Ухвала суду № 9934311, 27.05.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2010 р.Справа № 2-а-5-1269/06/1423 Категорія: 2уГоловуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Шеметенко Л.П.

при секретарі Святошенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2006 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до ОСОБА_5, приватного підприємства комерційна база «Техзабезпечення»про визнання установчих документів недійсними та скасування державної реєстрації,

встановила:

Позивач ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 08.08.2006 року звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив суд визнати установчі та реєстраційні документи ПП комерційна база «Техзабезпечення»недійсними з дати перереєстрації, зокрема:

- зміни та доповнення до статуту, зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за №16587-а від 22.03.2004 року;

- свідоцтво про державну реєстрацію за №16587 від 14.03.2003 року, видане реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому.

Також позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво №19757657 про реєстрацію ПП комерційна база «Техзабезпечення»як платника податку на додану вартість з дня перереєстрації підприємства та скасувати реєстрацію ПП комерційна база «Техзабезпечення»код ЄДРПОУ 32390572, зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за №16587 від 22.03.2004 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2006 року у відкритті провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом було відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищевказану ухвалу суду, а матеріали направити до того ж суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд 1-ї інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що даний спір не є публічно-правовим, а тому й не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до ОСОБА_5 та Приватного підприємства комерційної бази «Техзабезпечення»про визнання недійсним статуту, рішення засновника, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, пред'явлений позивачем в період дії Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(далі Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV).

Відповідно до приписів статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

При цьому з приписів прикінцевих положень розділу VIІ цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 01 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

А відтак, положення пункту 17 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункту другого частини першої статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, частини шостої етапі 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Тобто, вимоги позивача про визнання недійсними статуту, рішення засновника, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу приписів статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV статут, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці під час розгляду позовних вимог про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (припинення юридичної особи). Визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання нечинними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, первинних бухгалтерських документів підприємства розгляду не підлягають.

При цьому відповідачем у справі про припинення юридичної особи є лише юридична особа, а не її учасники в порядку, встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2006 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до ОСОБА_5, приватного підприємства комерційна база «Техзабезпечення»про визнання установчих документів недійсними та скасування державної реєстрації залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/Л.П. Шеметенко