Ухвала суду № 9933043, 20.04.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2010 р.Справа № 2-а-9738/08/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Снігур М.Г.

за участую представника ТОВ «Прєксим Д»Пахомової І.В., представника ДПІ в Малиновському районі м. Одеси Сон-Пюігреньє П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та про зарахування суми податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»(далі ТОВ «Прексім Д») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та уточнивши свої позовні вимоги просить суд:

-Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 27 серпня 2008 року за № 0000412350/0 про зменшення податку на додану вартість у розмірі 5469682 грн.;

- Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 02 вересня 2008 року за № 0000422350/0 про донарахування до сплати податку на додану вартість у розмірі 249 369,61 грн.;

-Зарахувати суму податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 5469682 грн. в рахунок зменшення податкових зобовязань ТОВ «Прексім Д»наступних періодів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що бюджетне відшкодування та зменшення податковим органом податкового кредиту з ПДВ не може ставитися у пряму залежність від податкового обліку (стану) контрагентів і фактичної сплати ними податку до бюджету. Зокрема відповідачем визнані «фіктивними»контрагенти позивача ТОВ «ТД Ролан», ТОВ «Вис Україна»та ТОВ «АТМ - Трейдінг», що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними оскільки поняття «фіктивне підприємство»законодавчо не визначене, висновки на підставі яких прийняті такі рішення можуть ґрунтуватися лише на підставі відповідних рішень суду.

26 листопада 2009 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволені частково та суд постановив:

-Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000412350/0 від 27 серпня 2008 року про зменшення податку на додану вартість у розмірі 5469682 грн.;

- Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000422350/0 від 02 вересня 2008 року про донарахування до сплати податку на додану вартість у розмірі 249 369,61 грн.;

-В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обгрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що судом допущено порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянт зазначає, що операції за якими контрагентами позивача включено суми ПДВ, до складу податкових зобовязань за квітень, травень 2008 року фактично є безтоварними та контрагенти ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс»та ТОВ «АТМ - Трейдінг» є фіктивними підприємствами та фінансово господарські відносини з ТОВ «Віс Кураїна»є нікчемними.

В звязку з викладеним апелянтам ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, представників сторін, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за травень 2008 року за результатами якої 19.08.2008 року складено акт № 107/23-210/25037122.

В ході перевірки виявлено взаємовідносини позивача із субєктами господарювання, які мають ознаки «фіктивності», а саме ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс»місце знаходження яких не встановлено та ТОВ «АТМ - Трейдінг»щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство. Також встановлено взаємовідносини з ТОВ «Віс Кураїна»які фактично є нікчемними та направлені на штучне збільшення грошових оборотів позивача.

Зазначеним актом встановлені наступні порушення:

-п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2008 року у розмірі 3416942,29 грн., травень 2008 року у розмірі 2302454,32 грн. в результаті чого донараховано ПДВ за травень 208 року у розмірі 249369,61 грн.;

-п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» яке виразилося в завищені позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2008 року у розмірі 5469684 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки яким встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем 27 серпня 2008 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення за № 0000412350/0 яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5469682 грн. та на підставі встановленого порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 02 вересня 2008 року прийняте податкове повідомлення рішення за № 0000422350/0 яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 249 369,61 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дослідив фактичні обставини здійснення операцій за якими контрагентами позивача ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс», ТОВ «Віс Кураїна» та ТОВ «АТМ - Трейдінг»включено суми ПДВ, до складу податкових зобовязань за квітень, травень 2008 року та встановив виконання таких операції відповідно до умов договорів та факт проведення розрахунків, відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача та доводи якими обгрунтовуються висновки акту № 107/23-210/25037122 на підставі якого прийняті оскаржувані рішення. Таке суд обґрунтовує тим, що під час розгляду справи документів, підтверджуючих фіктивність ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс», ТОВ «АТМ - Трейдінг»та нікчемність фінансово господарських відносин з ТОВ «Віс Кураїна» до суду не надано, ознак злочину в діях посадових осіб підприємств з відповідним підтвердженням не виявлено. Доказів того, що зазначені підприємства не вели господарську діяльність чи були виключені з реєстру платників ПДВ, чи не подавали податкову звітність до ДПІ не надано.

Враховуючи сутність заперечень відповідача судом першої інстанції були досліджені наступні докази якими обгрунтовуються доводи відповідача та їм надана відповідна оцінка враховуючи положення ст. 71 КАС України.

Так, не прийнято до уваги посилання відповідача на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.12.2008 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Віс Україна»враховуючи факт вилучення документів по господарським взаємовідносинам між ТОВ «Віс Україна»і ТОВ «Прексім Д»за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року оскільки документів підтверджуючих порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Віс Україна», чи про визнання нікчемними угод укладених між ТОВ «Віс Україна»та ТОВ «Прексім Д»не надано.

Неврахування посилань відповідача на письмові пояснення директора ТОВ «Віс Україна» Ващина Ш.В. від 05.08.2008 року, прийняті о/у ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вмотивовані тим, що в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, свідчення не надавав, присягу свідка не приймав, та не попереджався про кримінальну відповідальність.

Не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що не встановлено місцезнаходження ТОВ «ТД Роланд»оскільки таке не доведено в судовому засіданні та спростовується листом ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.08.2008 року, з якого вбачається, що ТОВ «ТД Роланд»в звітності з ПДВ за квітень та травень 2008 року, відображені операції з ТОВ «Прексім Д».

Доводи щодо фіктивності ТОВ «АТМ-Трейдінг» з посиланням на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.12.2008 року, визнані необгрунтованими оскільки в листі не міститься достатньо відомостей для встановлення обставин, що обгрунтовують такі доводи відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції посилаючись на положення п.п. 7.4.4 п. 7.4 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнав позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та скасував оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Вирішуючи справу щодо вимоги позивача про зарахування суму податку на додану вартість у розмірі 5469682 грн. в рахунок зменшення податкових зобовязань ТОВ «Прексім Д»наступних періодів суд першої інстанції з посиланням на положення пп. 7.7.3 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнав такі вимоги необгрунтованими оскільки позивач податковою декларацією з ПДВ за травень 2008 року ( рядок 25.1) визначив спосіб бюджетного відшкодування та таке можливо лише обраним позивачем способом.

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7,10,11,70,71 КАС України та всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Положеннями п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- Неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- Облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, ДПІ посилалась на факт безтоварності операції та взаємовідносин з ТОВ «АТМ - Трейдінг», ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс» які є фіктивними підприємствами.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду письмові докази які були предметом розгулу по справі та щодо яких судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи та такі докази вмотивовано не прийняті до уваги при вирішені справи, представленим на їх підтвердження доказам надана вірна правова оцінка. Суд першої інстанції встановив виконання таких операції відповідно до умов договорів та факт проведення розрахунків, відповідності їх дійсному економічному змісту. Такі висновки суду є вірними та відповідають дійсним обставинам справи підтверджуючи доводи позивача з цього приводу.

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на невизнання недійсними договорів між ТОВ «Віс Україна»та ТОВ «Прексім Д»як на підставу необґрунтованості доводів відповідача.

Так відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України). У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобовязання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобовязань бюджету не породжують. Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У такому випадку висновок про нікчемність правочину може бути включений до мотивувальної частини судового рішення.

Не приймаючи до уваги доводи відповідача обґрунтовані посиланням на нікчемність договорів між ТОВ «Віс Україна»та ТОВ «Прексім Д»суд першої інстанції не включив до мотивувальної частини судового рішення мотивів неприйняття таких доводів спростовуючи висновок про нікчемність правочину.

Однак таке висновків суду в цілому не спростовує, доказів нікчемності зазначеного правочину відповідачем на виконання вимог ст. 71 КАС України та в обгрунтування доводів апеляційної скарги не надано. Відомостями, що містяться в акті перевірки № 107/23-210/25037122 на підставі якого прийняті оскаржувані рішення (аркуші акту 9-26) таке не підтверджується та відповідних доказів не міститься.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Предметом доказування по даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету враховуючи встановлений відповідачем факт безтоварності операції та взаємовідносин з ТОВ «АТМ - Трейдінг», ТОВ «ТД Ролан», ПП «Оптресурс»які є фіктивними підприємствами.

Апелянт посилається на письмові докази щодо яких судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи та такі докази вмотивовано не прийняті до уваги при вирішені справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прексім Д»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та про зарахування суми податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач:

Судді: