Рішення № 99345086, 25.08.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2428/21

Провадження №2/487/1769/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 до суду надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначає, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

30.07.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку. Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, зареєструвавши та встановивши ліміт використання кредиту в розмірі 5 000,00 грн. В зв`язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 30.07.2018 зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 22.12.2020 виникла заборгованість в розмірі 15 954,17 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 9 164,33 грн., заборгованості за пенею та комісією 6 789,84 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також просить стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом до суду.

19.04.2021 судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того в ухвалі витребувано у позивача докази по справі.

06.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що банком порушено трирічний строк позовної давності, спеціальний строк позовної давності – один рік, не доведено заборгованість, яка стягується. Крім того зазначено, що суд може зменшити розмір неустойки. Також зазначено, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом.

09.08.2021 та 12.08.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення та долучено витребувані судом докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в позовній заяві наявне клопотання, в якому він просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в задоволенні позову просила відмовити з причин викладених у відзиві.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.07.2018 між АТ «Універсал Банк», в рамках проекту monobank та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг, який представляє собою анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

В анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. З зазначеними документами вона ознайомлена, отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису. Дана заява містить підписи представника банку та ОСОБА_1 .

На підставі укладеного Договору Відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Позивачем було надано до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які містять у собі Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank), Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які, як зазначає позивач, викладені в редакції, чинній на момент укладення договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови надсилались на мобільний додаток відповідача для ознайомлення та узгодження, а також, що саме така редакція цих актів, діяла на час укладення кредитної угоди.

Роздруківка із сайту позивача, як доказ, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Тому такий доказ не може вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15).

Наведене вище свідчить про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК.

У анкеті-заяві позичальника нарахування пені та комісій не зазначено, не містить вона і строку повернення кредиту (користування ним).

Оскільки відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору (у формі сплати комісії), а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, банк має можливість вимагати лише фактично отриману та не повернуту суму кредиту, що відповідає вимогам частини 2 статті 530 ЦК України.

Вказаний правовий висновок, викладено в Постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, §31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, §65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, §36).

У той же час, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно вимог ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконав, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього перед банком утворилася заборгованість.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, чим фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів. Однак погашення за кредитним договором остання здійснювала не в повному обсязі, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 22.12.2020.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, станом на 22.12.2020 загальний залишок заборгованості за наданим ОСОБА_1 кредитом (тілом кредиту) становить 9 164,33 грн.

Відповідачем існування заборгованості за тілом кредиту у зв`язку з користуванням кредитними коштами не спростовано, власного розрахунку суду не надано.

Отже, відповідно до ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Що стосується стягнення з відповідача пені та комісій, суд приходить до такого.

У своїй позовній заяві АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача пеню та комісію у загальному розмірі 6 789,84 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі №6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір основного зобов`язання становить 9 164,33 грн, а розмір неустойки - пені та комісії 6 789,84 грн, при цьому не зазначено, що окремо є пенею та окремо комісією.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, сплата коштів за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, що у даному випадку є комісією, є несправедливою умовою кредитного договору, а тому не підлягає стягненню з позичальника.

Ураховуючи викладене, оскільки з розрахунку наданого банком неможливо визначити, що саме з суми 6 789,84 грн є комісією, яка не підлягає стягненню, а що пенею, право зменшення якої, у випадку перебільшення суми боргу надано суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

В свою чергу, до посилання відповідача про застосування строків позовної давності суд ставиться критично, оскільки з наданого позивачем руху коштів по картці вбачається, що ОСОБА_1 поповнювала свою картку 26.02.2019 та 27.03.2019, а позивач з даним позовом звернувся до суду 12.04.2021, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, тобто 1 303,92 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobak» від 30.07.2018 у розмірі 9 164,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 303,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 2113352.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 02.09.2021.