Вирок № 99374958, 02.08.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/2399/21

Номер провадження 1-кп/237/812/21

ВИРОК

Іменем України

02.08.21 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Мазур М.С.,

за участю:

прокурора Шинкаренка Є.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Кравчук Л.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за № 22021050000000150 від 18.06.21 року з угодою про визнання винуватості відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Павлівка, Мар`їнського району Донецької області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заміжня, раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Мар`їнського районного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 22021050000000150 від 18.06.21 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 110 КК України.

Між прокурором відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області Луценком Олександром Вікторовичем та підозрюваною ОСОБА_1 у присутності захисника - адвоката Кравчук Людмили Єгорівни 30 червня 2021 року було укладено угоду про визнання винуватості, з якої вбачається, що упродовж 2013-2014 років у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.

07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області за військової та організаційної підтримки Російської Федерації утворено квазідержавне формування «Донецьку народну республіку» (далі «ДНР»), яка має ознаки терористичної організації, що має у своєму складі незаконні збройні формування з числа діючих військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації та іррегулярних формувань укомплектованих найманцями, що відповідно до п.16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України. В цей же день, видано «Акт про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014, на порушення порядку встановленого Конституцією України, так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області, з питання визнання державної самостійності «Донецької народної республіки», зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконного виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Проте положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України збороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації у здійснені державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Так, ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. Крім того, на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Згідно з вимогами ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, з умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.04.2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію. Також Указом Президента України № 116/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким формат проведення АТО змінено на операцію об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

ОСОБА_1 , на початку травня 2014 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, діючи умисно, за попередньою змовою в групі з іншими особами, стосовно яких здійснюється досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, перебуваючи на території с. Павлівка Мар`їнського району Донецької області, здійснила дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які полягали в проведенні на території вказаного населеного пункту так званого «загального обласного референдуму» з вирішення серед місцевого населення питання про підтримку «Акту про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки» та створення на території Донецької області, всупереч Конституції України, іншого псевдо державного утворення - «Донецька народна республіка» у межах, визначених Конституцією України, як територія Донецької області держави України.

Так, у травні 2014 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, діючи з власних політичних міркувань, ОСОБА_1 надала свою добровільну згоду невстановленим в ході досудового розслідування особам, на участь 11.05.2014 у роботі так званої «дільничної виборчої комісії» у с. Павлівка Мар`їнського району Донецької області як «члена виборчої комісії» на вищезазначеному «референдумі» в приміщенні Комунального культурно-освітнього закладу «ГІавлівський сільський будинок культури», розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, с. Павлівка, вул. Центральна, 77.

11.05.20214 року у період часу орієнтовно з 08 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин ОСОБА_1 , будучи «членом» так званої «дільничної виборчої комісії» с. Павлівка Мар`їнського району Донецької області, в приміщенні Комунального культурно-освітнього закладу «Павлівський сільський будинок культури», розташованому за вищевказаною адресою, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме: виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних політичних міркувань, за попередньою змовою з іншими особами, стосовно яких проводиться досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, видавала так звані «бюлетені» для голосування та формувала списки громадян, які брали участь у вказаному незаконному голосуванні.

Після закінчення так званого «загального обласного референдуму» з вирішення питання про підтримку «Акта про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки» у с. Павлівка Мар`їнського району Донецької області бюлетені, після проведення їх підрахунку, та інші документи були передані невстановленими в ході досудового розслідування особами представникам терористичної організації «ДНР» для використання у наступному проголошенні 12.05.2014 «державного суверенітету» «ДНР».

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Окрім того, в угоді про визнання винуватості вказано, що під час досудового розслідування підозрювана повністю визнала свою винуватість у вчиненні злочину та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, а саме у тому, що вона за попередньою змовою групою осіб здійснила дії з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Також, у вказаній угоді узгоджено вид та розмір покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком.

При визначенні узгодженої міри покарання під час укладання угоди сторонами враховано фактичні обставини скоєного правопорушення, пом`якшуючі їх покарання обставин, до яких віднесено щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 зазначила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, яке їй пред`явлено. Визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України в повному обсязі, щиро розкаялась, визнала фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, надала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просила угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченої - адвокат Кравчук Л.Є. в підготовчому судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченій.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконавши вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст.110 КК України умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між підозрюваною ОСОБА_1 та прокурором, за участі захисника, може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідивши угоду про визнання винуватості, вислухавши доводи сторін, суд вважає, що укладена між прокурором та підозрюваною за участю захисника 30 червня 2021 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачена свою провину визнає повністю, в скоєному розкаялась, може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, отже суд прийшов до висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 30 червня 2021 року слід затвердити та призначити обвинуваченій покарання передбачене угодою.

Цивільний позов не пред`являвся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2021 року, укладену у місті Маріуполь Донецької області між прокурором відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Донецької області Луценком Олександром Вікторовичем та підозрюваною ОСОБА_1 у присутності захисника - адвоката Кравчук Людмили Єгорівни.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 110 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене угодою про визнання винуватості, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 110 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Марїнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.Ю. Кучко