Рішення № 99358072, 02.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року

справа №380/10175/21

провадження № П/380/10322/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України про стягнення індексації заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105; код ЄДРПОУ 08682683) в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 по 28.02.2018 у розмірі 3118,85 грн з урахуванням базових місяців січень 2015 року, квітень 2015 року, серпень 2015 року, січень 2016 року, січень та березень 2018 року;

- зобов`язати Військову частину 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплаченої суми;

- стягнути на корись ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у період з 01.01.2015 по 14.03.2018 відповідач протиправно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату його грошового забезпечення, а у деякий період взагалі не здійснював його виплати. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №380/7441/20 визнано протиправними дії Військової частини 3002 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 14.03.2018 та зобов`язано Військову частину 3002 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 14.03.2018 з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 3118,85 грн. Позивач вважає, що вказану суму розраховано невірно. Для нарахування та обчислення індексації його грошового забезпечення відповідачу слід було брати до уваги базовий місяць січень 2008 року. Однак відповідачем при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 застосовано базові місяці січень 2015, квітень 2015, серпень 2015, січень 2016, січень та березень 2018. Позивач зазначає, що підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося. Таким чином на думку позивача, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення З огляду на наведене позивач просить позов задоволити. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, 19.07.2021 за вх. №8138ел. надіслав відзив на позовну заяву. В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не містить поняття «базовий місяць», на відміну від редакції до 15.12.2015. Вказує, що з січня по грудень 2015 року передбачався інший механізм нарахування індексації. Зазначив, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2016 року (порівняно з груднем 2015 року) було підвищено, що підтверджується розпорядженням командувача Національної гвардії України від 04.02.2016 №Р-5 «Про підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України» та копією картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення №708, що підтверджує підвищення грошового доходу військовослужбовців Національної гвардії України, яке перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватись із базового місяця січня 2008 року. Вказує, що постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць з якого починається обчислення індексу споживчих цін (січень 2016), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Щодо витрат на правничу допомогу, відповідач вважає, що при встановлені розміру гонорару слід враховувати складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

23.07.2021 за вх. №8326ел. від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, то суд відмовляє в його задоволенні, так як предмет спору стосується стягнення заробітної плати (індексації грошового забезпечення) позивача, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" діє пільга щодо сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Щодо не виконання вимог ч. 5, ч. 8 ст. 160 КАС України, то суд зазначає, що в позовній заяві представником позивача підтверджено, що позивачем не подано іншого позову до того самого відповідача з тих самих підстав та з тим самим предметом позову.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 23 липня 2021 року по 01 вересня 2021 року, розгляд адміністративної справи здійснюється в перший робочий день, а саме - 02 вересня 2021.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України по 04.01.2018.

Наказом командира Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України від 14.03.2018 року № 64 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , старшого інспектора (з водіння) автомобільного взводу автомобільної роти, звільненого відповідно до підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 01.03.2018 року №13 о/с по особовому складу, за станом здоров`я.

Згідно довідки від 30.07.2020 № 50/02/46/32-184 та довідки № 50/02/32-202 від 27.08.2020 з 01.01.2015 індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась, з 01.01.2016 по 14.03.2018 - індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувавлась взагалі.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №380/7441/20 визнано протиправними дії Військової частини 3002 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 14.03.2018 та зобов`язано Військову частину 3002 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 14.03.2018 з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 3118,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4603 від 15.12.2020.

Згідно з розрахунком виплати індексації відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/7441/20 від 23.11.2020 ОСОБА_1 , судом встановлено, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з січня 2015 по грудень 2015 відповідачем встановлено січень 2015, квітень 2015, серпень 2015 як базові місяці для нарахування індексації грошового забезпечення; у період січня 2016 – грудня 2017, базовим місяцем визначено січень 2016 року; у період з січня 2018 по березень 2018 – базові місяці – січень 2018 та березень 2018.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення та їх виплатив, і з такими сумами позивач не погоджується у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базового місяця, спірним у цій справі є саме питання визначення базового (базових) місяця (місяців) індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР(далі - Закон України №108/95-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Наведене в сукупності свідчить про те, що відсутність коштів для виплати індексації не може бути підставою для її невиплати, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.

Судом встановлено, що позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №380/7441/20 в сумі 3118,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4603 від 15.12.2020.

Згідно з розрахунком виплати індексації відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/7441/20 від 23.11.2020 ОСОБА_1 , судом встановлено, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з січня 2015 по грудень 2015 відповідачем встановлено січень 2015, квітень 2015, серпень 2015 як базові місяці для нарахування індексації грошового забезпечення; у період січня 2016 – грудня 2017, базовим місяцем визначено січень 2016 року; у період з січня 2018 по березень 2018 – базові місяці – січень 2018 та березень 2018.

У спірних правовідносинах позивач просить не лише зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, але й встановити базовий місяць для проведення відповідного обрахунку.

Відповідач вважає, що нарахування індексації проведено належним чином, відповідно до діючого законодавства.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення та частково їх виплатив, і з такими сумами позивач не погоджується у зв`язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базового місяця, спірним у цій справі є також питання визначення базового місяця індексації грошового забезпечення.

З цього приводу суд зазначає таке.

Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 0711.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Водночас схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 0.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно із п. 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 №024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Враховуючи викладене, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.

Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Враховуючи протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення позивачу у повному обсязі за період з 01.01.2015 по 28.02.2018, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої сум.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення узгоджується з позицією апеляційних судів, викладеної зокрема у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (Справа № 460/8754/20), від 13 липня 2021 року (Справа № 380/4647/21), від 17 серпня 2021 року (Справа № 460/1370/21), від 17 серпня 2021 року (Справа № 300/195/21), від 28 серпня 2021 року (Справа № 380/5776/20), від 25 серпня 2021 року (Справа № 380/3031/21), від 18 серпня 2021 року (№ 380/5057/21), від 26 травня 2021 року (Справа № 380/10/21), Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року (справа №200/1689/21-а), від 10 серпня 2021 року (№200/963/21-а), від 04 серпня 2021 року (справа №200/1523/21-а), від 28 липня 2021 року (№200/1583/21-а), Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року (справа № 480/4914/20), Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року (справа № 160/1497/21), П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2021 року (Справа № 420/9198/20), від 18 серпня 2021 року (Справа № 400/3331/20), від 18 серпня 2021 року (Справа № 420/10139/20), від 19 серпня 2021 року (Справа № 420/5349/20), від 19 серпня 2021 року (Справа № 400/5897/20), Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року (Справа № 620/889/21), від 04 серпня 2021 року (Справа № 580/1049/21), від 29 липня 2021 року (Справа № 580/1432/21), від 14 липня 2021 року (Справа № 620/6868/20), Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року (Справа № 600/1965/21-а), від 05 серпня 2021 року (Справа № 560/5998/21).

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №367 про надання правової допомоги від 15.04.2021 з додатковою угодою №1 до договору; ордер на надання правничої допомоги від 18.06.2021 серії ВС №1082415; копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю від 18.04.2018 серії ЛВ №000954; акт приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2021.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Гірник О.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №367 від 15.04.2021. (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2021.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2021 року адвокат з 15.04.2021 по 18.06.2021 надав клієнту юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.04.2021 №367, а замовник прийняв надані послуги.

Вартість послуг за вказаний період становить 2500,00 грн., яка складається із: вартості однієї консультації з клієнтом, у процесі якої була узгоджена правова позиція – 500,00 грн.; вартості визначення та аналізу чинного законодавства та судової практики щодо порядку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям – 500,00 грн.; вартості написання позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду про стягнення індексації грошового забезпечення – 1500,00 грн.

Всього до сплати 2500,00 грн.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, відповідно до частини шостої статті 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.

Крім того, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними якого мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду у зразковій справі) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Суд також бере до уваги заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищевказані обставини справи, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів (в тому числі рішення Верховного Суду у зразковій справі) та з урахуванням того, що дана розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі не є співрозмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а її стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 1000,00 грн, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а також з врахуванням численних позовних заяв даного адвокатського об`єднання з даного предмету спору згідно з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, не є пропорційними вартість виконаних робіт до затраченого часу на підготовку таких, а також кількості таких позовів і їх складність і кількість долучених доказів, які зібрані адвокатами на представництво інтересів.

Оскільки позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 105; код ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення, - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2015 по 07.04.2017 з урахуванням базових місяців січень 2015 року, квітень 2015 року, січень 2016 року, січень 2018 року.

Зобов`язати Військову частину 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця – січень 2008 року та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.

Стягнути з військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.