Рішення № 99356577, 12.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Справа № 160/7149/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України»

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державного закладу «Медико-соціальна експертна комісія Міністерство охорони здоров`я України», які полягають у не встановленні позивачу ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) із врахуванням діагнозу та супутніх ускладнень;

- зобов`язати Державний заклад «Медико-соціальна експертна комісія Міністерство охорони здоров`я України» переглянути рішення щодо встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) із врахуванням діагнозу та супутніх ускладнень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 01.06.2020 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною визначено контузію, травми, пов`язані із захистом Батьківщини. 02.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» із заявою про надання роз`яснення про можливість застосування норм закону щодо встановлення групи інвалідності безстроково із врахуванням основного діагнозу позивача та ускладнень стану здоров`я, встановивши ІІІ групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Проте, відповідно до рішення № 56-13/04/714 від 17.11.2020 відповідач відмовив у наданні ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та просить суд скасувати його, зобов`язати прийняте нове рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі 160/7149/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу відвідача засобами поштового зв`язку направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.05.2021 разом з позовною заявою з додатками, проте зазначений поштовий конверт повернувся на адресу відправника 26.05.2021 у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою адресата.

16.06.2021 від третьої особи Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» надійшли пояснення, відповідно до яких. позовні вимоги третя особа не визнає, вважає їх необґрунтованими, оскільки 18.05.2021 (акт № 480 МСЕК) позивачу ІІІ група інвалідності встановлена на три роки, черговий переогляд призначений на 15.05.2024 року. Доводи позивача про встановлення йому третьої групи інвалідності безстроково необхідно відхилити, оскільки вони є суб`єктивними судженнями позивача та не ґрунтуються на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 вперше був оглянутий 26.05.2016 обласною медико-соціальною експертною комісією № 5 з встановленням діагнозу: «Наслідки мінно-вибухової травми у вигляді ЗЧМТ, після травматичної дисциркуляторної енцефалопатії І ступеня з розсіяною неврологічною мікросимптоматикою, помірно вираженого координаторного синдрому, вираженого астено - невротичного синдрому. Післятравматичної зміцнілі рубці плеча, сідниць, гомілки. Деформуючий гонартроз зліва з ПФС ІІ ст. Нейросенсорна туговухість ІІ ст.».

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, травма, контузія, пов`язані із захистом Батьківщини, строком до 01.06.2019, який був продовжений, відповідно до акту № 523 огляду МСЕК від 06.05.2020 до 01.06.2021.

18.05.2021 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на три роки, черговий переогляд - 15.05.2024.

Вважаючи протиправними дії відповідача з приводу не встановлення ІІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково) із врахуванням діагнозу та супутніх ускладнень позивача, останній звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача суд виходив з наступного.

В силу положень статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 цього Закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Одночасно, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначаються Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Згідно положень пункту четвертого Положенням про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Зазначені комісії, створені у формі комунальних/державного підприємств та є окремими юридичними особами.

Одночасно, механізм встановлення груп інвалідності, визначений Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561.

Так згідно положень пункту 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи

Відповідно до пункту 22 Порядку та умов встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 23 Порядку та умов встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Як зазначає позивач, він 02.09.2020 звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» із заявою про надання роз`яснень про можливість застосувати норм закону щодо встановлення ІІІ групи інвалідності безстроково, проте рішенням № 56-13/04/714 від 17.11.2020 відповідач відмовив заявнику у наданні ІІІ групи інвалідності безстроково. Копію листа - звернення до відповідача, позивачем до суду не надано.

Натомість, у листі № 56-13/04/714 від 17.11.2020 Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України зазначена відповідь на питання щодо підвищення групи інвалідності. Питання щодо призначення ІІІ групи інвалідності безстроково у цьому листі не вирішувалось та не розглядалось.

Будь-яких інших доказів звернення до відповідача саме з приводу призначення ІІІ групи інвалідності безстроково позивачем не надано.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (пункт 25 Порядку та умов встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317).

Відповідно до пояснень третьої особи та листів – відповідей відповідача, рішення про визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, травма пов`язана із захистом Батьківщини прийняте у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 та Наказу МОЗ України від 05.09.2011 № 561.

Питання встановлення ІІІ групи інвалідності безстроково у листі 56-13/04/714 від 17.11.2020 відповідачем не розглядалась, а отже посилання позивача на лист 56-13/04/714 від 17.11.2020 яким, начебто, останньому відмовлено у призначенні грипи інвалідності безстроково є безпідставним.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Юрисдикція судів поширюється лише на юридичні спори, і саме їх наявність дозволяє особі (позивачеві) реалізувати своє право на звернення до суду.

Враховуючи, що позивач не реалізував своє суб`єктивне право шляхом звернення до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», саме з вимогою встановити ІІІ групу інвалідності безстроково, будь-якої відповіді зі спірного питання від відповідача не отримував, суд вважає, що позовні вимоги з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, та те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, б. 9, код ЄДРПОУ: 38260065), третя особа : Комунальний заклад "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Соборна, б. 14, код ЄДРПОУ: 13428538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко