Рішення № 99358155, 03.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 р. № 400/3585/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Саттва - Гуна", вул. Шевченка, 47, м. Миколаїв, 54030, до відповідачів:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, про:скасування рішення від 29.07.2020 № 1777944/42632203; зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 15.07.2020 № 2 за датою її подання,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „САТТВА-ГУНА” (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача-1, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 29.07.2020 № 1777944/42632203 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.07.2020 № 2;

- зобов`язати Державну податкову службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.07.2020 № 2 за датою її подання.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на надання відповідачу-1 усіх первинних документів, які підтверджують здійснення зазначеної у податковій накладній господарської операції.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що оскаржуване позивачем рішення ґрунтується на ненаданні контролюючому органу доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у спірній податковій накладній. Відповідач-1 зазначає, що позивач подав недостовірні відомості щодо здійснення господарської операції та не обґрунтував факт порушення його прав.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на надання позивачем недостовірних відомостей щодо здійснення господарської операції.

Під час відкриття провадження в адміністративній справі суд відмовив у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі третьої особи та проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку у відповідача-1 як платник податків.

15.07.2020 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСТОРГМАШ» договір купівлі-продажу № 1507/2, відповідно до пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця (ТОВ «ЕКСТОРГМАШ») обладнання згідно з видатковими накладними, а саме: холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-17B4S (M10*100).

Відповідно до пункту 2 цього договору, право власності на товар переходить покупцеві в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.

За пунктом 3.1 договору загальна вартість товару становить 5 059 600 грн. у тому числі ПДВ – 843 266,67 грн.

15.07.2020 позивач передав ТОВ «ЕКСТОРГМАШ» товар згідно з договором, що підтверджується видатковою накладною від 15.07.2020 № 5.

Позивач виписав на користь ТОВ «ЕКСТОРГМАШ» податкову накладну від 15.07.2020 № 2 на суму ПДВ 843 266,666 грн, у стовпчику «Опис/номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Холодновисадочний болтовий автомат модель CBS-17B4S (M10*100)».

До Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) позивач направив податкову накладну 17.07.2020.

17.07.2020 Автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України за результатами обробки податкової накладної була сформована квитанція про зупинення реєстрації.

Позивач, скориставшись своїм правом на надання пояснень, направив відповідачу-1 засобами електронного зв`язку повідомлення від 27.07.2020 № 2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

До зазначеного повідомлення були надані документи, що підтверджують здійснення господарської операції, в тому числі пояснення від 15.07.2020 № 1507/2, копія договору купівлі-продажу від 15.07.2020 № 1507/2, видаткової накладної від 15.07.2020 № 5, копія довіреності від 15.07.2020, копія договору про надання послуг відповідального зберігання від 15.07.2020 № 15/07-2, копія акту прийому-передачі на відповідальне зберігання від 15.07.2020 № 1, копія технічного паспорту на товар, копія накладної-вимоги від 15.07.2020 № 2, копія акту звірення взаєморозрахунків від 15.07.2020, копії оборотно-сальдових відомостей, копії витягів з ЄДРЮОФОПГФ щодо позивача та покупця товару, повідомлення про об`єкти оподаткування, протокол загальних зборів позивача.

Відповідачі не заперечують надання позивачем відповідних документів відповідачу-1.

За результатами розгляду поданих документів комісія Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.07.2020 № 2, мотивуючи це рішення ненаданням платником податку розрахункових документів та/ або банківських виписок з особових рахунків.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем-1 рішення від 29.07.2020 № 1777944/42632203 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.07.2020 № 2.

Спірні правовідносини підлягають дослідженню в площині та межах відмови податковим органом в реєстрації спірної податкової накладної, в тому числі обґрунтування та процедури прийняття відповідачем такого рішення.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 (далі – Порядок № 520).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 520, прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За нормами пунктів 5, 6 Порядку № 520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

За пунктом 9 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Пункт 11 Порядку № 520 визначає, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Спірна податкова накладна виписана 15.07.2020.

Суд установив, що відповідачу-1 подавався документ, який підтверджує настання першої події (відвантаження товару) саме 15.07.2020 – видаткова накладна від 15.07.2020 № 5.

Суд визнав оскаржуване позивачем рішення відповідача-1 таким, що не відповідає критерію щодо вмотивованості.

Посилання на неподання платником податку розрахункових документів та/ або банківських виписок з особових рахунків суд відхиляє, оскільки податкова накладна виписана на підставі відвантаження товару 15.07.2020, а не у зв`язку із зарахуванням коштів в рахунок оплати за товар.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели суду існування обставин, якими обґрунтоване оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тим самим відповідачі не довели правомірність оскаржуваного позивачем рішення від 29.07.2020 № 1777944/42632203, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги щодо покладення на відповідача-2 обов`язку зареєструвати податкову накладну від 15.07.2020 № 2, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як свідчить зміст Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість у цьому випадку суд не вважає повноваження відповідача-2 дискреційними, оскільки відповідач-2 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 15.07.2020 № 2.

На підставі вищенаведеного позов належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 102 грн за подання позовної заяви, понесення яких підтверджується квитанцією від 25.08.2020, та витрати на праову допомогу адвоката в сумі 14 714 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, тому саме за рахунок його бюджетних асигнувань належить стягнути судовий збір.

Одночасно з поданням позовної заяви на підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивач надав суду:

- копію договору-доручення від 04.08.2020 № ПН-2/02 про надання правової допомоги;

- копію протоколу узгодження договірної ціни від 04.08.2020 № 1 – додаток № 1 до договору про надання правової допомоги;

- копію акта від 14.08.2020 № ПН-2/02 приймання-передачі правових послуг згідно з договором про надання правових послуг;

- копію звіту від 14.08.2020 № ПН-2/02 про надані правові послуги згідно з договором про надання правових послуг;

- копію рахунку-фактури від 14.08.2020 № ПН-2/02;

- оригінал квитанції від 25.08.2020 про оплату 14 714 грн за правові послуги;

- ордер від 14.08.2020 серії ВЕ № 1020143.

12.02.2021 та 12.03.2021 позивач подавав до суду до суду додаткові документи як докази понесення витрат на правову допомогу в сумі 14 714 грн, які суд не брав до уваги та не досліджував, оскільки позивач не подав доказів направлення додаткових доказів відповідачам.

Зокрема, згідно з частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідачі заперечують проти стягнення з них витрат на правову допомогу, мотивуючи це недоліками позовної заяви (посилання на нечинні норми права), неподанням доказів витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, а також неспівмірністю понесених витрат із складністю справи та їхньою надмірністю.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відхиляє аргументи відповідачів щодо якості позовної заяви, оскільки позовна заява не містить посилань на нечинні норми права.

Одночасно суд погоджується із аргументами відповідачів про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу із складністю справи.

У поданих позивачем документах зазначається, що адвокат витратив 14 годин, у тому числі на таке:

- ознайомлення з пакетом документів клієнта для підготовки позову – 2 години;

- ознайомлення з пакетом документів досудового врегулювання спору – 2 години (у цій частині позивач не конкретизує, чим відрізняється ця позиція від попередньої. На думку суду, вона охоплюється попередньою позицією);

- робота з доказами, які підтверджують факти, викладені в позовній заяві (додатки до позову) – 2 години (на думку суду, ця позиція охоплюється попередньою позицією щодо ознайомлення з пакетом документів);

- робота з відповідною судовою практикою щодо врегулювання предмету спору в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 1 година;

- правка та друк позовної заяви – з додатками – 6 годин;

- адміністративні питання, пов`язані з підготовкою та поданням позовної заяви (в тому числі, як зазначено в позові „вичитка” та перевірка тексту позовної заяви, заведення окремої справи для обліку матеріалів позову) -1 година.

Зміст акту приймання-передачі правових послуг від 04.08.2020 № ПН-2/02 свідчить про те, що Адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «Правозахисник» надало позивачу правові послуги, які за своєю суттю полягають у складанні та поданні до суду позовної заяви (усі перелічені вище пункти сукупно становлять складення позовної заяви).

Як зазначено в цьому акті, адвокатом витрачено 14 годин, а вартість 1 години роботи адвоката сторони установили у протоколі договірної ціни у 1 051 грн.

Суд бере до уваги, що Адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «Правозахисник» в особі його директора адвоката Бєліка С.В. подало до Миколаївського окружного адміністративного суду значну кількість позовних заяв з відповідним предметом спору. Справа не є складною, зміни правових позицій Верховного Суду та судової практики із спірного питання протягом останнього часу не відбувалося, обсяг доказів не є значним.

Ураховуючи зазначене, на підготовку відповідного позову адвокату з досвідом та кваліфікацією директора Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Правозахисник» достатньо двох годин.

Отже, суд вважає співмірним розмір витрат на правничу доомогу адвоката в сумі 2 102 грн (1 051 х 2 години).

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов`язком під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.

Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, враховуючи відсутність будь-яких доводів та доказів, які б свідчили про наявність ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Саттва - Гуна" (вул. Шевченка, 47, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 42632203) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) , Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43005393) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 29.07.2020 № 1777944/42632203 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.07.2020 № 2, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю „САТТВА-ГУНА” на реєстрацію 17.07.2020

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану 17.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю „САТТВА-ГУНА” (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 47, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 42632203) податкову накладну від 15.07.2020 № 2 за датою її подання на реєстрацію.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Саттва - Гуна" (вул. Шевченка, 47, м. Миколаїв, 54030, ідентифікцаійний код за ЄДРПОУ: 42632203) судовий збір у сумі 2 102 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САТТВА-ГУНА” (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 47, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 42632203) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна