Рішення № 99326101, 31.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Київ № 640/118/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач):

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи (служби) з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992 , з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи (служби) з 02.11.1976 по 08.11.1978 , з 01.08.1984 по 26.12.1992 , з 27.12.1992 по 15.08.2002 , 16.08.2002 по 04.12.2002 та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з нарахуванням, починаючи з 16.09.2020, та виплатою у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 08.09.2020 за №24;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність відмови відповідача у зарахуванні до його стажу державного службовця періодів роботи з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця, він досяг віку, який дає право на одержання пенсії державних службовців, мав достатній страховий стаж та понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців на день набрання чинності Законом №889-VІІІ, а тому має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №889-VII.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на відсутність підстав, визначених законом, для призначення позивачу пенсії за віком на підставі Закону №889-VІІІ, оскільки позивач на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ не займав посаду державної служби, не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) або актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Судом відмовлено в прийнятті заяви про зміну предмета позову, оскільки така подана після початку розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

ОСОБА_1 , 1958 року, народження перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2018 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

16.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VII.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 21.09.2020 №303724/59, яким відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно з Законом №889-VII, у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Листом від 05.10.2020 №2600-0303-8/140356 відповідач повідомив позивача про те, що підстави для призначення позивачу пенсію за віком на підставі Закону №889-VII відсутні, оскільки позивач, на день набрання чинності Законом №889-VII не займав посаду державної служби, не мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII.

Відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки, позивач 01.08.1984 - прийнятий на роботу дільничним держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 01.08.1984 №162); 12.12.1985 - переведений на посаду райдержінспектора Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 12.12.1985 №269); 25.06.1987 - переведений старшим держінспектором Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 24.06.1987 №235); 26.12.1992 - звільнений по пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією управління (наказ від 22.12.1992 №158); 27.12.1992 - прийнятий на посаду начальника Дністровської інспекції рибоохорони (наказ від 25.12.1992 №1); 01.03.1996 - у зв`язку з зміною штатного розкладу переведений районним держінспектором в оперативній інспекції рибоохорони "Головрибвод" (наказ від 01.03.1996 №28к); 04.06.1996 - переведений держінспектором тої ж інспекції, інспекцію реорганізовано в Басейнове управління "Одесарибвод" (наказ від 04.60.1996 №57к, наказ від 01.12.1996 №204); 12.02.1997 - у зв`язку зі зміною в штатному розкладі переведений начальником Дунайської інспекції (наказ від 14.02.1997 №27к); 14.03.1999 - призначений головним інспектором управління "Одесарибвод" (наказ від 14.03.1999 №15к); призначений замначальника управління (наказ від 14.05.1999 №65); 15.08.2002 - звільнений по переводу (наказ від 15.08.2002 №121к).

Відповідно до довідки від 14.06.2011 №954 виданої Західно-Чорноморським державним басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про те, що позивач працював дільничним інспектором Біляївської рибоохоронної дільниці Дністровської інспекції рибоохорони Західно-Чорноморського басейного управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства "Захчоррибвод" з 01.08.1984 по 11.12.1985, районним інспектором з 12.12.1985 по 24.06.1987, старшим державним інспектором - начальником Дунайської інспекції рибоохорони Західно-Чорноморського басейнового управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства "Захчоррибвод" з 25.06.1987 по 26.12.1992 та звільнений 26.12.1992 у зв`язку з ліквідацією управління "Захчоррибвод".

Головним управлінням державної служби України листом від 09.06.2000 №3900/12-11 надано роз`яснення стосовно зарахування до стажу державної служби окремих періодів роботи, відповідно до якої: до стажу державної служби позивача зараховуються наступні періоди: з 02.11.1976 по 08.11.1978 - служба в Радянській армії, 01.081984 по 26.12.1992 - держінспектор, райдержінспектор, старший держінспектор Біляївської інспекції рибоохорони Дністровської інспекції рибоохорони та Дунаївської інспекції охорони Західно-Чорноморського басейного управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства; з 27.12.1992 по 18.09.2003 - керівні посади в "Одесарибвод" та оперативній інспекції рибоохорони "Головрибвод"; з 18.09.2003 по 24.06.2005 - начальник Державної екологічної інспекції - головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища; з 29.07.2008 по 04.08.2008 - головний спеціаліст відділу персоніфікованого обліку та по видачі свідоцтва Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі міста Києва; з 05.08.2008 по 06.10.2010 - начальник управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, завідувач сектору науки та освіти, заступник та перший заступник начальника Головного державного управління хорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства; з 30.11.2010 -08.12.2010 - помічник Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

Державна екологічна інспекція України видала довідку від 08.09.2020 №24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідно до якої ОСОБА_1 працював в Державній екологічній інспекції України на посаді відділу екологічного контролю тваринного світу та водних живих ресурсів Департаменту екологічного контролю природних ресурсів - старшого інспектора України з охорони навколишнього природного середовища, заробітна плата працюючого на відповідній посаді державного службовця станом на вересень 2020 року становить: посадовий оклад - 11000 грн, надбавка за ранг (4 ранг) - 700 грн, надбавка за вислугу років (50%, за стаж державної служби понад 27 років) - 5500 грн, всього - 17200 грн.

Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції України від 08.09.2020 №25 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданої ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат відносно визначених законодавством таких виплат за прирівняними посадами за серпень 2020 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, становили: надбавка за інтенсивність - 5500 грн, премія місячна - 3300 грн, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю - 1909,37 грн, разом - 10907,37 грн.

Представник позивача звернувся до пенсійного органу із запитом від 23.10.2020 щодо пенсійного забезпечення, за результатами розгляду якого, відповідач листом від 04.11.2020 №2600-0202-8/156506 повідомив про те, що станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державного службовця та не має неменше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, а тому підстави для призначення пенсії за віком - відсутні. Крім того, відповідач надав алгоритм розрахунку пенсії за віком держслужбовців, відповідно до якого вбачається, що позивач має страховий стаж з урахуванням перетину періодів - 36 років 1 день 44 дні, при цьому, періоди діяльності позивача: з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 - не визначені як періоди трудової діяльності держслужбовця.

Позивач не погоджуючись із відмовою у зарахуванні до стажу державної служби періодів його роботи з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та вважаючи протиправною відмову у призначенні йому пенсії за віком на підставі Закону №889-VII, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, Суд враховує таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом №1058-IV.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 вказаного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону №1058-IV).

Так, до 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.

У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015.

У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

За правилами пунктів10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Суд приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.08.2019 у справі №676/6166/17.

За правилами пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

За змістом пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час строкової військової служби.

Згідно з Додатком до Порядку №283, до переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, віднесено, зокрема: Рада Міністрів УРСР, Міністерства і відомства СРСР, міністерства і відомства республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств).

Наказом начальника Головного управління по охороні і відтворенню рибних запасів і регулюванню риболовства при Державному комітеті Ради Міністрів СРСР по рибному господарству від 06.05.1962 №54/П створено Головне Чорноморське управління з охорони та відтворення рибних запасів і регулюванню риболовства, у складі якого створено, зокрема Західно-Чорноморське басейне управління охорони і відтворення рибних запасів і регулювання рибальства.

Відтак, законодавством, чинним на момент проходження позивачем служби за спірний період, встановлено право зарахування до стажу державної служби, як на керівних посадах, так і посадах спеціалістів періоду роботи в Раді Міністрів УРСР, Міністерствах і відомствах СРСР, міністерствах і відомствах республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), що свідчить про те, що періоди роботи позивача з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, з 16.08.2002 по 04.12.2002 підлягають зарахуванню до його стажу державної служби на підставі Порядку №283. Крім того, також підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача час строкової військової служби в Радянській армії СРСР з 02.11.1976 по 08.11.1978.

Відтак, стаж державної служби позивача складає більше 25 років.

Судом встановлено, що на момент звернення (16.09.2020) позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до органу Пенсійного фонду України позивач досяг пенсійного віку (62 роки), мав страховий стаж - 36 років 1 місяць 4 дні, стаж державної служби станом на 01.05.2016 - понад 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак, відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні позивачу пенсії згідно Закону України "Про державну службу", що є підставою для визнання такої відмови протиправною.

При цьому, цілком безпідставними є доводи відповідача, що посади які обіймав позивач не віднесено до жодної з категорій встановлених статтею 25 Закону України "Про державну службу", оскільки за правилами Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених як статтею 25 Закону України "Про державну службу" так і актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, на день набрання чинності Законом №889-VIII позивач мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою №283.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а тому, у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення, а тому, належним способом захисту в даному випадку буде зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити з 16.09.2020 пенсію за віком згідно з Законом №889-VII, саме такий спосіб захисту буде ефективним і призведе до реального відновлення порушеного права позивача.

Тобто, у даній справі суд вважає за належне застосувати частину другу статті 9 КАС України відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача в зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002.

Вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи (служби) з 02.11.1976 по 08.11.1978 , з 01.08.1984 по 26.12.1992 , з 27.12.1992 по 15.08.2002 , 16.08.2002 по 04.12.2002 та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з нарахуванням, починаючи з 16.09.2020, та виплатою у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 08.09.2020 за №24, підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу державної служби періоди роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити пенсію за віком згідно з Законом №889-VIII, з 16.09.2020.

Разом з тим, суд вважає передчасними заявлені позивачем у цій справі вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком з виплатою у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідці від 08.09.2020 №24, оскільки подальші дії відповідача після призначення позивачу пенсії, визначення відповідного розміру пенсії та її складових належать до його повноважень, які наразі ним не реалізовані, так як пенсія ще не призначена, а тому відсутнє порушене право позивача у цій частині, що свідчить про передчасність таких вимог.

На думку суду, зобов`язання зарахувати стаж державної служби та призначити пенсії з урахуванням цього стажу на підставі Закону №889-VIII є належним та достатнім способом захисту позивача щодо права на отримання пенсії як особи, в якої достатньо спеціального стажу державного службовця для призначенні відповідної пенсії.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Суд зазначає наступне.

У відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки встановлення судового контролю є повноваженням суду, в даній категорії справ суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1681,60 грн (платіжне доручення від 30.12.2020 №48). Позивачем у даному спорі заявлено дві вимоги немайнового характеру, які визнанні судом пов`язаними, відповідно судовий збір становив 840,80 грн.

Оскільки, позов задоволено частково, то з рахуванням частини задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до стажу ОСОБА_1 державної служби періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів роботи (служби): з 02.11.1976 по 08.11.1978, з 01.08.1984 по 26.12.1992, з 27.12.1992 по 15.08.2002, 16.08.2002 по 04.12.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з 16.09.2020.

В задоволенні решти позову відмови.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн (сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно -Кудрявська, 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець