Вирок № 99350844, 02.09.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6386/21

Провадження № 1-кп/201/768/2021

ВИРОК

Іменем України

02 вересня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Батуєва О.В., при секретарі судового засідання Гаржі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12021041650000301 від 12.05.2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, працюючого неофіційно, неодруженого, на утриманні має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньо-технічною освітою, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23.09.2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ст. 69, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна. Звільнений 23.10.2012 року постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська умовно-достроково. Невідбутий термін 1 рік 1 місяць 5 днів;

- 03.01.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75, п.1, 2 ч. 1 ст.76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном 2 роки

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 263 КК України

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Ботнар А.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник адвокат Ільїн А.М.

потерпіла ОСОБА_2

представник потерпілої адвокат Сидоренко Р.О.

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

12.05.2021 року ОСОБА_1 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_2 зі своєю знайомою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де між ними на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт. В цей час, у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел направлений на погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу.

Далі, ОСОБА_1 вигнав на вулицю ОСОБА_3 та зачинившись в приміщенні квартири, тримаючи в руках пляшку з нафтовим розчинником «Уайт спіріт» з світлим нафтопродуктом, вуглеводний склад якого характерний для бензину-розчиннику та запальничку, почав кричати у розбите вікно в кухонному приміщенні, привертаючи до себе увагу і погрожуючи підпалити приміщення квартири, створивши реальні підстави ОСОБА_3 побоюватися виконання погроз знищити житловий будинок шляхом підпалу.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.195 КК України, тобто в погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу.

Окрім того, незадовго до вищевказаних подій, ОСОБА_1 , маючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, в невстановлений в ході досудового розслідування спосіб придбав корпус осколкової ручної гранати Ф-1, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії вибухових речовин, без маркування та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, з маркуванням «УЗРГМ-2 146-78 583», які придатні для здійснення вибуху. Після чого, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, почав зберігати корпус осколкової ручної гранати Ф-1 та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, з маркуванням «УЗРГМ-2 146-78 583» в правій кишені куртки одягнутої на ньому.

Далі, слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, 12.05.2021 року у період часу з 11.33 годин до 14.00 годин проведено невідкладний обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в ході котрого ОСОБА_1 , діставши з правої кишені куртки, одягнутої на ньому, корпус осколкової ручної гранати Ф-1 та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, з маркуванням «УЗРГМ-2 146-78 583» та кинув її в напрямку учасників слідчої дії.

В ході подальшого проведення обшуку, корпус від гранати Ф-1 без маркування вилучено та опечатано в експертний пакет МВС України №АВ2019767, запал від гранати із маркуванням «УЗРГМ-2 146-78 583» опечатано в експертний пакет МВС України №АВ2019766.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.263 КК України, тобто в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

За сукупністю вчинених злочинів, умисні дії ОСОБА_1 , які виразились в погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу і в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 263 КК України.

2. Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати.

3.Позиція потерпілого

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення, які повністю відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Просила суд обвинуваченого суворо не карати, а призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі, при цьому покласти на нього обов`язок, передбачений п. 6 ч. 3 ст. 76 КК Україні, який полягає в обмеженні спілкування обвинуваченого з нею.

4. Докази, які були досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого учасники не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом потерпілої, обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 263 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що за сукупністю вчинених злочинів, умисні дії ОСОБА_1 , які виразились в погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу і в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 263 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 246 від 24.06.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає, виявляв раніше й виявляє в теперішній час психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п. 179-182).

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 195 КК України, виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України,віднесено законом до категорії кримінального проступку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, виходячи з положень ч. 5 ст. 12 КК України,віднесено законом до категорії тяжкого злочину.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання - не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, стать та вік обвинуваченого, неперебування його на обліку лікаря-психіатра (а.п. 175), рівень культури та освіти, попередні судимості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, наявність на утриманні малолітньої дитини, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання:

-за ст. 195 КК України у вигляді виправних робіт

-за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Виходячи з усіх обставин справи, а також думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України строком три роки, та думки потерпілої, яка підтримала думку прокурора, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення питання щодо цивільного позову

У даному кримінальному провадженні цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, пред`явлено не було.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом встановлено, що обвинувачений затриманий 12.05.2021 року і ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2021 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, строк дії якого ухвалою суду від 07.07.2021 року продовжений на 60 днів до 03.09.2021 року (а.п. 127-128, 143).

Тому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12.05.2021 року по 02.09.2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати та негайно звільнити обвинуваченого з-під варти.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 3 432,40 грн, у зв`язку із проведенням судових експертиз, які слід стягнути із обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 195, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

-за ст. 195 КК України у вигляді одного року виправних робіт

-за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком п`ять років

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; обмежити спілкування з потерпілою ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 3 432,40 грн.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12.05.2021 року по 02.09.2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати та негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази:

- фрагмент запалу УЗРГМ з маркуванням 14678УЗРГМ2583, корпус від гранати Ф-1 – знищити;

- сумка білого кольору, всередині котрої опечатано: дриль «Walker», вібратор глибинний «ВБР-0801Е», плоскогубці, сокира, диск по бетону та металу, рівень, болгарка «Powertec», мобільний телефон «Нокіа 1202» чорного кольору іmеі - НОМЕР_1 , мобільний телефон «Соні» у вимкненому стані, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 7 (а.п. 124-126) – повернути особі, у якої їх було вилучено;

- пляшка з рідиною з надписом на етикетці «White spirit», три пакети з надписами на них «Додаток до висновку експерта від 08.06.2021 №СЕ-19/104-21/18237-Д» з них дві дактилоскопічні карти, дві липкі стрічки зі слідами рук, чотири липкі стрічки зі слідами рук, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 7 (а.п. 124-126) – знищити;

- посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , яке зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 7 (а.п. 124-126) – повернути останньому;

- два DVD-диски Perfeo з боді камер працівників патрульної поліції (а.п. 50, 51) - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя О.В. Батуєв