Вирок № 99369039, 03.09.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4124/20

Провадження № 1-кп/484/175/21 р.

Кримінальне провадження № 12020155110000509

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2021 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретарів судового засідання - Панчук О.М., Бикової О.П., Кузьменко Ю.О.

за участю прокурора - Кернасовського О.Ю.

обвинуваченої - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Романова Балка, Первомайського району Миколаївської області, громадянки України, не працює, з середню спеціальною освітою, не заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України за наступних обставин.

В обвинувальному акті зазначено, що 29.09.2020 року ОСОБА_1 , яка офіційно працевлаштована, перебувала на роботі в магазині « Пивна лавка », який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Корабельна, буд.22/9.

Так, 29.09.2020 року об 11.00 годині до магазину «Пивна Лавка» прийшла ОСОБА_3 з метою віддати борг, а саме грошові кошти у сумі 2700 гривень, власниці магазину ОСОБА_2 . Проте, останньої не було на місці, тоді ОСОБА_3 віддала гроші продавцю продовольчих товарів ОСОБА_1 з проханням передати їх ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 перерахувавши грошові кошти, поклала їх до каси магазину.

Тоді, о 23.00 годині у ОСОБА_1 , зачинивши магазин « Пивна лавка » та перебуваючи у середині приміщення, виник умисел на таємне заволодіння грошових коштів, які належать власниці магазину « Пивна лавка » ОСОБА_2 . Достовірно знаючи, що в касі наявні грошові кошти у сумі 2700 гривень, ОСОБА_1 , виконуючи задумане, переслідуючи корисливий мотив, розуміючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає та маючи вільний доступ до каси, шухляди у столі, відчинила її та з якої таємно викрала грошові кошти у сумі 2700 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального проступку зникла, викраденим розпорядилась на власний розсуд в корисливих для себе цілях, чим спричинила, власниці магазину « Пивна Лавка », ОСОБА_2 , матеріального збитку на загальну суму 2700 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали справи та відеозапис з камери спостереження магазину «Пивна лавка», суд приходить до висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні виходячи з наступного.

Згідно ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, якою встановлено перелік обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 стаття 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, ч.4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.

Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 , яка діяла як фізична особа-підприємець, 01.06.2020 року уклали трудовий договір № 0106/20-2, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалася виконувати роботу Продавця продовольчих товарів а ОСОБА_2 оплачувати її працю у розмірі 4723 грн. на місяць.

Виконуючи свої трудові обов`язки ОСОБА_1 працювала продавцем магазину « Пивна лавка », який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Корабельна, буд. 22/9.

29.09.2020 року об 11.00 годині до магазину «Пивна Лавка» прийшла знайома ОСОБА_2 . ОСОБА_3 з метою віддати борг, гроші у сумі 2700 гривень, власниці магазину ОСОБА_2 . Так як ОСОБА_2 не було в магазині, ОСОБА_3 віддала гроші ОСОБА_1 з проханням передати їх ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 поклала вказані гроші до шухляди, розташованої за прилавком, в якій також зберігались грошові кошти каси магазину.

Того ж дня, близько 23.00 години ОСОБА_1 , зачинила магазин, взяла з шухляди передані їй ОСОБА_3 гроші в сумі 2700 грн. та пішла додому.

Викладені фактичні обставини підтверджуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з камери спостереження, встановленої в помешканні магазину « Пивна Лавка ».

ОСОБА_1 пояснила в судовому засіданні, що дійсно вона забрала передані їй ОСОБА_3 гроші з шухляди за обставин викладених вище, проте зробила це з відома ОСОБА_2 для того, щоб наступного дня передати їй особисто. Це було зроблено у зв`зку із тим, що ОСОБА_1 наступного дня була вихідна, і не повинна була виходити на роботу до магазину. Наступного дня, 30.09.2020 року ОСОБА_1 віддала гроші ОСОБА_2 , яка особисто приїхала до місця її мешкання. Крім того 30.09.2020 року ОСОБА_1 вирішили звільнитися з роботи та повідомила про це ОСОБА_2 . Та в свою чергу звернулась до ОСОБА_1 з вимогою повернути їй кошти, які були раніше виплачені в якості заробітної платні наперед в сумі 4000 грн. ОСОБА_1 згодом протягом декількох днів повернула і ці кошти.

Обвинувачена пояснила, що ОСОБА_2 була дуже незадоволена бажанням ОСОБА_1 звільнитися, погрожувала їй кримінальним переслідуванням і фактично звільнила її в перших числах жовтня 2020 року, але документально оформила звільнення 30.09.2021 року.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що не давала ОСОБА_1 будь яких доручень передавати їй гроші, принесені ОСОБА_3 до магазину. Пояснила, що 30.09.2021 року виявила відсутність коштів, після чого довго не могла додзвонитися до ОСОБА_1 та була вимушена розшукувати її. Після того, як змогла зателефонувати до ОСОБА_1 повідомила їй що вона повинна звільнитися з роботи. Потерпіла підтвердила, що дійсно раніше на прохання ОСОБА_1 вона виплатила наперед заробітну плату в сумі 4000 грн., які ОСОБА_1 повернула протягом наступних днів, але 2700 грн. передані ОСОБА_3 так і не повернула.

ОСОБА_2 заявила цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченої грошові кошти в сумі 2700 грн. та 10000 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Слід звернути увагу на те, що з пояснень обвинуваченої та потерпілої в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 під час роботи продавцем магазину мала доступ до грошових коштів, що зберігались в шухляді за прилавком, раніше могла за згодою ОСОБА_2 брати з каси гроші в рахунок заробітної платні.

В даному випадку суд має сумнів в наявності вини обвинуваченої у вигляді умислу на таємне заволодіння грошовими коштами потерпілої.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади продавця продовольчих товарів 30.09.2020 року на підставі наказу № 010 за угодою сторін, пункту 1 статті 36 КЗпП.

Тобто наступного дня після подій, викладених у обвинувальному акті потерпіла ОСОБА_2 , як роботодавець, не мала жодних претензій до працівниці ОСОБА_1 , і звернулась до поліції із заявою про кримінальне правопорушення лише 07.10.2020 року. ОСОБА_2 , як роботодавець мала право ініціювати звільнення ОСОБА_1 за своєю ініціативою на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП, проте не зробила цього, а звільнення ОСОБА_1 було оформлено саме за угодою сторін.

При цьому суд не виключає можливу наявність грошових зобов`язань у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , але такі обставини носять цивільно-правовий характер і можуть бути встановлені саме в такому порядку.

Отже, з огляду на викладене суд вважає своїм обов`язком тлумачити сумніви щодо доведеності вини обвинуваченої на її користь.

Згідно п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України у зв`язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Наданий суду відеозапис слід зберігати при справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.

На підставі ст.100 КПК України ДВД диск з відеозаписом з камери спостереження, встановленої в помешканні магазину « Пивна Лавка » зберігати у справі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: