Ухвала суду № 9934134, 10.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8553/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.А.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюк Л.О. ,

суддів Ізмайлової Т.Л., Шостака О.О.,

при секретарі Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справ за адміністративним позовом Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року Чернігівська обласна агропромислова біржа звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000052230/0 від 10.02.09р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у задоволені вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м.Чернігові була проведена планова виїзна перевірка Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006р. по 30 вересня 2008р.

За результатами перевірки складено Акт №64/23/25901112від 03 лютого 2009р.

Перевіркою встановлено, що позивачем було занижено податок на прибуток та завищено відємне значення обєкта оподаткування.

Відповідно до пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у податковій декларації за 2007 рік відобразив суму витрат у розмірі 304724,00грн., однак при перевірці головної книги за 2007 рік, оборотно-сальдових відомостей, видаткових накладних, актів виконаних робіт, встановлено, що сума витрат становить 290111,00грн., що свідчить про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 14613,00грн. за 2007 рік.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2006 році балансова вартість основних фонді складала 66724,00 грн., тобто ліміт на поліпшення основних фондів складає 6672,00грн. У 2006 році витрати позивача на поліпшення та ремонт основних фондів складали 8858,34грн., що перевищує ліміт.

На початок 2007 року балансова вартість всіх груп основних фондів складала 52248,00грн., ліміт на поліпшення основних фондів складає 5225,00 грн., витрати позивача на поліпшення та ремонт основних фондів складали 49932,09грн.

На початок 2008р. балансова вартість всіх груп основних фондів складала 103972,00грн., ліміт на поліпшення основних фондів складає 10397,00грн., витрати позивача на поліпшення та ремонт основних фондів за 3 квартал 2008 року складає 15583,33грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано ліміт на поліпшення основних фондів у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів, а тому порушено вимоги ст.ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону передбачено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Матеріалами справи встановлено, що на балансі позивача знаходилось два легкових автомобілі, які були реалізовані в травні 2008 року. Для автомобілів придбавались паливно-мастильні матеріали, списання яких включалось до витрат у повному обсязі в сумі 36,50,78грн., в той час як належало віднести до валових витрат лише 50%, а саме 18025,39грн.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.2 ст. 8 Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Основні фонди підлягають розподілу за групами. Зокрема, до групи 4 належать - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Позивач придбав програмний комплекс (компютерний) для використання у власній господарській діяльності згідно актів прийому-передачі виконаних робіт від 02.03.2007р. вартість якого було віднесено до валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач занизив амортизаційні відрахування підприємства.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної товарної агропромислової біржі залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 червня 2010 року.

Головуючий суддя Л. Костюк

Судді: Т. Ізмайлова

О. Шостак