Ухвала суду № 99337393, 30.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11414/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2021 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю секретаря судового засідання Зборовської Х.В., прокурора Старов І.А., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Тричинець Н.П., Стецяк Т.І., представника потерпілої Качайло А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Розман І.І., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Логвін Д.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатська область, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, у кримінальному провадженні № 12021071030001153, відомості про яке 23.08.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Начальник СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції Розман І.І. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури Логвін Д.О., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, у кримінальному провадженні № 12021071030001153, відомості про яке 23.08.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.08.2021 року, о 21.15 год., до чергової частини надійшло повідомлення про те, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Мазда 929», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по відрізку дороги вул. Шумна біля АЗС «Окко», у напрямку вул. Анкудінова, діючи всупереч вимогам п. п. 2.10 «а», 12.2, 12.3, Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним за умов видимості у напрямку руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та на своїй смузі руху допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , яка в той час, штовхаючи поруч велосипед, переходила проїжджу частину зліва направо по ходу руху даного автомобіля і вже подолала зустрічну для даного автомобіля смугу.

У такий спосіб ОСОБА_1 порушив наступні пункти Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, а саме: пункт 2.10 «а» – у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; пункт 12.2. – у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; пункт 12.3 – у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди згідно з довідкою КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 23.08.2021 року у ОСОБА_2 вкрай важкий стан та діагностовано відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи черепа, геморагічний забій лобних часток головного мозку, правобічну аспіраційну пневмонію.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Крім того, 22.08.2021 року, о 21.15 год., до чергової частини надійшло повідомлення про те, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Мазда 929», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по відрізку дороги вул. Шумна біля АЗС «Окко», у напрямку вул. Анкудінова, діючи всупереч вимогам п. п. 2.10 «а», 12.2, 12.3, Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним за умов видимості у напрямку руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та на своїй смузі руху допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , яка в той час, штовхаючи поруч велосипед, переходила проїжджу частину зліва направо по ходу руху даного автомобіля і вже подолала зустрічну для даного автомобіля смугу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди згідно з довідкою КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 23.08.2021 року у ОСОБА_2 вкрай важкий стан та діагностовано відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи черепа, геморагічний забій лобних часток головного мозку, правобічну аспіраційну пневмонію.

Надалі, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням правил дорожнього руху та вчиненням наїзду на пішохода ОСОБА_2 за наведених вище обставин поставив потерпілу в безпорадний та небезпечний для життя стан, при цьому, маючи можливість для надання допомоги, діючи умисно, всупереч вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілій медичної допомоги та транспортування її до найближчого медичного закладу, хоча сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки, завідомо залишив останню у небезпеці і з місця пригоди втік.

Отже, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху, яким визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

26.08.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Як зазначає слідчий, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 22.08.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 23.08.2021 року, протоколом огляду місця події від 23.08.2021 року, повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 26.08.2021 року.

Слідчий вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування, адже ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кількох злочинів, серед яких наявний і тяжкий злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. При цьому, залишення місця події свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до законних вимог працівників правоохоронних органів. ОСОБА_1 усвідомлює неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з`явитися до суду тощо), може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також слідчий зазначає, що ОСОБА_1 ніде не працює, дітей та утриманців не має, а тому в будь-який момент з легкістю може покинути межі фактичного місця проживання, чи взагалі територію України, оскільки в нього відсутні міцні соціальні зв`язки, які б його тримали вдома;

2) незаконно впливати на потерпілу, у зв`язку з тим, що вона перебуває у безпорадному стані та знаходиться на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, є ймовірність того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 буде незаконно впливати на неї та інших учасників, що в свою чергу може вплинути на безпосередність дослідження судом показів та перешкоджати встановленню істини в кримінальному проваджені;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що підтверджується тим, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілій медичної допомоги та транспортування її до найближчого медичного закладу, хоча сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки, завідомо залишив останню у небезпеці і з місця пригоди втік, що свідчить про явне не бажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення, і тому сторона обвинувачення вважає, що він є небезпечним для суспільства, і існує високий ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Як зауважує слідчий, ОСОБА_1 наразі підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких наявне і тяжке кримінальне правопорушення, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Також є особою молодого віку, стан здоров`я якого не перешкоджає утриманню під вартою; офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним. З врахуванням викладеного, в сторони обвинувачення є достатні підстави ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, так як інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.

Враховуючи вказане, для належного виконання покладених на підозрюваного обов`язків, слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілу чи свідків.

У судовому засіданні прокурор просив долучити до матеріалів клопотання та дослідити компакт-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Вказане клопотання прокурора було задоволено слідчим суддею та відеозапис досліджено у судовому засіданні.

Представник потерпілої у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, зауваживши, що у своїх поясненнях підозрюваний вказав, що після дорожнього транспортної пригоди залишив місце події, так як налякався, керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія та будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно з рішенням суду.

Захисник Стецяк Т.І. у судовому засіданні пояснила, що у матеріалах кримінального провадження наявні лише три докази – відеозапис, протоколи допиту та огляду. Вважає, що підозра є необґрунтованою, зокрема, зазначається, що транспортний засіб є справним, однак це нічим не підтверджено, в повідомленій підозрі не зазначено з якою швидкістю він рухався. Крім того, в клопотанні сторони обвинувачення зазначено, що її підзахисний не вживав заходів для зменшення швидкості, однак у протоколі огляду зазначено, що були сліди гальмування. Звертає увагу, що потерпіла йшла з велосипедом, однак на відеозаписі видно, що вона їхала на велосипеді. Наголошує, що тяжкі наслідки не встановлені, а місце дорожньо-транспортної пригоди підозрюваний залишив тому, що це була його перша дорожньо-транспортна пригода і у нього стався шок. Просить застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з електронними засобами контролю.

Захисник Тричинець Н.П. у судовому засіданні зауважила, що у матеріалах кримінального провадження немає жодної експертизи, однак кваліфікація органом досудового розслідування вже встановлена. Стороною захисту визнається той факт, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, однак підозра є необґрунтованою. У клопотанні зазначено, що в ОСОБА_1 немає соціальних зв`язків, проте він є одруженим, його дружина перебуває на шостому місяці вагітності, має на утриманні дитину, якій один рік і сім місяців. Також захисник зауважила, що її підзахисний офіційно не працює, сам з`явився до органу досудового розслідування і надав покази, щиро розкаявся у вчиненому. Просить застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників та пояснив, що не порушував правил дорожнього руху і не створював дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла виїхала на дорогу і просить вибачення за те, що він залишив потерпілу на місці пригоди.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисників, представника потерпілої, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, переглянувши відеозапис, наданий прокурором, а також документи, надані стороною захисту, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021071030001153, відомості про яке 23.08.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України.

26.08.2021 року у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені статтею 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, та ч. 3 ст. 135 КК України – завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальних правопорушень, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021071030001153 та долучених до клопотання, зокрема: рапортом помічника чергового Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Владимирова Е.С. від 23.08.2021 року; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.08.2021 року; протоколом огляду місця події від 23.08.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 23.08.2021 року; довідкою КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 23.08.2021 року про наявні у ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя зауважує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаних кримінальних правопорушень, характер пред`явленої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів; вік підозрюваного, який є молодою особою, та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, зокрема наявність постійного місця проживання, родини, підозрюваний є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, його дружина перебуває на шостому місяці вагітності; майновий стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований; відсутність судимостей у підозрюваного. Крім того, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 був затриманим у порядку, визначеному ст. 208 КПК України, а сам злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до категорії необережних.

Беручи до уваги наведене та обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду даного клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного; можливість незаконного впливу ОСОБА_1 на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, виходячи з того, що докази у повному обсязі не зібрано, а тому існує ризик незаконного впливу на неї, які під тиском підозрюваного може змінити показання.

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021071030001153.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, на які посилається сторона захисту, не можуть бути безумовними підставами для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні.

Разом з тим, слідчий суддя також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За таких обставин, оскільки на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку, що підстав для застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу немає.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його майновий та сімейний стан, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270 грн.), відповідно становить 68100 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками. При цьому слідчим суддею враховано розмір предмета злочину.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Разом з тим, посилання сторони обвинувачення, викладені у клопотанні, щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави слідчий суддя вважає необґрунтованими та належним чином не доведеними, а також такими, що не спростовують зазначених висновків слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 30 серпня 2021 року.

Строк дії ухвали закінчується 24 жовтня 2021 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, – 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26213408; банк отримувача – ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) – 820172; рахунок отримувача – UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 24 жовтня 2021 року, включно, у межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 02 вересня 2021 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай