Рішення № 99333795, 30.08.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/740/21

Номер провадження 2/289/464/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судових засідань: Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко О.Г. звернувся з вказаним позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі ПАТ «НАСК «Оранта»), на обґрунтування підстав звернення до суду зазначає, що 30.04.2019 на перехресті вулиць Карпенка та Самоплавського в м. Радомишль Житомирської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушивши правила дорожнього руху не надав перевагу у русі автомобілю марки «Оpel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 21043» позивач у справі ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Радомишльська лікарня» із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, закритою травмою грудної клітки, переломом правої ключиці зі зміщенням, інфікованою раною голови та правої гомілки, 14.05.2019 позивача було виписано з лікувального закладу з покращенням.

По факту ДТП порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України, яке на даний час знаходиться на стадії судового розгляду.

Посилаючись на те, що внаслідок зазначеної ДТП позивачу завдано шкоди, остання має право на її відшкодування відповідачем, у якого була застрахована цивільно-правова відповідальність, пов`язана із експлуатацією транспортного засобу марки «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ7629409, чинного на дату ДТП, а тому просить стягнути з останнього на її користь 12153,46 грн. – страхового відшкодування на лікування; 2086,50 грн. – страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою непрацездатністю; 607,67 грн. – страхового відшкодування моральної шкоди; 10000,00 грн. – відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 28.04.2021 відкрито загальне провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання на 31.05.2021 (а.с.67-68).

28.05.2021 представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» електронною поштою направив до суду клопотання про залучення третіх осіб та перенесення підготовчого засідання на іншу дату (а.с.76), ухвалою суду від 31.05.2021 вказане клопотання було задоволено та залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відкладено проведення підготовчого засідання на 23.06.2021 (а.с.81-82).

03.06.2021 на електронну адресу суду представником відповідача направлено відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити у зв`язку із ненастанням цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 по ДТП, що сталася 30.04.2019, в решті позовних вимог просить відмовити за безпідставності та за недоведеністю. Обгрунтовуючи відзив зазначає, що дійсно, 30.04.2019 сталася подія (ДТП), яка має ознаки страхового випадку, за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , наслідком якої є тілесні ушкодження пасажира вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , представник якої 02.12.2019 звернувася до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням та із заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку із ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Полісу АМ №7629409. Відповідно до висновку лікаря експерта відділу страхової медицини ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» про розмір збитку від 20.12.2019, сума збитку, що підлягає відшкодуванню становит 8561,77 грн., моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю становить 428,09 грн. Однак, враховуючи, що на даний час цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не настала, про що свідчить відсутність постанови чи вироку суду про притягнення до відповідальності, відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування з урахуванням умов Полісу АМ №7629409. Також заявляє про безпідставність вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, так як відсутні підтвердження на понесення вказаних витрат (а.с.86-87).

07.06.2021 представником позивача направлено на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с.94).

07.06.2021 від представника позивача надійшла заява, в якій просить продовжити строк надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.99). Аналогічного змісту заяву представником позивача було подано разом із позовною заявою (а.с.13).

23.06.2021 представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у позові за безпідставністю та недоведеністю (а.с.104).

23.06.2021 від третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позов не визнають (а.с.105,106).

Ухвалою суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 (а.с.108), проведення якого в подальшому було відкладено на 10.08.2021 в зв`язку із перебуванням судді в нарадчій кімнаті по іншій справі.

10.08.2021 відкладено судове засідання на 30.08.2021.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду сторони та інші учасники справи не з`явилися, беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", заяви представника позивача, відповідача та третіх осіб про розгляд справи без їх участі та те, що явка учасників справи в суд не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи також факт продовження карантинних заходів з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.2019 прокурором Коростишівської місцевої прокуратури Слівінським В.О. було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060280000189 від 01.05.2019, потерпілою зазначено ОСОБА_1 . Із змісту обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2019 близько 22 години водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Самоплавського в м. Радомишль Житомирської області та наближаючись до перехрестя з головною вулицею Капренка в м. Радомишль Житомирської області, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу відповідно реагувати на її зміну (п.2.3. б вказаних Правил), перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1 вказаних Правил), на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, на надав перевагу у русі автомобілю марки «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який наближався зправа до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі (п.16.11 вказаних Правил), та виїхав на перехрестя, чим створив небезпеку для руху.

В свою чергу водій ОСОБА_3 , керуючи в цей же день і час автомобілем марки «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Карпенка в м. Радомишль Житомирської області, наближався до перехрестя з вулицею Самоплавського в м. Радомишль Житомирської області, та в порушення вимог Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу відповідно реагувати на її зміну (п.2.3. б вказаних Правил), рухався в населеному пункті зі швидкістю більше 50 км/год (п.12.4 вказаних Правил), при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який під керуванням ОСОБА_2 виїхав на вул. Карпенка з вул. Самоплавського зліва по ходу руху автомобіля і якого водій ОСОБА_3 об`єктивно здатен був завчасно виявити, негайно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу (п.12.3 вказаних Правил), в результаті чого на своїй смузі руху зіткнувся передньою лівою частиною автомобіля марки «Opel Kadett» з правою передньою боковою частиною автомобіля «ВАЗ-21043».

Внаслідок зіткнення автомобілів марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , та марки «Opel Kadett», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21043» потерпіла ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: струс головного мозку, ран голови, гомілки, перелому правої ключиці зі зміщенням відломків, які по своїй категорії відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з її наслідками у вигляді тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, завданого потерпілій ОСОБА_1 .

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3б), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з її наслідками у вигляді тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, завданого потерпілій ОСОБА_1 (а.с.14,15-20).

Відповідно до полісу № АМ7629409, діючого станом на 30.04.2019, транспортний засіб ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1 застрахований в страховій компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с.51).

Із Довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, виданій ОСОБА_1 вбачається, що остання перебувала на лікуванні у Радомишльській ЦРЛ у хірургічному відділенні з 30.04.2019 по 14.05.2019 (а.с.30). Виписками із медичної документації підтверджується проведення лікування, встановлений діагноз та проведене лікування із зазначенням призначених ліків (а.с.31-41).

Також позивачем додаються копії чеків на придбання ліків (а.с.42-50).

25.11.2019 представник ОСОБА_1 адвокат Мелех Д.О. звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 30.04.2019 за участі водія ОСОБА_2 (а.с.24-25).

25.11.2019 представник ОСОБА_1 по довіреності адвокат Мелех Д.О. звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування із зазначенням, що всі необхідні документи були додані до повідомлення про ДТП (а.с.26,28).

Як убачається із матеріалів справи, 23.12.2019 «НАСК «Оранта» направлено адвокату ОСОБА_4 та ОСОБА_2 направлено роз`яснення про порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП 30.04.2019 за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21043 д.р.н. НОМЕР_1 , а саме, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, а тому, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перебіг строку прийняття рішення здійснення виплати страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, а тому у страховика відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування (а.с.52). Аналогічного змісту відповідь адвокату Мелеху Д.О. надано відповідачем 08.05.2020 (а.с.53).

Із висновку лікаря експерта про розмір збитку від 20.12.2019 вбачається, що потерпілою ОСОБА_1 надано чеків на суму 12144,56 грн., із них сума збитку, що не підлягає відшкодуванню становить 3582,79 грн., причина зменшення суми збитку – не відшкодовується вартість таких медичних препаратів, оскільки не пов`язані з лікуванням основного діагнозу, а сума збитку, що підлягає відшкодуванню становить 8561,77 грн. (а.с.89).

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 23.09.2020 у справі № 199/1100/19.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Доказів непереборної сили або умислу померлої під час вчинення ДТП матеріали справи не містять.

Відсутність вироку суду відносно ОСОБА_2 не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, суд вважає, що відповідач незаконно зупинив виплату страхового відшкодування.

Про це свідчить також і позиція МТСБ України, викладена у п. 1 протоколу Президії МТСБ України № 153 від 27 квітня 2006 року, згідно якого постанова суду про накладення адміністративного стягнення не може розглядатися страховиком як єдиний і обов`язковий доказ існування підстав для притягнення особи, відповідальність якої застрахована, до цивільно-правової відповідальності. Цей документ суду має оцінюватися страховиком на рівні з іншими документальними доказами. Відсутність такого документа не може свідчити і про відсутність страхового випадку. На підставі зазначеного страховик має право прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування без наявності рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, що відповідальність водія застрахована в страховій компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на момент ДТП.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб» (далі - Закон №1961), статтею якого встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону №1961 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Беручи до уваги презумпцію страхового відшкодування у рамках ліміту відповідальності страховика та страхувальників, позивач підставно пред`явила позов про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я до страховика, оскільки заявлена сума страхового відшкодування не перевищує межі ліміту, передбаченого Законом.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування разом із визначеними у ст. 35 Закону №1961 документами.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961 страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до п. 22.1 Закону №1961 при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, при цьому, згідно положень п. 12.2 ст. 12 цього Закону франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Відповідно до пункту 35.1. ст. 35 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що представник позивача у вказаний у Законі строк звертався до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування, із долученням до неї усіх необхідних документів.

Пунктами 36.1, 36.2 ст. 36 цього Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з абз. 5 пункту 36.2. ст. 36 Закону №1961 протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З аналізу вказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що обов`язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.

В порушення наведених норм матеріального закону страхова компанія, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій передбачених ст. 34 Закону №1961 і, не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені потерпілою вимоги про виплату страхового відшкодування, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволені через відсутність на даний час документального підтвердження даних про винну особу, у зв`язку із не набранням законної сили судовим рішенням за результатом розгляду кримінальної справи.

Доводи відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону №1961, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Статтями 5, 6 цього Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Оскільки наведеним матеріальним законом визначено правовий механізм врегулювання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов`язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика, потерпілої особи, страховик в особі відповідача у справі після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду діяв неправомірно: при відсутності підстав для відмови у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування (так як відсутня підстава як не встановлення винних дій водія застрахованого транспортного засобу), вчинив не передбачені Законом №1961 дії - призупинив розгляд заяви на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивача права на отримання такої страхової виплати у строки встановлені даним законом, при тому, що даний закон передбачає право страховика регресної вимоги (ст. 38) і застосування відповідальності за порушення умов страхування (ст. 38-1).

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що сплата повної суми страхового відшкодування є обов`язком відповідача, а тому виплата такої суми страхового відшкодування на користь позивача не буде мати негативних наслідків.

При цьому суд зауважує, що відповідно до загальних норм відшкодування шкоди, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала (ст. 1167, 1187 ЦК України).

Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами.

Станом на час розгляду справи у суді страхове відшкодування потерпілому страховиком не виплачено.

Щодо стягнення витрат понесених на лікування ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно п. 24.1 ст. 24 Закону №1961 у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Пунктами 24.2, 24.3 ст. 24, 24 Закону №1961 визначено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Стороною позивача документально підтверджено та доведено належними та допустимими доказами суму витрат, понесених ОСОБА_1 на придбання ліків, в розмірі 8561,77 грн., який також підтверджується наданим відповідачем висновком лікаря експерта про розмір збитку (а.с.89) всього понесених витрат на суму 8561,77 грн.

Разом із цим, у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження сума збитку 3582,79 грн., оскільки стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної суми витрат.

Таким чином із відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені витрати на її лікування у сумі 8561,77 грн.

Згідно ст. 26-1 Закону №1961 страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відтак, з огляду на вказану статтю Закону, розмір моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_1 становить 428,09 грн. (8561,77 х 5%).

Щодо стягнення з відповідача 2086,50 грн. страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою непрацездатністю, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 25 Закону №1961 у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Однак, позивачем на підтвердження своїх вимог суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували її статус для визначення розміру не отриманих доходів, що не дає достатніх правових підстав щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь 2086,50 грн. страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

На підставі приписів п. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд, за клопотанням представника позивача, відкладає вирішення питання про судові витрати та призначає судове засідання для вирішення даного питання.

Судовий збір по справі в розмірі 908,00 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 8561,77 грн. страхового відшкодування витрат на лікування, 428,09 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, а всього 8989,86 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 86 коп.)

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь держави 908,00 грн. судового збору.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені позивачем, призначити на 16 год. 30 хв. 07.09.2021 в приміщенні Радомишльського районного суду Житомирської області, зобов`язавши представника позивача, за клопотанням якого буде проводитися вказане судове засідання, в строк до 06.09.2021 подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Радомишльський районний суд Житомирської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено02.09.2021.

Суддя Н. С. Сіренко