Рішення № 99368498, 30.08.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

30 серпня 2021 рокуСправа №451/1493/17 Провадження № 2/451/48/21

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

за участі: відповідача, представника відповідача – Мазяра М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

3 листопада 2017 року Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначає, що від 01.10.2012 року ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна». 26.09.2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна» відповідно до тарифів якої вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4500 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також на те, що вона була повністю поінформована про умови кредитування і вони були надані їй для ознайомлення у письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, за якими кредитний ліміт може бути змінений за рішенням та ініціативою банку.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором відповідач станом на 05.10.2017 року має заборгованість у розмірі 84036 гривень 88 копійок, яка складається з 4505 гривень 55 копійок - заборгованість за кредитом; 71663 гривні 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3389 гривень 64 копійки – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина); 3977 гривень 95 копійок штраф (процентна складова). Просить винести рішення, яким стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на їх користь згадану вище заборгованість у розмірі – 84036 гривень 88 копійок та судові витрати.

Заочним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі – 84036 гривень 88 копійок, яка складається з 4505 гривень 55 копійок - заборгованість за кредитом; 71663 гривні 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3389 гривень 64 копійки – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина); 3977 гривень 95 копійок штраф (процентна складова) та судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень (а.с.93-95).

Ухвалою судового засідання від 23 листопада 2020 року заочне рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року – скасоване та справу призначено до розгляду (а.с.147-149).

11 грудня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить винести судове рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю, зокрема: щодо відсотків, штрафів, неустойки, пені тощо - в повному обсязі у зв`язку з відсутністю належної правової підстави та щодо тіла кредиту - в частині непогашеного боргового зобов`язання в розмірі 805,55 грн., у зв`язку з частковою сплатою відповідачем тіла кредиту ще до звернення позивача з даним позовом до суду. Зазначає, що довірителька є матір`ю військовослужбовця, який є учасником бойових дій. Син довірительки є членом її сім`ї і кошти вона брала в тому числі на його утримання також. За таких обставин вважає, позивач мав право звертатись із позовом лише про стягнення тіла кредиту в розмірі 4505,55 грн. Що ж стосується стягнення відсотків, пені та штрафу, то такі в силу норм Закону не підлягають стягненню. Крім цього, відповідач станом на час звернення позивача до суду вже виплатила значну частину позичених коштів в сумі 3700 грн. Неповерненими залишались лише 805.55 грн. Саме такий реальний розмір невиконаного боргового зобов`язання відповідача перед позивачем залишається на даний час. Зазначене питання становить лише частину неправильного трактування і помилкового застосування законодавства стороною позивача. Так, безпідставність стягнення штрафів з клієнтів даної банківської установи вже була предметом судових розглядів у інших справах. Так, 03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 342/180/17-ц. Судом встановлено, що оскільки позичальник отримав кошти, проте не повернув, тому потрібно стягнути суми залишку кредиту. Що стосується штрафів, то суд вказав, що Умови та Правила не є складовою укладеного договору, а тому, не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд і у Постанові від 13 червня 2018 року по справі № 226/3556/15-ц, а також Верховний Суд України у справі №6-240цс14 від 11.02.2015р. та №6-16цс 15 від 11.03.2015р. Аналогічної правової позиції дотримується й Львівський апеляційний суд, який постановою від 06.12.2018 у справі № 454/2112/17 дійшов до аналогічних правових висновків. Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Таким чином, зазначений підхід органів судової влади до вирішення таких спорів є правильним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства (а.с.154-157).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.3 зворот, 176).

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач підтримали відзив на позовну заяву, зокрема просив частково відмовити в задоволенні позову та стягнути з відповідача 805 гривень 55 копійок непогашеного тіла кредиту.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією анкети-заяви і копією паспорта на її ім`я (а.с. 6, а.с. 32-32 зворот).

Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулась до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 05.10.2017 року (а.с.4-5), який містить лише підпис банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.7), підписаний лише представником банку; Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8-31), який не містить підпису відповідача про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил; копію довіреності представника банку (а.с.33), копія відомостей з ЄДРПОУ (а.с.34); копію банківської ліцензії (а.с.35); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») (а. с. 36-37).

Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість станом на 05.10.2017 року становить у розмірі 84036 гривень 88 копійок, яка складається з 4505 гривень 55 копійок - заборгованість за кредитом; 71663 гривні 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3389 гривень 64 копійки – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина); 3977 гривень 95 копійок штраф (процентна складова) (а.с.4,5).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 01 жовтня 2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 жовтня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 жовтня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 листопада 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно статті 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, судом зазначається, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припушень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 жовтня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 , штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3977.95 грн. - штраф (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по його сплаті позивачу у анкеті-заяві від 01 жовтня 2012 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/,не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 жовтня 2012 року у виді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Представник відповідача ОСОБА_2 в відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач ОСОБА_1 станом на час звернення позивача до суду вже виплатила значну частину позичених коштів в сумі 3700 грн. та просив стягнути з відповідача непогашену суму тіла кредиту у розмірі 805.55 грн. - реальний розмір невиконаного боргового зобов`язання відповідача перед позивачем на даний час, однак жодних доказів в підтвердження сплати боргу у розмірі 3700 грн., зокрема квитанції – не надав.

Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4505 гривень 55 копійок.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц, від 24 грудня 2019 року у справі № 552/15242/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі 646/1185/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 204/3837/16, від 21 лютого 2020 року у справі № 355/848/17.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 86 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 4505,55 грн.) * 1600, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 84036,88 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 86 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі – 4505 (чотири тисячі п`ятсот п`ять) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 3 вересня 2021 року.