.09.2020 по 23.02.2021, у розмірі 0,2 % від суми від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, вона склала 12605,36 грн. (т.1, а.с. 14).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені (т.1, а.с. 14), виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у порушенні вимог ч.6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") по кожному періоду окремо перевірив розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 231 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд:

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (04/09/2020 - 18/11/2020)

Період розрахунку Кількість днів у періоді Сума

04.09.2020 - 18.11.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

38 159,98 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 76 днів (прострочення) : 100

76

950,87 грн.

Всього штрафних санкцій за 1 період - 950,87 грн.

Період 2 (19/11/2020 - 23/02/2021)

Період розрахунку Кількість днів у періоді Сума

19.11.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

35 159,98 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 43 днів (прострочення) : 100

43

495,70 грн.

01.01.2021 - 23.02.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

35 159,98 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 54 днів (прострочення) : 100

54

624,21 грн.

Всього штрафних санкцій за 2 період - 1119,91 грн.

Отже, за наведеним розрахунком суду, розмір пені за період з 04.09.2020 по 23.02.2021 становить 2070,78 грн.

Таким чином, загальна сума пені за зазначеним рахунком складає 2070,78 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише у розмірі 2070,78 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку чим з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1793,03 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сухарь Євгенія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРО Н" (01024, місто Київ, вул. Академіка Богомольця, будинок 7/14, приміщення 182, код ЄДРПОУ 43104953) суму основного боргу у розмірі 35159,98 грн., суму пені у розмірі 2070,78 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1853,12 грн., суму 3% річних у розмірі 517,69 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1793,03 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 06.09.2021.

Суддя С.В. Нікітенко