Рішення № 99382286, 01.09.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 вересня 2021 року Справа № 903/624/21

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Володимир-Волинськтеплоенерго" Володимир-Волинської міської ради, м. Володимир-Волинський

про стягнення 1 596 879 грн. 78 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 29.07.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Володимир-Волинськтеплоенерго" Володимир-Волинської міської ради про стягнення 1 596 879 грн. 78 коп., з яких: 1 383 905 грн. 89 коп. основного боргу, 13 182 грн. 87 коп. пені, 55 317 грн. 57 коп. 3% річних, 144 473 грн. 45 коп. інфляційних втрат та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору від 25.09.2019 №2151/1920-БО-2 зобов`язань по оплаті отриманого природного газу.

Ухвалою суду від 30.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.09.2021 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 30.07.2021 відповідач отримав 05.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 159).

Строк для подання відзиву - по 20.08.2021.

Відповідач у заяві та клопотанні від 20.08.2021 (подані через канцелярію суду 20.08.2021) позовні вимоги визнає, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 85%, повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви (а.с. 167-186).

Позивач у заяві від 23.08.2021 судове засідання 01.09.2021 о 10 год. 00 хв. просить провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. У разі неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції розгляд справи просить проводити за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 25.08.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" від 23.08.2021 про проведення судового засідання 01.09.2021 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

Відповідач у клопотанні від 01.09.2021 розгляд справи просить проводити без участі його представника.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання відповідачем позову, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому провадженні та розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

25.09.2019 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Володимир-Волинськтеплоенерго" укладено договір №2151/1920-БО-2 постачання природного газу (а.с. 8-16).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору №2151/1920-БО-2 постачання природного газу від 25.09.2019.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставити природний газ, а споживач - оплатити його та використовувати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.п. 1.1, 1.2). Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 років замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1220,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 30,000, листопад 2019 - 140,000, грудень 2019 - 270,000, січень 2020 - 260,000, лютий 2020 - 230,000, березень 2020 - 200,000, квітень 2020 - 90,000 (п. 2.1). Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.8). Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1).

Сторони погоджують, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим (п. 5.2).

Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється вимога пп. 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховується як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі коли на споживача не поширюються вимоги пп. 2 п. 1 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховується як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника (п. 5.3). Споживач зобов`язаний, зокрема своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, передбачених цим договором (пп. 6, п. 6.2). У разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2). Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної даності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років (п. 9.3). Усі зміни і доповнення до договору оформляються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених в п.п. 10.4, 10.5 цього договору (п. 10.3). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).

Додатковими угодами від 31.10.2019, 12.11.2019, 09.12.2019, 23.12.2019, 28.01.2020, 24.02.2020, 23.03.2020, 23.04.2020 сторонами змінювалась ціна за природний газ (а.с. 17-18).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року поставив природний газ на загальну суму 4 856 942 грн. 90 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-32).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу здійснив частково на суму 3 473 037 грн. 01 коп., що підтверджується зведеними реєстрами, випискою по рахунку (а.с. 38-139).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 1 383 905 грн. 89 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нараховані позивачем 55 317 грн. 58 коп. 3% річних за період з 26.11.2019 по 01.01.2021, 144 473 грн. 45 коп. інфляційних втрат за період з березня 2020 року по травень 2021 року підставні, визнані відповідачем та підлягають стягненню з відповідача в силу ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

П. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Нараховані позивачем 13 182 грн. 87 коп. пені за період з 26.11.2019 по 17.04.2020 підставні, визнані відповідачем та підлягають стягненню з відповідача на підставі п. 7.2 договору.

У заяві від 20.08.2021 відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 85%.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (більше 70%), період прострочки; те, що відповідач є комунальним підприємством, створеним для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим юридичним особам міста Володимир-Волинський; наявність бюджетної заборгованості по різниці в тарифах на суму 3 792 264 грн. 00 коп., борг населення в сумі 8 232 541 грн. 00 коп., фінансовий стан відповідача, який підтверджується, зокрема, звітом фінансового стану (балансу); збитковість діяльності відповідача, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 09.08.2021; що відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Також судом враховано, що позивачем не надано будь яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

З посиланням на наведені обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені на 50 %, тобто позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 6 591 грн. 44 коп.

Приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

В свою чергу, зменшення належної до стягнення пені у даній справі є розумним балансом між інтересами боржника та кредитора у даній справі.

Судом враховано, що заборгованість повною мірою не сплачена відповідачем і на даний час, отже зменшення на 85 % заявленої до стягнення пені не відповідає ні нормам права, ні конкретним обставинам у даній справі.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, у зв`язку з чим заява відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Згідно ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач у заяві від 20.08.2021 позовні вимоги визнає повністю.

Заява про визнання позову підписана директором С.А. Коба, представником відповідача адвокатом Б.М. Громом, повноваження якого підтверджені ордером від 13.08.2021, договором від 09.08.2021, не суперечить закону, не порушує прав чи інтересів інших осіб, а тому приймається судом.

Сума судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, становить 23 953 грн. 20 коп.

Таким чином 50% ставки судового збору, сплаченого позивачем за розгляд позовних вимог, становить 11 976 грн. 60 коп., яка підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50%, що становить 11 976 грн. 60 коп., відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Володимир-Волинськтеплоенерго" Володимир-Волинської міської ради (вул. Сагайдачного, 19, м. Володимир-Волинський, код ЄДРПОУ 05384488) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (вул. Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720)

- 1 383 905 грн. 89 коп. основного боргу, 6 591 грн. 44 коп. пені, 55 317 грн. 57 коп. 3% річних, 144 473 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 11 976 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 602 264 грн. 95 коп. (один мільйон шістсот дві тисячі двісті шістдесят чотири грн. 95 коп.).

3. У позові на суму 6 591 грн. 43 коп. відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області повернути із Державного бюджету України Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (вул. Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 11 976 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №0000020355 від 21.07.2021 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/624/21).

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 06.09.2021

Суддя А. М. Кравчук