Ухвала суду № 99336922, 13.01.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42319/20

Провадження № 1-кс/761/893/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні виконуючого обов`язки прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000533 від 08.05.2020, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні виконуючого обов`язки прокурора першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000533 від 08.05.2020, вилученого у ОСОБА_4 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону «Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1 .

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 08.05.2020 надійшла заява громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах, на той час, неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що невстановлена група осіб готується до заволодіння майном шляхом шахрайства, що належало покійному батькові ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Досудовим розслідуванням установлено, що невстановлена група осіб, шахрайським способом заволоділа майном, що належало ОСОБА_8 та ряду суб`єктів господарської діяльності серед яких ПФ «Алекс-3» (код ЄДРПОУ 23467315), ПП «Алексвуд» (код ЄДРПОУ 42782874) та ТОВ «ДЖІ ЕЛ НВ ФАБРІК» (код ЄДРПОУ 38278695), чим завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах останнім.

22 грудня 2020 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході якого у останнього було виявлено та вилучено мобільний телефон «Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1 .

Постановою слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_9 від 23.12.2020 мобільний телефон «Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1 , вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , визнано речовим доказом.

24 грудня 2020 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 призначено комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення відомостей, що містяться на даному мобільному телефоні.

У зв`язку з викладеним вище, виникла необхідність у забороні на користування речами вилученими в ході обшуку, які являються тимчасово вилученим майном та які відповідно зазначені в протоколі обшуку від 22.12.2020, в зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене в ході даного обшуку майно, з метою збереження речових доказів.

В судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, надіславши на адресу суду клопотання з проханням слухати справу у його відсутності.

Власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали дійшла наступного висновку.

Згідно зі статтями 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України, визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про арешт тимчасового вилученого майна, вказує, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим, клопотання не містить належного обґрунтування підстав та мети ініційованого заходу забезпечення, оскільки в матеріалах, долучених до нього, доводи щодо причетності зазначеного майна до кримінального правопорушення відсутні, не надана йому оцінка в розумінні ст. 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Керуючись вимогами ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволені клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1