Рішення № 99372371, 11.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Справа № 160/8519/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0001070403.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.06.2021 до суду від позивача надійшла заява про заміну предмету або підстави позову, збільшення позовних вимог, в якій викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0001070403;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0001080403.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що позивач не погоджується із встановленими в Акті порушеннями та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, які вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач посилається на те, що з акту перевірки слідує, що підприємством за період січень 2021 року Звіт №1-ОА та Звіт №1-РФ подавався вчасно, однак на підставі співставлення інформації, зазначеної у відповідному звіті, визначено його некоректне заповнення, що розтлумачено відповідачем як подання недостовірних даних.

Позивач також наголошує, що у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» законодавець визначив лише три випадки, в разі настання яких до суб`єкта господарювання може бути застосовано відповідну фінансову санкцію, а саме : неподання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади; несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади; подання звіту з недостовірними відомостями, а саме про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади.

Більш того, на думку позивача, Законом № 481 не надано визначення за які саме недостовірні відомості в звіті про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено відповідальність.

Позивач стверджує, що

встановлені контролюючим органом помилки не можуть вважатися недостовірними відомостями при надання звітності, встановленої ст.16 Закону №481, оскільки недостовірними відомостями може вважатися тільки та інформація, яка суперечить фактичному стану, підтвердженому первинними документами, та даними, що містяться в інших звітах.

Позивач вважає доведеним необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем ч.3 ст.16 Закону №481 і відсутність події правопорушення

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» про зміну предмету або підстави позову, збільшення позовних вимог; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; розгляд справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово.

07.07.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

14.07.2021 від відповідача до суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про продовження Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строку на подання відзиву на позовну заяву по справі та надання представнику відповідача для ознайомлення адміністративної справи №160/8519/21. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що 08.07.2021 ним отримано ухвалу суду від 29.06.2021, проте на адресу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не надходила ухвала про відкриття провадження та позовна заява ТОВ «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро», у зв`язку з чим відповідач був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 задоволено клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про продовження строку на подання відзиву в адміністративній справі №160/8519/21, а саме: продовжено Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строк на надання відзиву на позов, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року та встановлено Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків на подання відзиву протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

28.07.2021 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що перевіркою ТОВ «АБК Дніпро» щодо достовірності даних внесених уточнюючого «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (Форма №1-ОА) за січень 2021 року встановлені порушення частини третьої статті 16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями, пункту 2, 12 розділу II Порядку заповнення форми звіту №1-0А «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, відповідно до якого встановлено подання уточнюючого Звіту за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за січень 2021 року з недостовірними відомостями.

На думку відповідача, недостовірними відомостями при наданні звітності, встановленої статтею 16 Закону №481, також вважається інформація, яка внесена в форми звітів і не відповідає вимогам Порядку №49 заповнення відповідних форм звітів, затверджених Наказом №49, оскільки заповнена з порушеннями вимог діючого законодавства звітність не може в певній мірі свідчити про достовірність даних зазначених в даній звітності.

Відповідач посилається на те, що за результатами перевірки уточнюючого Звіту за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за січень 2021 року поданої ТОВ «АБК ДНІПРО» від 26.02.2021 року №11596436 встановлено, що звітність подана з недостовірними відомостями, у зв`язку з чим висновки, зроблені в акті перевірки щодо вищезазначеного порушення відповідача вважає правомірними і обґрунтованими, а позовну заяву ТОВ «АБК Дніпро» такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань щодо порушення ТОВ «АБК Дніпро» вимог частини третьої статті 16 Закону №481/95-ВР, зі змінами та доповненнями, та пункту 3, 12 Розділу II Порядку заповнення Звіту форми №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, а саме подання позивачем уточнюючого Звіту за формою №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за січень 2021 року з недостовірними відомостями, у відзиві на позов відповідачем в порушенням визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування наведено не було.

Разом із цим, в прохальній частині відзиву на позов відповідач просив суд розгляд справи №160/8519/21 здійснювати за правилами загального провадження. В тексті відзив на позов відповідачем зазначено, що оскільки скасування податкових повідомлень-рішень може призвести до втрат державного бюджету, то Східне МУ ДПС заінтересоване у розгляді справи за правилами загального позовного провадження. Враховуючи характер справи, склад учасників та той факт, що предметом спору є податкові повідомлення-рішення, винесені Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач вважає за необхідне розглядати справу за правилами загального провадження.

Вирішуючи вищевказане клопотання, суд виходить із наступного.

Пунктом 6 частини 6 статті 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи суму оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений до розгляду спір є справою незначної складності.

Суд також звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи незначну складність справи, а також те, що відповідачем не наведено інших достатніх обставин для продовження подальшого розгляду справи за правилами загального провадження, в тому числі не надано жодних доказів того, що для забезпечення справедливого судового розгляду необхідно провести усні слухання по справі, у суду відсутні підстави для задоволення наведеного клопотання відповідача.

Разом із цим, суд звертає увагу, що за правилами статті 262 КАС України розгляд справи мав відбутися до 29.07.2021 року.

Проте, оскільки відзив на позов надійшов до суду 28.07.2021, то з метою забезпечення процесуального права сторін подати відповідь на відзив та заперечення, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи до закінчення строку на подання відповідачем заперечень по справі.

05.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач посилається на те, що у відзиві Відповідача не спростовано жодного аргументу Позивача, як того вимагає принцип диспозитивності та змагальності адміністративного судочинства.

Крім того, позивачем було зазначено, що відповідь надається в електронному вигляді з КЕП шляхом одночасного направлення на адресу суду і відповідача. Тобто, строк на подання заперечень до 10.08.2021.

Суд зазначає, що станом на 11.08.2021 відповідач правом на подання до суду заперечень не скористався, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (код ЄДРПОУ 36710304) зареєстроване в якості юридичної особи 01.10.2009, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внесений запис №12191020000000345.

Видами діяльності ТОВ «АБК Дніпро» є: 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); 01.21 Вирощування винограду; 11.02 Виробництво виноградних вин; 11.04 Виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 11.03 Виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 11.05 Виробництво пива; 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 17.12 Виробництво паперу та картону; 18.12 Друкування іншої продукції; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 та п.76.1 ст.76 Податкового Кодексу України було проведено камеральну перевірку ТОВ «АБК Дніпро» з питання щодо достовірності даних внесених до уточнюючих «Звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (Форма №2-РС) та «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (Форма №1-ОА) за січень 2021 року, за результатами якої складено Акт від 30.03.2021 року №237/32-00-04-03-03-36710304.

У висновках Акту перевірки зазначено, що камеральною перевіркою встановлені порушення в частині:

- частини третьої статті 16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями, та пункту 3, 12 Розділу II Порядку заповнення Звіту форми №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, відповідно до якого встановлено подання уточнюючого Звіту за формою №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за січень 2021 року з недостовірними відомостями;

- частини третьої статті 16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зі змінами та доповненнями, пункту 2, 12 розділу II Порядку заповнення форми звіту №1-0А «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, відповідно до якого встановлено подання уточнюючого Звіту за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за січень 2021 року з недостовірними відомостями.

На підставі зазначеного Акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2021 року №0001080403 та №0001070403, якими до ТОВ «АБК Дніпро» застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000,00 грн. згідно кожного рішення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегулювано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України).

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлений обов`язок платника податків: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 113.3 статті 113 ПК України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі – Закон №481/95-ВР).

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР).

Підпунктом 19-1.1.13 пунктом 19-1.1 статті 19 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом.

Відповідно до пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Таким чином, на відповідача законодавчо покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм Закону №481/95-ВР.

Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за №340/28470 (далі – Наказ № 49), затверджено, зокрема, Форму звіту №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (далі - Звіт за формою №1-ОА) та Форму звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (далі - Звіт за формою № 2-РС) та порядок їх заповнення.

Відповідно до положень Порядків заповнення форми звіту №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» та форми звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» вказані звіти складаються окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним та подаються в електронній формі до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

Разом із тим, пунктом 3 Наказу №49 передбачено, що до 10 числа місяця, що настає за звітним, суб`єкти господарювання можуть подавати уточнювальні звіти до органів ДФС за основним місцем обліку на заміну вже поданим.

Відповідно до пунктів 3 та 12 розділу ІІ «Порядок заповнення розділу І «Обіг алкогольних напоїв» Порядку заповнення форми звіту № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця. У графі 13 вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.

Пунктами 2 та 12 розділу ІІ «Порядок заповнення розділу І «Обіг алкогольних напоїв» Порядку заповнення форми звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» визначено, що у графі 3 зазначається залишок алкогольних напоїв на початок звітного місяця. У графі 13 зазначається залишок алкогольних напоїв на кінець звітного місяця.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Положеннями абз.18 ч.2 ст.17 Закону Закону №481/95-ВР визначено, що за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17 000 гривень.

З аналізу вищезазначених положень Закону № 481/95 вбачається, що законодавець визначив лише три випадки в разі настання яких до суб`єкта господарювання може бути застосовано відповідну фінансову санкцію, а саме:

- неподання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади;

- несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади;

- подання звіту з недостовірними відомостями саме про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади.

При цьому, суд зазначає, що Законом №481/95 не надано визначення за які саме недостовірні відомості в звіті про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено відповідальність.

Крім цього, зміст Закону №481/95 не містить визначення поняття обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів настає.

Так, у акті перевірки контролюючим органом було зазначено, що за результатами перевірки уточнюючого Звіту за формою №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за січень 2021 року поданого ТОВ «АБК Дніпро» від 26.02.2021 року №11596437 встановлено, що звітність подана з недостовірними відомостями, про що свідчать наявні розбіжності у показниках графи 4 «Залишки на початок звітного місяця в місцях зберігання» розділу 1 «Обіг алкогольних напоїв» уточнюючою Звіту за Формою №2-РС за січень 2021 року та графи 13 «Залишки на кінець звітного місяця в місцях зберігання» розділу І «Обіг алкогольних напоїв» Звіту за Формою №2-РС за грудень 2020 року, а саме:

- у гр.4 по «Горілка та горілка особлива» за даними уточнюючого звіту за формою №2-РС за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 3637,68 дал, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 4715,57 дал (гр.13);

- у гр.4 по «Горілка та горілка особлива» за даними уточнюючого звіту за формою №2-РС за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 1455,072 дал б.с, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 1886,228 дал б.с. (гр. 13);

- у гр.4 по «Лікеро-горілчані вироби» за даними уточнюючого звіту за формою №2-РС за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 10680,655 дал, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 10442,25 дал (гр. 13);

- у гр.4 по «Лікеро-горілчані вироби» за даними уточнюючого звіту за формою №2-РС за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 4180,9965 дал б.с, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 4085,6346 дал б.с. (гр. І 3).

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що на порушення частини третьої статті 16 Закону №481/95-ВР, зі змінами та доповненнями, та пункту 3, 12 розділу II Порядку заповнення форми звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, ТОВ «АБК Дніпро» подано уточнюючий Звіт за формою 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за січень 2021 року з недостовірними відомостями.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зафіксовано, що за результатами перевірки уточнюючого Звіту за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за січень 2021 року поданої ТОВ «АБК Дніпро» від 26.02.2021 року №11596436 встановлено, що звітність подана з недостовірними відомостями, про що свідчать дані у показниках графи 3 «Залишок продукції на початок звітного місяця» розділу І звіту форми №1-0А за січень 2021 року та графи 13 «Залишок продукції на кінець звітного місяця» розділу І звіту форми №1 -ОА за грудень 2020 року, а саме:

- у гр.3 по «Горілка та горілка особлива» за даними уточнюючого звіту за формою № 1 -ОА за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 3637.68 дал, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 4715 57 дал (гр. 13);

- у гр.3 по «Лікеро-горілчані вироби» за даними уточнюючого звіту за формою №1-ОА за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 10680.655 дал, тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 10442,25 дал (гр.13);

- у гр.3 по «Вина виноградні» за даними уточнюючого звіту за формою №1-ОА за січень 2021 року відображено залишки на початок звітного місяця у кількості 6618,3 дал. тоді як по звіту за грудень 2020 року залишок на кінець звітного місяця складає 33,3 дал (гр.13).

Враховуючи викладене, посадовими особами контролюючого органу зроблений висновок про те, що у порушення частини третьої статті 16 Закону №481/95-ВР, зі змінами та доповненнями, пункту 2, 12 розділу II Порядку заповнення форми звіту №1-0А «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року №49, відповідно до якого встановлено подання уточнюючого Звіту за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» за січень 2021 року з недостовірними відомостями.

При цьому, суд звертає увагу, що з Акту перевірки вбачається, що позивачем за період січень 2021 року уточнюючий Звіт №2- РС та уточнюючий Звіт № 1-ОА подавалися своєчасно, однак, на підставі співставлення інформації, зазначеної у відповідних звітах визначено їх некоректне заповнення, що розтлумачено відповідачем як подання недостовірних даних.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що спосіб заповнення ним звітів не є тим порушенням, за яке законодавцем передбачено відповідальність, оскільки наявна помилка в заповненні граф не призвела до зазначення помилкових відомостей про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв.

Водночас, суд наголошує, що звітність за формою №2-РС та за формою №1-ОА є статистичною звітністю, та не впливає на розмір будь-яких податків та зборів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем в порушення обов`язку доказування, визначеного ч.2 ст.77 КАС України, під час судового розгляду справи не було доведено, що дані зазначені ТОВ «АБК Дніпро» в уточнюючих звітах за формою №2-РС та за формою №1-ОА суперечать фактичному стану підприємства, підтвердженому первинними документами.

Поряд із цим, податковим органом в акті перевірки не було встановлено недостовірних відомостей саме щодо обсягу виготовлення та реалізації (придбання) алкогольних товарів.

Жодних доказів, які підтверджували висновки контролюючого органу стосовно встановленого перевіркою порушення, а саме подання звіту із зазначенням недостовірних даних позивачем в ході судового розгляду надано не було.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що дані помилки не можуть рахуватися недостовірними відомостями при наданні звітності, встановленої ст.16 Закону №481, оскільки недостовірними відомостями може вважатися тільки та інформація, яка суперечить фактичному стану, підтвердженому первинними документами, та даним, що містяться в інших звітах.

Такого підходу дотримується у своїй практиці і Європейський суд з прав людини. Зокрема у п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.05.2021 №7494 та від 24.06.2021 №8419. Проте, позивач мав сплатити судовий збір за подання цього адміністративного позову у розмірі 2270,00 грн. (ціна позову 34 000 * 1,5% = 510,00 грн., але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір саме в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В зв`язку з тим, що позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надмірна сума може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (місцезнаходження: 51000, Дніпропетровська область, Цариканський район, смт. Царичанка, вул. Цариканська, буд.168; код ЄДРПОУ 36710304) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, пр. Олександра Поля, буд.57; код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.05.2021 №0001070403 та №0001080403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» за рахунок бюджетних асигнувань з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно