Рішення № 99333576, 31.08.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/372/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Миколайчука П.В.

при секретарі судового засідання Довгаленко О.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третьої особи - Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

В постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,0 гектарів, яка розташована на території Брусилівської селищної ради (колишньої Озерської сільської ради) Житомирського району Житомирської області та яка перебуває у його постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землю серії ЖТ-23 № 000034, виданого на підставі рішення 5 сесії ІІ скликання Брусилівської районної ради народних депутатів Брусилівського району Житомирської області від 03.06.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17. Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області під час проведення інвентаризації земель було помилково визначено цільове призначення землі та внесено відомості про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103 як про таку, що не перебуває у власності або в користуванні громадян чи юридичних осіб. З метою внесення відомостей до ДЗК позивачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства загальною площею 14,1700 га. Виготовлена технічна документація виробником була подана до відділу у Брусилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про внесення в ДЗК відомостей про земельну ділянку. Рішенням № РВ-1801549862021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.02.2021 йому було відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК в зв`язку із перетином ділянок з ділянкою 1820983500:05:000:8103, площа співпадає на 86,7648%. Враховуючи те, що позивач є законним користувачем земельної ділянки та позбавлений можливості її зареєструвати та внести відомості в ДЗК, ОСОБА_1 вважає, що має місце порушення його права користування земельною ділянкою, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1820983500:05:000:8103.

На підставі викладеного, просив суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:8103, площею 117,9742 га з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду 14.07.2021 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

03.06.2021 від представника відповідача ГУ Держгеокакдастру у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав. Вважає, що в даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є не належним відповідачем, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ, який набув чинності 1 січня 2013 року, перерозподілено повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, крім того Головне управління ДГК не приймало рішення про припинення права постійного користування на земельну ділянку позивача, тому даний факт підтверджує те, що право позивача не порушено, жодних дій на вилучення земельної ділянки Головне управління не вчиняло. Тобто, ОСОБА_1 не позбавлено права постійного користування та він може на свій розсуд володіти та розпоряджатися земельними ділянками, з дотриманням вимог встановлених законодавством для землекористувачів. Крім того, зазначив, що відповідно до статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав. їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), однак, в позовній заяві, не заявлено вимог щодо скасування саме реєстрації речового права на спірні земельні ділянки, що є обов`язковим відповідно до вимог чинного законодавства. Також з посиланням на норми ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень» зазначає, що скасування державної реєстрації спірної земельної без скасування запису про державну реєстрацію речового є неможливим. Додатково представник відповідача зазначив, що права позивача можуть бути відновлені в спосіб усунення помилок в ДЗК, однак з такими заявами позивач не звертався. Таким чином, вважає, що відсутність порушеного права, неналежний відповідач у справі та неправильний спосіб захисту права є підставами для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову, тому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

22.07.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи – Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в яких представник останньої вказує на безпідставність позову. Зазначає, що дійсно ділянка № 1820983500:05:000:8103 передана у комунальну власність селищної ради наказом ГУ ДГК в Житомирській області. Також щодо цієї ділянки наявні права постійного користування і у інших осіб. Рішенням сесії селищної ради від 23.10.2019 позивачу була надана згода на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки, площею 50 га, яка перебуває в постійному користуванні відповідно до Державного акту серії ЖТ № 000034 та було рекомендовано замовити технічну документацію щодо інвентаризації земельної ділянки, однак на даний час позивачем не надано до селищної ради документів щодо проведення інвентаризації ділянки. Зазначаючи про заборону порушення права власності на дану ділянку, просили в позові відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло. З завами про заміну відповідача, залучення співвідповідача, зміну предмету чи підстав позову, зміну розміру позовних вимог у встановленому ЦПК України порядку позивач до суду не звертався.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити. Вказав, що окрім ділянки, площею 14 га, на яку він виготовив техдокументацію, на ділянці № 1820983500:05:000:8103 також наявні і ділянки інших суб`єктів господарювання, у яких є право постійного користування земельними ділянками, які розміщені на ділянці № 1820983500:05:000:8103 . Також вказав, що його ділянка загальною площею 50 га складається з трьох ділянок, одна з яких і має площу 14,17 га, технічну документацію на яку він розробив та право користування на яку хотів зареєструвати. Вказав, що іншим шляхом усунути порушення свого права на реєстрацію ділянки не має можливості, порушення виникло через неналежно подану інформацію при формування земельної ділянки, так як відповідачем помилково було надано інформацію про відсутність обтяження у виді права постійного користування на ділянці. Просив задовольнити позов та стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причина неявки суду невідома. Оскільки відповідачем надано відзив на позов, інших заяв чи клопотань до суду не надійшло, враховуючи строки розгляду справи, суд розглядає справу без участі представника відповідача на підставі ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої особи Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судовому засіданні 09.08.2021 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив, підтримав письмові пояснення на позов. Також вказав, що на даний час речові права на ділянку №1820983500:05:000:8103 зареєстровані саме за Брусилівською селищною радою, на цій ділянці мають права постійного користування і інші суб`єкти господарювання, чиї права не зареєстровані в ДЗК. В подальшому до суду не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши доводи, викладені у заявах по суті справи, та подані сторонами письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вбачається, що спір виник з приводу неможливості зареєструвати ОСОБА_1 земельну ділянку, на яку він має право постійного користування та яка належить Брусилівській селищній раді Житомирського району в зв`язку з частковим накладенням меж земельних ділянок в системі Державного земельного кадастру.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано наступні письмові докази, які досліджені в судовому засіданні:

-відповідно до копії державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-23 № 000034 ОСОБА_1 на підставі рішення Брусилівської районної ради народних депутатів Брусилівського району Житомирської області від 03.06.1999 (5 сесія ІІ скликання) надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 гектарів в межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території Озерської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 7-8);

-згідно копії титульного листа ФОП ОСОБА_2 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 14,1700 га. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за адресою: Житомирська область Брусилівський район Озерська сільська рада (а.с. 9); технічної документації суду не надано;

-згідно копії рішення № РВ-1801549862021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК в зв`язку із перетином ділянок з ділянкою №1820983500:05:000:8103, площа співпадає на 86,7648% (а.с. 10-12);

-згідно інформації про ділянку кадастровий номер 1820983500:05:000:8103 з ДЗК, її цільове призначення: «16.00.Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)», площа складає 117.9742 га, відноситься до земель комунальної власності (а.с. 13).

В судовому засіданні судом також додатково долучено та досліджено наступні письмові докази:

-згідно копії рішення Брусилівської селищної ради від 23.10.2019 № 1225, ОСОБА_1 надано згоду на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки, площею 50 га, яка перебуває у його постійному користуванні на підставі державного акту серії ЖТ № 000034,

-згідно копії наказу ГУ ДГК у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5020/14-18-СГ, передано Брусилівській селищній раді Брусилівського (нині – Житомирського) району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 7006,0455 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Брусилівської об`єднаної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

-згідно Додатку до Акту від 22.12.2018 (п.235), до переліку ділянок входила і ділянка з кадастровим номером № 1820983500:05:000:8103, площею 117,9742 га, відмітки про обтяження речових прав на земельній ділянці – відсутні.

-згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020, земельна ділянка № 1820983500:05:000:8103, площею 117,9742 га, має зареєстроване право власності, відповідне рішення від 24.07.2020, форма власності – комунальна, власник – Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області, ЄДРПОУ 04348504.

-згідно листа ГУ ДГК у Житомирській області від 07.03.2019, Брусилівській селищній раді надано інформацію, що відповідно до наказу ГУ ДГК у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5020/14-18-СГ передані в комунальну власність Брусилівської селищної ради земельні ділянки перебувають у постійному користуванні. Зокрема, щодо ділянки № 1820983500:05:000:8103 таке право мають СФГ «Нона»- 50 га, СФГ «Пилипчук» - 5,01 га, СФГ «Нива» - 51,7 га, СФГ «Чмиль» - 4,98 га. В судовому засідання позивач пояснив, що зазначене право щодо СФГ «Нона» в розмірі 50 га стосується саме його ділянок, одну з яких він і намагався зареєструвати.

Інших письмових доказів суду не надано.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до держаних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ч. 2 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Так, відповідно до пункту 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04 травня 1999 року № 43 Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

При цьому, тільки після 02 квітня 2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Із 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак вбачається, що позивач має належним чином зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою та, відповідно, має законне право на належну реєстрацію такого права.

Враховуючи вказане, суд вважає наявним факт порушення права позивача на реєстрацію земельної ділянки, оскільки він має належним чином підтверджене право постійного користування земельною ділянкою на підставі отриманого у встановленому законом порядку державного акту, яке неможливо внести до Державного земельного кадастру з причин, незалежних від позивача.

Водночас, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог до залученого позивачем відповідача в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, чинне законодавство безальтернативно зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що на земельну ділянку № №1820983500:05:000:8103, державну реєстрацію якої позивач просить скасувати, зареєстровано речове право (право комунальної власності) за Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області, то задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації судом можливе лише з одночасним вирішенням питання про припинення права власності на дану ділянку за власником – селищною радою.

В свою чергу, відповідних позовних вимог про припинення речових прав на земельну ділянку №№1820983500:05:000:8103 позивач не заявляв, первісних позовних вимог не змінював.

Самостійно ж суд не вправі виходити за межі позовних вимог чи самостійно доповнювати їх.

Крім того, покладений законодавством обов`язок суду при вирішенні питання про скасування державної реєстрації земельної ділянки припинити всі речові права щодо даної ділянки свідчить, що задоволення позовних вимог прямо вплине на права власника ділянки, у даному випадку – Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до статті 13 ЦПК України учасник справи, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, а суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права у відповідності до вимог ст. 51 ЦПК України звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача повинна виходити від позивача.

Із зазначених вище норм законодавства та з урахуванням принципу диспозитивності вбачається, що суд позбавлений можливості самостійно залучати належного відповідача з власної ініціативи, так як це є правом виключно позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Водночас, позивачем заявлено позов лише до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке не є власником земельної ділянки та не має речових прав на неї, а зареєстрований власник ділянки – Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області - відповідачем у справі позивачем не залучена, виступає лише третьою особою без самостійних вимог.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Із пункту 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц також вбачається, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При ухваленні рішення суд враховує висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначені в постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 626/304/17, від 26 травня 2021 року у справі № 607/2263/16, та від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц.

Відтак, враховуючи викладене, з урахуванням того, що Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області як власник земельної ділянки, щодо якої позивач просить скасувати державну реєстрацію, не залучена відповідачем (співвідповідачем) у справі, позовних вимог до неї не було заявлено, тобто позов ОСОБА_1 подано до неналежного відповідача, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішення даного спору без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати у виді судового збору покладаються на державу на підставі ст. 141 ЦПК України, а понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката – на позивача на підставі ст.ст.137, 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 90, 152 ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене судом 02.09.2021.

Реквізити сторін у справі :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, адреса: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ЄДРПОУ: 39765513.

Третя особа: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, юридична адреса: 12601, Житомирська область смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, 50, ЄДРПОУ 04348504 .

Суддя П.В. Миколайчук