Рішення № 99353701, 03.09.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/483/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "Княжий Галич"

про стягнення 13857,99 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Княжий Галич" про стягнення заборгованості у розмірі 13857, 99 грн, з яких: 12525, 65 грн. - основний борг, 620,22 грн. - пеня, 146, 00 грн. - 3 % річних, 566,12 грн. - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021, справу № 909/483/21 передано на розгляд судді Неверовській Л.М.

Позовну заяву ТОВ "СТЕМАКС" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали (ухвала про відкриття провадження у справі від 27.05.2021).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням, яке вказане у позовній заяві і визначене у ЄДРЮОФОПГФ.

Даний факт підтверджується відміткою відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали, яка містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки та підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно списку № 482 згрупованих поштових відправлень, трекінг даного поштового відправлення - 7650101565750.

Відповідно до даних пошукової системи Укрпошти, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 24.06.2021.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Також суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

З огляду на перебування судді Неверовської Л.М. у відпустці з 12.07.2021 по 13.08.2021, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов договору поставки №539/19-ІФ від 15 липня 2019 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 12525, 65 грн.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно укладеного між сторонами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 620,22 грн., 3% річних в сумі 146, 00 грн. та 566,12 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.07.2019 року між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір поставки № 539/19-ІФ (далі - договір).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року (п.10.1 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію, цей договір вважається прологованим на кожен наступний календарний рік.

Згідно приписів п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені сторонами строки у власність покупця системи кріплення, метизні вироби, витратні матеріали, а також електроінструмент (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в термін і на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив та передав у власність покупця товар на загальну суму 12606,82 грн.

Виконання позивачем (постачальником) договірних зобов`язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 12-22).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 12606,82 грн; судом з`ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № 539/19-ІФ від 15.07.2019.

Порядок розрахунків визначено в розділі 2 договору.

У відповідності до пункту 2.4. договору оплата товару за даним договором, крім випадків передбачених п.2.5. цього договору, здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості партії товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, на поточний банківський рахунок постачальника, в строк не пізніше 14 днів календарних днів від дати вказаної у відповідній видатковій накладній.

Покупець прийняті на себе договірні зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату здійснив частково в сумі 81,17 грн; в решті 12525,65 грн. у відповідача виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, 10.02.2021, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих.№17 від 09.02.2021 щодо стягнення заборгованості за отриманий товар на суму 12525,65 грн; докази направлення останньої наявні в матеріалах справи (а.с. 11). Проте, вимога щодо оплати заборгованості за поставлений товар залишена без відповіді та задоволення.

Відповідальність сторін визначена в розділі 8 договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати (п.2.4 даного договору), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати до моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував останньому 620,22 грн. пені, 146,00 грн. 3% річних, 566,12 грн. інфляційних втрат та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно частини другої вказаної статті підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України): господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ТОВ "Будівельна компанія "Княжий Галич" в порушення умов укладеного сторонами договору не виконало взяте на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару; станом на час прийняття рішення заборгованість в сумі 12525,65 грн. залишилася непогашеною, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

З огляду на положення ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат; розрахунок позивача є методологічно та арифметично вірний.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що відповідачем не було подано жодних заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, як і не подано доказів щодо здійснення погашення заборгованості.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Княжий Галич".

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 78, 86, 123, 126, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Княжий Галич", вул. Ніни Вівчаренко, 29, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100 (ідентифікаційний код 36022956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС", вул. Тургенєвська, буд. 38, м. Київ, 01054 (ідентифікаційний код 40212649) - 12525 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять ) грн 65 коп. заборгованості, 620 (шістсот двадцять) грн 22 коп. пені, 566 (п`ятсот шістдесят шість) грн 12 коп. інфляційних втрат, 146 (сто сорок шість) грн 00 коп. 3% річних та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.09.2021.

Суддя Л.М. Неверовська