Рішення № 99367972, 25.08.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/236/21

№/п 2/317/426/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Ачкасова О.М.

при секретарі – Чудопал К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання та використання платіжної картки №100343034. 23.06.2012 р. відповідачка звернулася до Публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт» із підписаною нею заявою №97963247 з пропозицією про укладання договору про надання і використання платіжної картки. Банк 01.10.2012 р. акцептував пропозицію викладену у заяві відповідачки та уклав з нею договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 та відкрив відповідачці поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на її ім`я платіжну картку. Однак, станом на 11.01.2021 р. у відповідачки виникла заборгованість у сумі 106226,50 грн., яка до цього часу не сплачена, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, від її представника надійшла заява, у якій вона заперечувала у повному обсязі проти позовних вимог позивача, просила відмовити у задоволенні позову та застосувати позовну давність, просила суд розглянути справу за їхньої відсутністю.

Суд за вказаних обставин вважає можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази, суд вважає що позов є обґрунтованим, проте не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2012 р. відповідачка звернулася до Публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт» із підписаною нею заявою №97963247 з пропозицією про укладання договору про надання і використання платіжної картки. Згідно зазначеної заяви, 01.10.2012 р. був укладений кредитний договір №100343034, сума кредиту- 9490,72 грн., строк кредиту 1097 днів, з 24.06.2012 р. по 25.06.2015 р., ставка по кредиту: 0,01% річних, загальна сума відсотків по кредиту 1,65%, комісія за РО щомісяця 25,63 грн., щомісячний платіж 290,00 грн., останній платіж 265,05 грн., дата платежу 25 числа кожного місяця з липня 2012 р. по червень 2015 р.

Розмір заборгованості відповідачки перед банком станом на 11.01.2021 р. становить 106226,50 грн., що включає в себе: заборгованість за договором – 97809,53 грн., 3% річних- 8416,97 грн.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, як вбачається з відзиву та доданих відповідачем доказів, строк дії картки за договором №100343034 від 01.10.2012 р. сплив 10/2017 року (що підтверджується фотокопією картки), а до суду позивач звернувся 26.01.2021 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Зі змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, як зазначив позивач у позовній заяві, на ім`я позивачки ОСОБА_1 , 01.10.2012 р., було випущено платіжну картку. Однак позивач не зазначив ні строку дії картки ні її номеру, однак картка діє в межах визначеного нею строку. Однак, саме відповідач зазначив, що строк дії картки – жовтень 2017 р.

Згідно висновків, що викладені у Постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 р. №6-14цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року №14-10цс-18- за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж був за кредитним договором був у лютому 2015 р.

За змістом ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойк, накладення стягнення на заставлене майно).

Таким чином, враховуючи закінчення строку дії банківської картки у жовтні 2017 року, випущеної на ім`я відповідачки, початок перебігу строку звернення до суду у позивача розпочався з жовтня 2017 року та закінчився у жовтні 2020 року, однак позивач звернувся до суду з позовом 26.01.2021 року.

Відповідачем 12.03.2021 р. було направлено клопотання позивачу про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Позивач отримав зазначене клопотання, що підтверджується номером поштового відправлення 6911404982626 від 15.03.2021 р.

Однак, жодних заперечень на зазначене клопотання позивачем не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене та той факт, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із зазначеним позовом, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 253,256, 257, 261, 266, 267, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення суду – 25.08.2021 року.

Суддя: О.М. Ачкасов