Рішення № 99383461, 25.08.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1081/21Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

За участю представників сторін:

від позивача: Згода О.О.,

від відповідача: Кривошеєнко В.Є.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарін” до відповідача: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього”, про визнання незаконним та скасування рішення в частинах.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1081/21, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 25.05.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2021 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Будмарін” у задоволенні заяви (зареєстрована 21.04.2021 р. за вх. № 2-556/21) по забезпечення доказів. (Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.05.2021 р. у справі № 916/1081/21 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарін” – без задоволення).

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2021 р. відкладено підготовче засідання на 10.06.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2021 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарін” про забезпечення доказів задоволено частково, а саме забезпечено докази у справі № 916/1081/21 шляхом витребування у Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області рішення, винесеного Фонтанською сільською радою Лиманського (нині – Одеський) району Одеської області від 19 серпня 2017 року № 671-VII “Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області” та документів на підставі яких дане рішення винесене.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 р. відкладено підготовче засідання на 17.06.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.06.2021 р.

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1081/21 до судового розгляду по суті на 26.07.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2021 р. відкладено розгляд справи на 25.08.2021 р.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього” в судове засідання 25.08.2021 р. не з`явився, хоча товариство про засідання суду повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

25.08.2021 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмарін” (далі – ТОВ “Будмарін”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі – Фонтанська сільська рада), в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 19 серпня 2017 року № 671-VII «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області», у частині, що стосується інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього” (далі – ТОВ “Будівельні технології майбутнього”) та ТОВ “Будмарін”, а саме:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, а саме підпункт 1.1. пункту 1. рішення, які викладені у такій редакції: « 1. Встановити наступні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області: для Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього” за оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:02:002:1104 загальною площею 4,7812 га, розташованої за адресою: Одеська область. Лиманський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, для будівництва котеджного містечка – 7 % від її нормативної грошової оцінки в рік».;

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, який викладено у такій редакції: « 2. Затвердити додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фонтанською сільською радою та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами, згідно додатку 1 до цього рішення.»:

- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення у частині, що стосується інтересів ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та позивача, який викладено у такій редакції: « 3. Додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, наведені у додатку 1 до цього рішення, підписати та зареєструвати у встановленому законом порядку.»;

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення, який викладено у такій редакції: « 4. Підпункт 1.5. пункту 1 рішення Фонтанської сільської ради № 501-VI від 24.04.2013 року «Про затвердження ставки орендної плати за земельні ділянки відповідно до додаткових угод до договорів оренди згідно нормативної грошової оцінки» та пункт 1 рішення Фонтанської сільської ради № 206-VI1 від 15.04.2016 року «Про затвердження додаткових угод щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами» в частині затвердження додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, вважати такими, що втратили чинність.».

Обґрунтовуючи звернення з позовом до Господарського суду Одеської області ТОВ “Будмарін” посилається, зокрема на договір оренди від 13.06.2007 р., укладений між Фонтанською сільською радою та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, договір про спільну діяльність від 14.03.2017 р. № 1/17, укладений між ТОВ “Будмарін” та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, приписи ст.ст.19,42 Конституції України, ст.ст.3,13,509,626,629,632,651 ЦК України, ст.ст.25,189 ГК України, ст.ст.10,26,59,69,74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.15,21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.3,4,5,10,265,274,288 ПК України, ст.3 Бюджетного кодексу України, ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст.ст.1,15,50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. по справі № 916/2928/14, рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. по справі № 916/1024/17; на те, що оскаржуване рішення Фонтанської сільської ради прийнято з порушенням вимог економічної конкуренції, порушенням податкового законодавства, порушено право позивача при розгляді питання щодо внесення змін до істотних умов договору тощо.

У відзиві на позов Фонтанська сільська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема з підстав того, що Фонтанською сільською радою не приймалось рішень, які стосуються ТОВ “Будмарін”, між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та ТОВ “Будмарін” не укладено жодних угод, не погоджено з ТОВ “Будівельні технології майбутнього” (який є орендам за договором оренди земельної ділянки від 13.06.2007 р.), що орендна плата за договором оренди буде сплачуватись третьою особою. ТОВ “Будівельні технології майбутнього” є самостійною юридичною особою, якою не оскаржувалось рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 19.08.2017 р. № 617-VII в судовому порядку.

У клопотанні від 10.06.2021 р. ТОВ “Будмарін” посилається на відсутність у Фонтанської сільської ради будь-яких правил, положень чи методик визначення ставок орендної плати, оскільки протягом 2016 р. іншим фізичним та юридичним особами, які орендують земельні ділянки в межах Фонтанської сільської ради встановлювались менші ставки орендної плати (3-5% від нормативної грошової оцінки).

У додаткових поясненнях від 17.06.2021 р. Фонтанська сільська рада, зокрема, повідомляє суду, що всі платежі по орендній платі надходять на рахунки Фонтанської сільської ради від ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, будівництво на орендованій земельній ділянці не розпочато, в підтвердження чого надає акт обстеження земельної ділянки, у позивача відсутня будь-яка проектна документація щодо майбутнього будівництва.

У клопотанні від 29.06.2021 р. ТОВ “Будмарін” посилається на те, що 14.03.2017 р. між ТОВ “Будмарін” та ТОВ “Будівельні технології майбутнього” укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого ТОВ “Будівельні технології майбутнього” надає ТОВ “Будмарін” право на використання будівельної площадки, розташованій на орендованій ТОВ “Будівельні технології майбутнього” земельній ділянці, а ТОВ “Будмарін” у свою чергу зобов`язується організовувати будівництво котеджного містечка і здійснює повне та своєчасне фінансування об`єкту, а також інші витрати ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, в т.ч. по сплаті орендної плати. 25.01.2021 р. ТОВ “Будмарін” отримало повідомлення від ТОВ “Будівельні технології майбутнього” про відкриття провадження у справі № 916/3261/20, предметом позову в якій є розірвання договору оренди від 13.06.2007 р., укладеного між ТОВ “Будівельні технології майбутнього” та Фонтанська сільська рада, та стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 4558506,04 грн. Крім того, ТОВ “Будмарін” надано платіжні доручення за 2017-2018 р. про перерахування коштів згідно договору від 14.03.2017 р. № 1/17 про спільну діяльність.

У клопотанні від 21.07.2021 р. ТОВ “Будмарін” звертає увагу суду на те, що на теперішній час площа орендованої земельної ділянки складає 4,4476 га, а не 4,7812 га як зазначено у договорі оренди від 13.06.2007 р. та додатковій угоді до нього, на підставі яких рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. по справі № 916/1024/17 внесені зміни до договору оренди від 13.06.2007 р. В підтвердження чого надає складений експертом Приватного підприємства "ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. СКИБІНСЬКОГО С.С." Скибінською Т.М. висновок від 16.07.2021 р. № 040/2021.

ТОВ “Будівельні технології майбутнього” позиції стосовно оскаржуваного рішення Фонтанської сільської ради не висловлено.

13.06.2007 р. між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельні технології майбутнього” укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення адміністративно-складських приміщень, які знаходяться на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Відповідно до п.2 договору оренди від 13.06.2007 р. в орендну надається земельна ділянка загальною площею 4,781 га (будівництво котеджного містечка).

Відповідно до п.2.5 договору оренди від 13.06.2007 р. кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:002:1104.

Відповідно до п.3 договору оренди від 13.06.2007 р. договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору договір оренди пролангирується на той самий строк.

Відповідно до п.4.1 договору оренди від 13.06.2007 р. орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 95620 гривень на рік.

Відповідно до п.4.5 договору оренди від 13.06.2007 р. розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов передбачених цим договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.5.1 договору оренди від 13.06.2007 р. земельна ділянка передається в оренду для будівництва котеджного містечка.

Відповідно до п.13.3 договору оренди від 13.06.2007 р. відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключено за умови письмового погодження із іншою стороною.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 13.06.2007 р. ТОВ “Будівельні технології майбутнього” прийнято у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,781 га для будівництва котеджного містечка, яка знаходиться в межах с. Фонтанка, вул. 8 березня, 22, Комінтернівського району, Одеської області, України.

На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. по справі № 916/2928/14 (залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р.) були внесені зміни до договору земельної ділянки від 13.06.2007 року укладеного між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельні технології майбутнього”, зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 року, виклавши пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 року становить 6084796,09 грн. на період будівництва, після завершення будівництва 30423980,46 грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 3% від її нормативної грошової оцінки та складає 182543,88 грн. на рік на період будівництва, 912719,41 грн. на рік після завершення будівництва та підлягає індексації згідно з чинним законодавством”.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 17/86-17 від 18.01.2017 р., складеного Управлінням Держеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:1104 складає 28392678,08 грн.

Рішенням Фонтанської сільської ради №671-VII від 19.08.2017р. затверджено нову додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 р., а саме внесено зміни до п.4.1. "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678,08грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487,46грн. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством.".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. по справі № 916/1024/17 були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельні технології майбутнього”, зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” за № 040752400021 від 16.07.2007 року, виклавши пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678 (двадцять вісім мільйонів триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 08 коп. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством”.

В свою чергу, 14.03.2017 р. між ТОВ „Будівельні технології майбутнього” та ТОВ “Будмарін” укладено договір про спільну діяльність № 1/17, відповідно до умов п.1.1. якого предметом договору є діяльність сторін, спрямована на будівництво об`єкту та отримання в ньому приміщень в порядку, передбаченого договором.

Відповідно до п.1.5.2 договору про спільну діяльність від 14.03.2017 р. для досягнення цілей, вказаних у пункті 1.1. даного договору, сторони домовились про здійснення організаційних та фінансових заходів по здійсненню будівництва, здійснення розрахунків з третіми особами, веденню в експлуатацію та розподіл часток об`єкту кожної із сторін даного договору.

Відповідно до п.4.2.3 договору про спільну діяльність Сторона-2 (ТОВ “Будмарін”) приймає на себе наступні зобов`язання: виконувати повне та своєчасне фінансування будівництва об`єкта, а також всі інші витрат, пов`язані з будівництвом та організацією обслуговування об`єкту, в тому числі, но не виключно, пов`язаних з оплатою: орендної плати за договором оренди землі (в порядку та строках, вказаних в підпункті 4.2.26 пункту 4.2 даного договору)…

Відповідно до п.4.2.6 договору про спільну діяльність Сторона-2 (ТОВ “Будмарін”) приймає на себе наступні зобов`язання: приймає на себе всі витрат та виплати Сторони-1 (ТОВ „Будівельні технології майбутнього”), пов`язані з орендною земельної ділянки, починаючи з дати підписання даного договору і до дати закінчення будівництва об`єкту (введення об`єкту в експлуатацію), компенсуючи Стороні-1 вказані витрати за власний рахунок в повному об`ємі та своєчасно, проте не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після вводу введення об`єкту в експлуатацію.

Відповідно до п.8.1 договору про спільну діяльність даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст.55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст.5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду Українои.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Так, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 14.12.2011 № 19-рп/2011, від 25.11.1997 № 6-зп, від 25.12.1997 № 9-зп послідовно підкреслював, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення часини 3 статті 8, статті 55 основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

При цьому Конституційний Суд України у пунктах 1,2 свого Рішення від 25.12.1997 №9-зп роз`яснив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних вимог та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, визначене статтею 55 Конституції України право на судовий захист не ототожнюється із беззаперечною підставою задоволення тих чи інших позовних вимог.

Згідно із пунктами 34,35 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до приписів ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як визначено у статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до пункту 14.1.73 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 ПК України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункти 288.1 - 288.5 ст.288 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Будмарін” звернулось з позовом про визнання недійсними рішення Фонтанської сільської ради, яким внесені зміни до договору оренди в частині встановлення більшого розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, яка перебуває у довгостроковій оренді ТОВ “Будівельні технології майбутнього”, проте між ТОВ “Будмарін” та Фонтанською сільською радою договір оренди земельної ділянки не укладався, позивач не є учасником орендних правовідносин, які склались між Фонтанською сільською радою та ТОВ “Будівельні технології майбутнього”. Відповідно до приписів ЦК України, ЗК України та ПК України саме на орендаря (ТОВ “Будівельні технології майбутнього”) покладено обов`язок зі сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку, таким чином укладений між ТОВ “Будмарін” та ТОВ “Будівельні технології майбутнього” договір про спільну діяльність не замінює обов`язок останнього із внесення орендної плати, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що оспорюване рішення Фонтанської сільської ради не впливає на права та обов`язки ТОВ “Будмарін”, оскільки він не є орендарем земельної ділянки.

Позовні вимоги стосовно визнання недійсним рішенням органу місцевого самоврядування, яким змінено розмір орендної плати орендарю (третій особі у справі), необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Так, у даній справі у позивача відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів, які було б порушення оспорюваним рішенням, оскільки оспорюваним рішенням змінено розмір орендної плати для третьої особи, а не порушено права позивача, оскільки він не є учасником орендних правовідносин.

Щодо інших аргументів, які були наведені сторонами та яким не була надана оцінка судом, то Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 року).

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 06 вересня 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут