Ухвала суду № 99381540, 06.09.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4434/21

провадження №2/619/1498/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Овсянніков В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дитини.

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Зокрема, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ОСОБА_1 у позові зазначає, що він звільняється від сплати судового збору на підставі п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Так згідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Суд не приймає вказане посилання позивача, оскільки він не наводить жодних аргументів щодо застосування до нього положень п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»; до вимог про усунення перешкод у спілкуванні та визначення постійного місця проживання дитини ці положення не застосовуються.

За таких обставин позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору чи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Також позовна заява складена на російській мові.

Відповідно до приписів ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Згідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Також за змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» - сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позовна заява складена іноземною мовою (російською) та відсутні докази, які свідчать про те, що мова, якою вона викладена є регіональною на території України.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.11. 2018 (справа № 638/17598/17) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв`язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою, зазначивши, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив, що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Враховуючи вищезазначене, позовну заяву необхідно викласти державною мовою, якою відповідно до ст. 10 Конституції України є українська мова.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених в ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії, визначення місця проживання дитини – залишити без руху.

Роз`яснити, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 гривень на розрахунковий рахунок Дергачівського районного суду Харківської області та виправити інші зазначені недоліки позовної заяви.

Надати позивачу строк для усунення недоліків 10 (десять) днів з дня отримання позивачем ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Овсянніков